У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі : головуючого Верещак В.М., суддів Канигіної Г.В., Кузьменко О.Т., за участю прокурора Брянцева В.Л., захисника ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, розглянула у судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 Вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 5 червня 2008 року засуджено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця с. Лука Лохвицького району Полтавської області, такого, що судимості не має, за ч. 3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки; На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_4 47 490 гривень 84 копійки, ОСОБА_3 132 726 гривень 24 копійки. Вирішено питання про речові докази. Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 жовтня 2006 року приблизно о 9 годині, керуючи автомобілем марки “ЗІЛ ММЗ 554М”, рухаючись на 155+950 км автодороги № Р-60 “Кролевець-Ромни-Пирятин” із м. Червонозаводського Лохвицького району Полтавської області в с. Білогорілка Лохвицького району Полтавської області, порушив вимоги пунктів 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, не впевнився в безпечності виконання маневру повороту ліворуч, виїхав на зустрічну смугу, направляючи автомобіль на прилеглу ліворуч другорядну дорогу в напрямку с. Білогорілка, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки “Volvo S60” під керуванням ОСОБА_6, який рухався в напрямку м. Лохвиці. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію автомобіля “Volvo S60” ОСОБА_6 та пасажирам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких вони померли на місці. Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2008 року вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 5 червня 2008 року в частині призначення покарання скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на 5 років з позбавлення права керувати транспортними засобами на 3 роки. У решті вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни. У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу просить направити на новий апеляційний розгляд. Мотивує це тим, що апеляційним судом при призначенні засудженому покарання не в повній мірі врахував тяжкість злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, який згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, наслідки злочину, думку потерпілих, які наполягали на призначенні суворого покарання. У касаційних скаргах: - потерпілий ОСОБА_3 просить змінити вирок апеляційного суду в частині призначення покарання ОСОБА_5 та призначити максимальну міру покарання, передбачену санкцією ч. 3 ст. 286 КК України. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості; - потерпіла ОСОБА_4 просить скасувати вирок апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Указує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості; - засуджений ОСОБА_5 просить вирок апеляційного суду в частині призначення покарання змінити та призначити йому покарання із застуванням ст. 75 КК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував усіх обставин, які пом'якшують покарання та даних про його особу, зокрема, позитивні характеристики, те, що він є інвалідом другої групи, учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС та має на утриманні матір інваліда першої групи;
- захисник ОСОБА_1, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_5, даючи свій аналіз доказам у справі, просить скасувати вироки місцевого та апеляційного суду, а справу направити на нове розслідування. Посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що дорожньо-транспортна пригода трапилася з вини водія автомобіля марки “Volvo S60” ОСОБА_6, оскільки останній мав можливість уникнути зіткнення, висновки суду про винуватість ОСОБА_5 ґрунтуються на суперечливому висновку автотехнічної експертизи. Указує на порушення права на захист, оскільки ОСОБА_5 у суді не був ознайомлений з усіма матеріалами справи. Крім того, зазначає, що судом неправильно вирішено цивільні позови потерпілих. У запереченні на касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_4 указує на необґрунтованість доводів скарги та просить залишити її без задоволення. У запереченні на касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 засуджений ОСОБА_5 вважає, що викладені у скарзі доводи є безпідставними та просить залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання та вважав, що скарги потерпілих підлягають задоволенню, а скарги засудженого та його захисника - залишенню без задоволення, захисника ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, просив скасувати вироки місцевого та апеляційного судів, а справу направити на нове розслідування, представника потерпілого ОСОБА_9, який підтримав скаргу ОСОБА_3, просив призначить засудженому більш суворого покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають. Винуватість ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили загибель кількох осіб, доведена об'єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку, і належним чином оцінені судом. Доводи в касаційній скарзі захисника про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася виключно з вини водія автомобіля марки “Volvo S60” ОСОБА_6, а тому в діях засудженого ОСОБА_5 відсутній склад злочину, не відповідають матеріалам справи. У судовому засіданні ОСОБА_5 визнав, що він, побачивши, що у зустрічному напрямку наближається легковий автомобіль, не зупинився і почав виконувати маневр повороту ліворуч, після чого відбулося зіткнення транспортних засобів. Із показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були присутні в якості понятих при проведенні огляду місця події, убачається, що схема дорожньо-транспортної пригоди відповідає дійсності. Крім того, в їх присутності та свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 засуджений за допомогою іншого вантажного автомобіля марки “ЗІЛ” показував, яким чином він здійснював маневр повороту ліворуч з головної на другорядну дорогу. Відповідно до показаннь свідка ОСОБА_14, який їхав зі швидкістю 140 км/год на відстані 200-300 метрів позаду автомобіля марки “Volvo S60”, автомобіль марки “ЗІЛ” їхав по зустрічній смузі. Винуватість ОСОБА_5 також підтверджується даними, що містяться у протоколах огляду місця події, трупів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, огляду та перевірки транспортних засобів. Згідно з висновком авто-технічної експертизи дії засудженого ОСОБА_5 не відповідають вимогам пунктів 10.1, 16.13 Правил Дорожнього руху України та знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, для попередження якої перешкод технічного характеру у нього не було. В умовах даної пригоди, при вибраній швидкості руху 120-150 км/год, водій автомобіля “Volvo S60” не мав технічної можливості попередити зіткнення, а при дозволеній 90 км/год мав техничну можливість екстреним гальмуванням попередити зіткнення із автомобілем ЗІЛ-ММЗ-554. Експерт ОСОБА_15 у судовому засіданні підтримав висновки судово-медичної експертизи та пояснив, що показання ОСОБА_5 про те, що за двісті метрів він побачив автомобіль, яких рухався в зустрічному напрямку, та став повертати передніми колесами ліворуч на другорядну дорогу, але в цей час вимкнувся двигун його автомобіля, а він, увімкнувши сигнальні знаки, почав заводити автомобіль, і через 3-5 секунд відчув удар, є технічно неспроможними. Характер тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілим ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, їх локалізація, причина їх смерті підтверджені у висновках судово-медичних експертиз. Колегія суддів вважає, що місцевий суд дав належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_5 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили загибель кількох осіб. Дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання з урахуванням ступеня тяжкості, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно з ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути прийняти, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Скасовуючи вирок щодо ОСОБА_5 у частині призначення покарання, апеляційний суд указав, що місцевим судом не враховано, як ступені тяжкості вчиненого злочину, так і його наслідків, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення місцевого суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст.75 КК України. Доводи засудженого про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону і призначення покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі є необґрунтованими. При призначенні покарання засудженому апеляційний суд правильно врахував тяжкість вчиненого злочину, всі обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і призначив достатнє й необхідне покарання для його виправлення та попередження нових злочинів, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України. Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про порушення права на захист засудженого ОСОБА_5, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких убачається, що був ознайомлений із захисником зі всіма матеріалами справи в порядку статей 218-221 КПК України, йому була надана можливість ознайомитися з матеріалами справи у суді, якою він скористався (а.с. 221). Посилання захисника ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що судом порушено норми матеріального права при вирішенні цивільних позовів, не ґрунтується на законі. Згідно з матеріалами справи ОСОБА_5 джерелом підвищеної небезпеки, яким завдана шкода, володів на законній підставі, тому відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України саме ним вона підлягає відшкодуватися. Порушень норм кримінально-процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування вироку апеляційного суду, не встановлено. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів у х в а л и л а: касаційне поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, касаційні скарги потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, вирок Апеляційного суду Полтавської області від 10 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 - без зміни. Судді: В.М. Верещак Г.В. Канигіна О.Т. Кузьменко