І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
...
розглянувши в судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1 до виконавчого комітету Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області, третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міського суду Вінницької області від 25 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 8 травня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2006 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 7 грудня 2004 року вона була прийнята на посаду касира Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області. 17 липня 2006 року вона була звільнена з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників. Вважає звільнення незаконним, оскільки сільський голова не винесла на розгляд сільської ради пропозиції щодо структури та штатів виконавчого органу влади, апарату ради та її виконавчого комітету, а також вона не була попереджена про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням штату працівників за два місяці.
Посилаючись на викладене, позивачка просила поновити її на роботі на посаді касира Козятинської сільської ради Козятинського району Вінницької області та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У процесі судового розгляду позивачка доповнила та уточнила позовні вимоги, просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 277 грн. 50 коп. і 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Козятинського міського суду Вінницької області від 25 січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 8 травня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.
У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1., суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що у відповідача дійсно відбулось скорочення штату працівників, позивачка була попереджена про наступне вивільнення за 2 місяці, відповідач не мав можливості перевести її на іншу роботу, тобто звільнення позивачки відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Пунктом 6 ч. 3 ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 цього ж Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Як убачається з матеріалів справи, розпорядження сільського голови від 17 травня 2006 року № 14 “Про затвердження із змінами штатного розпису апарату Козятинської сільської ради” прийнято на виконання листа фінансового управління Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області.
Проте, чи вносилась головою сільської ради на розгляд ради пропозиція щодо скорочення штатної одиниці та чи приймалось радою відповідне рішення, судами належним чином не з'ясовано.
Також суди дійшли передчасного висновку про відсутність у відповідача можливості щодо переведення позивачки на іншу роботу.
Судами встановлено та не заперечувалось відповідачем, що на момент звільнення позивачки у відповідача була вакантна посада інспектора з обліку та бронювання військовозобов'язаних, відомості про яку подано до центру зайнятості, однак ця посада позивачці не пропонувалась.
Відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження відсутності коштів на оплату праці по вакантній посаді.
За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Козятинського міського суду Вінницької області від 25 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 8 травня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.