14.02.2008 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ   Справа № К-30872/06       ПОСТАНОВА   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     14 лютого 2008 року                                                                                                         м. Київ   Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:                    Амєліна С.Є. -  головуючий, Гуріна М.І., Загороднього А.Ф., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,   при секретарі Полинько Д.М.,   розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області на ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2006 року в справі за позовом Первомайського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересахОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про зобов'язання надати статус учасника війни, в с т а н о в и л а : У березні 2006 року Первомайський міжрайонний прокурор Миколаївської області в інтересах ОСОБА_1. звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом. Зазначав, що в порушення вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відмовлено у наданні статусу учасника війни ОСОБА_1., як жертві політичних репресій, яка в період з 1942 року по 1953 рік з батьками, яких реабілітовано, знаходилася на спецпоселенні в Карагандинській області після виселення з Краснодарського краю. Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2006 року, позов задоволено. В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати судове рішення. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до ОСОБА_2 й ОСОБА_3 були застосовані політичні репресії. Їх разом з неповнолітньої донькою ОСОБА_1. у 1942 році примусово виселили у спецпоселення в Карагандинську область, де вони перебували до 1953 року. Батьки ОСОБА_1. реабілітовані на підставі пункту «в» статті 3 Закону Російської Федерації «Про реабілітацію жертв політичних репресій» від 18 жовтня 1991 року. 01 листопада 2005 року ОСОБА_1. звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області із заявою про надання статусу учасника війни, в задоволенні якої відмовлено, з посиланням на відсутність довідки про її реабілітацію. Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин Закон Російської Федерації «Про реабілітацію жертв політичних репресій». Суди прийшли до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1. набула право на надання статусу учасника війни, та зобов'язали суб'єкта владних повноважень поновити порушене право. У відповідності до вимог статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» до  реабілітованих належать, зокрема,  особи, які  з політичних мотивів були необґрунтовано піддані репресіям позасудовими органами. Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років відбували покарання в місцях позбавлення волі або перебували в засланні і реабілітовані відповідно до чинного законодавства України та колишнього СРСР є учасниками війни. 19 листопада 1992 року Верховною Радою України прийнято постанову №2805-ХІІ «Про порядок надання пільг реабілітованим особам, які були репресовані за межами республіки і проживають на території України», якою було встановлено надання пільг, передбачених Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», особам, які були піддані необґрунтованим політичним репресіям за рішеннями радянських органів на територіях республік колишнього СРСР, згодом реабілітовані в установленому порядку і постійно проживають в Україні. Підставою надання пільг є документи про їх реабілітацію, видані уповноваженими на це органами колишніх союзних республік Союзу РСР. Виходячи з наведених норм права через відсутність документу про реабілітацію позивачки суб'єкт владних повноважень правильно відмовив їй у наданні статусу учасника війни. Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області діяло в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства, що підлягало застосуванню для вирішення спірного питання та не порушило права та законні інтереси позивачки. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові. Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України   п о с т а н о в и л а :   Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області задовольнити. Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 травня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 31 серпня 2006 року скасувати. Відмовити в задоволенні позову Первомайського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересахОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про зобов'язання надати статус учасника війни. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.     Судді:   С.Є. Амєлін    М.І. Гурін   А.Ф. Загородній   М.Г. Кобилянський    В.В. Юрченко