У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого, судді Редьки А.І. суддів Лавренюка М.Ю., Мороза М.А. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2008 року. Вироком суду засуджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимого 4.04.1996 року за ст. 94 КК України на дванадцять років позбавлення волі, Указом Президента України «Про помилування» від 2.04.2004 року строк покарання скорочений до десяти років позбавлення волі, звільненого 11.06.2004 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 15 днів, за ч. 1 ст. 121 КК України на шість років позбавлення волі. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 1 216 гривень та 30 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2008 року вирок змінено: дії ОСОБА_2 перекваліфіковано з ч. 1 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни. Із урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 20 липня 2007 року в м. Дніпропетровську в домоволодінні АДРЕСА_1 на ґрунті особистих неприязних стосунків численними ударами руками та ногами по голові та іншим частинам тіла ОСОБА_3 спричинив їй тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та однобічність і неповноту досудового та судового слідства, ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на нове розслідування. На обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні достовірні медичні документи про наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, а висновки експертів не відповідають вимогам закону. Рішення суду по стягнення із засудженого матеріальної та моральної шкоди захисник вважає необґрунтованим. Крім того, стверджує про порушення судом апеляційної інстанції права засудженого на захист. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення. Висновку про умисне заподіяння тілесних ушкоджень суд першої інстанції дійшов на підставі незмінних показань потерпілої ОСОБА_3, згідно з якими під час сварки ОСОБА_2 завдав їй кулаком біля двадцяти ударів по обличчю та не менше п'яти ударів ногами у грудну клітину. Такі ж пояснення потерпіла надавала і під час відтворення обстановки та обставин подій з участю судово-медичного експерта ОСОБА_4 Свідок ОСОБА_5 був очевидцем злочину та в цілому підтвердив показання потерпілої про спосіб та характер завдання їй ударів засудженим. Про те, що ОСОБА_3 одразу після події повідомила про те, що її побив брат чоловіка, засвідчив у суді свідок ОСОБА_6 Відповідно до висновків судово-медичних експертиз у ОСОБА_3 мало місце тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, яке спричинено діями тупих твердих предметів. Доводи захисника ОСОБА_1 про неповноту експертного висновку колегія суддів вважає непереконливими, оскільки, з метою з'ясування та уточнення його змісту судом допитаний експерт ОСОБА_4, який пояснив, що характер та локалізація тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, не суперечить її поясненням про обставини злочину. Крім того, висновок судової експертизи не суперечить іншим зібраним у справі доказам, що встановлюють наявність в діях засудженого суспільно-небезпечного діяння. Як убачається з витягу із історії хвороби ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в міській клінічної лікарні № 4 м. Дніпропетровська з 20 липня по 14 серпня 2007 року з приводу лікування травм голови та виписана на амбулаторне лікування. Посилання захисника про неправдивість показань потерпілої з цього приводу не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. З урахуванням наведених та інших зазначених у вироку доказів, суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість засудженого у заподіянні тілесного ушкодження. Апеляційний суд, визнав це ушкодження таким, що не є небезпечним для життя і не потягло наслідків, передбачених у ст. 121 КК України правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 122 КК України. У ході апеляційного розгляду справи були перевірені доводи апеляції захисника ОСОБА_1, які за змістом аналогічні касаційній, і з посиланням на обставини справи мотивовано визнано необґрунтованими. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 судом вирішено відповідно до вимог цивільного законодавства і підстав для скасування або зміни судових рішень в цій частині, колегія суддів не вбачає. Твердження захисника про те, що його та засудженого не було повідомлено про слухання справи апеляційною інстанцією спростовується матеріалами справи, з яких убачається, що 21 липня 2008 року на адресу ОСОБА_1 та до слідчого ізолятора для вручення ОСОБА_2 відправлено листа про день та час розгляду апеляційних скарг на вирок районного суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 362 КПК України неявка учасників процесу на засідання суду апеляційної інстанції не є перешкодою для розгляду справи. Істотних порушень кримінально-процесуального закону не встановлено. Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає. З огляду на наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів у х в а л и л а : відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_1 судді: Редька А.І. Лавренюк М.Ю. Мороз М.А.