ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2009 р. № 13/75 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Панової І.Ю., суддів Заріцької А.О., Продаєвич Л.В. розглянувши касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2008 року у справі господарського суду № 13/75 Івано-Франківської області за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до - Бурштинської міської ради - виконавчого комітету Бурштинської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету міської ради та свідоцтва про право власності за участю представників: сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю "Україна" арбітражного керуючого Іванишина І.В., ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2008 року у справі № 13/75 (суддя Шкіндер П.А.) задоволено уточнений позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі –СГ ТзОВ "Україна"), визнано недійсним рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 23 лютого 2007 року № 2 в частині, якою вирішено оформити за територіальною громадою м. Бурштина, в особі Бурштинської міської ради, право власності на придбаний адміністративний будинок СГ ТзОВ "Україна", що знаходиться за адресою: м. Бурштин, вул. Петлюри, 11; визнано за СГ ТзОВ "Україна" право власності на вказане адміністративне приміщення; припинено провадження у справі в частині вимог позивача щодо скасування свідоцтва про право власності на адміністративний будинок від 26 квітня 2007 року. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2008 року (колегія суддів у складі: Зварич О.В. –головуючий, Юрченко Я.О., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано, СГ ТзОВ "Україна" у позові відмовлено, стягнуто з СГ ТзОВ "Україна" на користь Бурштинської міської ради 42, 50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, постановлено видати наказ. У касаційній скарзі СГ ТзОВ "Україна" просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2008 року скасувати, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2008 року залишити в силі. Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16 лютого 2009 року змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: судді Панової І.Ю. –головуючого, суддів Заріцької А.О., Продаєвич Л.В. Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2007 року у справі № Б-13/273 СГ ТзОВ "Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Іванишина І.В. Під час виконання арбітражним керуючим обов'язків ліквідатора товариства ним виявлено, що на балансі СГ ТзОВ "Україна" знаходиться адміністративний будинок за адресою: м. Бурштин, вул. Петлюри, 11. Рішенням зборів кредиторів СГ ТзОВ "Україна" від 8 лютого 2008 року до складу ліквідаційної маси боржника включено майно, що входило до резервного фонду колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" (далі - КСП "Україна"), зокрема, адміністративний будинок за адресою: м. Бурштин, вул. Петлюри, 11. На запит ліквідатора Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації повідомило, що право власності на адміністративний будинок зареєстроване за територіальною громадою міста Бурштин, в особі Бурштинської міської ради, відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 26 квітня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради від 23 лютого 2007 року № 2 про оформлення права власності на нерухоме майно по вул. Петлюри, 11. (а.с. 17). Вказане рішення ради було прийняте на підставі рішення загальних зборів співвласників майнових паїв КСП "Україна" від 27 листопада 2006 року та на підставі акту прийому передачі придбаного адміністративного будинку (а.с. 15). В обґрунтування позову СГ ТзОВ "Україна" вказало, що згідно із переліком його майна, що виділяється в пайовий (страховий) фонд та плану розподілу пайового фонду станом на 1 квітня 2001 року спірний адміністративний будинок вартістю 53, 3 тис. грн. не входив до вартості персоніфікованого майна, на яке було видано майнові сертифікати, а перебував у резервному фонді, загальні збори співвласників не приймали рішення відносно майна резервного фонду в якому перебував адміністративний будинок. Вирішуючи спір господарський суд Івано-Франківської області в мотивування рішення послався на ст.ст. 21, 316, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) і вказав, що право власності на адміністративне приміщення по вул. Петлюри, 11 в м. Бурштин належить СГ ТзОВ "Україна", а не його членам (пайовикам); договори купівлі-продажу майна пайовиків, укладені між членами товариства та Бурштинською міською радою укладені у відповідності до діючого законодавства, але стосуються майна пайовиків, а не майна позивача, яке віднесено до резервного фонду для погашення кредиторських вимог і платежів до бюджету. У зв'язку із зазначеним місцевий господарський суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету міської ради № 2 від 23 лютого 2007 року про оформлення права власності на нерухоме майно, яке віднесене до резервного фонду, прийняте на підставі укладених вищевказаних договорів та акту прийому-передачі адміністративного приміщення - суперечить нормам ЦК України і визнав його недійсним, пославшись при цьому на ч. 1 ст. 21 ЦК України. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, достатньо повно дослідив обставини справи дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і обґрунтовано не погодився з висновками суду першої інстанції, вирішивши про відмову у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції надавши оцінку протоколу № 4 загальних зборів членів спілки співвласників "Україна" м. Бурштин Галицького району Івано-Франківської області від 5 квітня 2001 року, дійшов висновку, що спірний будинок не входив до резервного (страхового) фонду позивача, оскільки в даному протоколі не зазначено, яке майно виділяється в резервний фонд, а в переліку майна, де міститься спірна будівля - контора Бурштин, вказано, що резервний (страховий) фонд є пайовим, і відсутнє посилання на те, що він є додатком до оцінюваного протоколу (а.с. 37). Суд апеляційної інстанції встановив, що цей перелік не підписаний п'ятьма членами комісії товариства із шістнадцяти, а тому визнав його неналежним доказом в підтвердження вимог позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно вказав, що відповідно до п. ст. 7, п. 1 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 року № 2114-ХІІ майно колективного сільськогосподарського підприємства належить на праві спільної часткової власності його членам. До пайового фонду майна членів колективного сільськогосподарського підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, інші активи. З матерів справи встановлено, що відповідно до рішення загальних зборів КСП "Україна" оформленого у вигляді протоколу № 2 від 15 березня 2000 року, затверджено розміри індивідуальних майнових паїв членів спілки згідно зі списками, план розподілу і структуру пайового фонду, а також проведено реструктуризацію спілки селян шляхом її ліквідації зі створенням на її основі сільськогосподарського ТзОВ "Україна" (а.с.83-87). На підставі затверджених зборами списків (а.с.38-58) колишнім членам КСП "Україна" видано, свідоцтва про право власності (майнові сертифікати) на майновий пай члена КСП від 1 квітня 2001 року. При цьому, суд апеляційної інстанції в постанові належно обґрунтував право кожного з членів КСП, в процесі реорганізації КСП, поступитися належним йому паєм на користь третьої особи за згодою інших співвласників. З матеріалів справи вбачається, що заява Бурштинської міської ради про викуп адміністративного будинку під музей була розглянута загальними зборами співвласників майнових паїв 12 вересня 2006 року, які прийняли рішення про задоволення заяви і зобов'язання міської ради виготовити технічну документацію в бюро технічної інвентаризації, провести експертну оцінку будівлі, після проведення якої у процентному співвідношенні розрахуватися з власниками майнових паїв (а.с. 26). Рішення загальних зборів співвласників майнових паїв КСП "Україна" від 27 листопада 2006 року одноголосно було погоджено надати дозвіл Бурштинській міській раді на викуп адміністративного будинку по вул. Петлюри, 11, і вирішено продати його з врахуванням зносу 51% (а.с. 15). Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 січня, 1 та 2 лютого 2007 року власники майнових паїв КСП "Україна" уклали з Бурштинською міською радою нотаріально засвідчені договори купівлі-продажу майнового паю загальною сумою, що відповідає вартості спірної будівлі. Що стосується правомірності рішення міської ради від 23 лютого 2007 року № 2 про оформлення права власності на нерухоме майно по вул. Петлюри, 11, то Львівський апеляційний господарський суд вірно вказав, що воно прийняте в межах її компетенції, даний акт не є підставою виникнення права власності на приміщення, а спрямований лише на оформлення цього права. Позивачем не оспорюються договори-купівлі-продажу, укладені радою з власниками майнових паїв, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування рішення ради та задоволення позовних вимог СГ ТзОВ "Україна" (а.с. 76-82). Обґрунтованими колегія суддів визнає також висновки суду апеляційної інстанції про те, що доказів передачі спірної будівлі у власність СГ ТзОВ "Україна" позивачем не надано, а судами не здобуто. Пайовики КСП "Україна" не є учасниками СГ ТзОВ "Україна", яке зареєстроване (перереєстроване) 28 березня 2000 року і має статутний фонд створений із внесків його учасників. Враховуючи наведене колегія суддів Вищого господарського суду України визнає висновки апеляційного господарського суду такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і посилань на обставини, які б свідчили про незаконність оскаржуваного судового акта, не містять. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і ґрунтується на матеріалах справи підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2008 року у справі № 13/75 залишити без змін. Головуючий І. Панова Судді А. Заріцька Л. Продаєвич