У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
...
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації вартості частки в спадщині та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадщини,
в с т а н о в и л а :
У червні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спадщини, визначення порядку користування квартирою та вселення, посилаючись на те, що вона та відповідачі є спадкоємцями її чоловіка ОСОБА_4., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, заволоділи усім спадковим майном і заперечують її право на спадщину.
Позивачка просила поділити спадщину й визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/3 частину всього спадкового майна, на жилі приміщення АДРЕСА_1, автомобіль «Запорожець», кошти на депозитному рахунку банку, а також грошову компенсацію вартості 1/3 частини гаража, дачного будинку, визначити порядок користування АДРЕСА_1 та вселити її в квартиру.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явили зустрічний позов про поділ спадщини, зазначаючи, що спадковим майном після смерті ОСОБА_4. є АДРЕСА_1, земельна ділянка № 296 в садовому товаристві «За мир» з дачним будинком, автомобіль НОМЕР_3, автомобіль «Запорожець» та грошовий вклад в банку в сумі 14000 грн., вони не заперечують право ОСОБА_1 на 1/3 частину спадщини, але спільно з нею користуватися квартирою вони не можуть у зв'язку з неприязними відносинами, крім того, ОСОБА_1. має інше житло, а в спірній квартирі тривалий час проживає сім'я ОСОБА_2
ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили поділити спадщину й виділити їх частку в натурі, а саме виділити їмАДРЕСА_1 а ОСОБА_1. - земельну ділянку в садовому товаристві «За мир», два автомобілі та грошовий вклад.
Згодом ОСОБА_1. уточнила та доповнила позов, зазначила, що не бажає отримувати в натурі спадкове майно, й просила стягнути на її користь грошову компенсацію вартості її частки в спадщині - 134060 грн. 57 коп., а також відмовилася від позовних вимог про поділ квартири, визначення порядку користування нею та вселення.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 22 січня 2008 року провадження в справі за позовом ОСОБА_1 у цій частині її вимог закрито.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено, зустрічний позов задоволено частково, постановлено стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2, ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості її 1/3 частини спадщини по 67030 грн. 28 коп. з кожного, визнати за ОСОБА_2. та ОСОБА_3 право спільної власності в рівних частках на усе майно, що входить до складу спадщини.
У касаційній скарзіОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 й задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4. спадщину прийняли ОСОБА_1.,ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх частки в спадщині рівні, до складу спадщини входить АДРЕСА_1, земельна ділянка № 296 в садовому товаристві «За мир», автомобіль НОМЕР_2, автомобіль НОМЕР_1та грошовий вклад в сумі 14449 грн. 28 коп. в АБ «Брокбізнесбанк», загальна вартість усього спадкового майна становить 402181 грн. 71 коп.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 та частково зустрічний позов, суд виходив із того, що частка ОСОБА_1 у спадщині незначна, вона перебуває в неприязних стосунках з ОСОБА_2. та ОСОБА_3, вони чинять їй перешкоди в користуванні спадковим майном, у спірній квартирі проживає сім'я ОСОБА_2, а ОСОБА_1. похилого віку, забезпечена житлом і має право на отримання грошової компенсації вартості своєї частки у спадщині відповідно до положень статей 364, 365 ЦК України.
Проте з такими висновками суду цілком погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно частин 1, 2 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Таким чином, співвласник вправі вимагати грошової компенсації вартості його частки у власності лише в разі, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом чи якщо спільне майно є неподільною річчю.
Відповідно до статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
З урахуванням наведеного, виділ спадкоємцю його частки в спадщині в натурі проводиться з огляду на сукупність (кількість) об'єктів, що складають спадщину, їх вартість та з урахуванням можливості виділу в натурі такої частки.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 та в обґрунтування зустрічного позову,ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначали, що спадщину складають кілька різних об'єктів - квартира, земельна ділянка, два автомобілі, грошовий вклад, отже їх 2/3 частки в спадщині можливо виділити в натурі шляхом передачі їм у власність лише АДРЕСА_1, а ОСОБА_1. - усього іншого спадкового майна.
Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначені положення закону та доводи ОСОБА_2 й ОСОБА_3 уваги не звернув, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не встановив та не зазначив у рішенні чи можливий виділ в натурі часток сторін у спадщині з огляду на кількість та вартість окремих об'єктів, які складають масу спадкового майна, і належним чином не вмотивував свого висновку про неможливість такого виділу й стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за її частку в спадщині.
Посилання суду на статтю 365 ЦК України є безпідставним, оскільки зазначеною нормою закону врегульовано питання припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.
Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 січня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.