24.02.2009 

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ   ПОСТАНОВА   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   24 лютого 2009 р. № 1/55 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:        Волковицької Н.О. –головуючого Данилової Т.Б. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача     Власової І.Б. дов. від 30.12.08 р. Ковалець І.М. дов. від 24.11.08 р. відповідачів        Марчук Д.П. дов. від 17.09.08 р. прокурора        Громадського С.О. Рубан Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання        Військового прокурора Західного регіону України на постанову      від 13.10.2008 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 1/55 господарського суду Чернівецької області  за позовом   Військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України – Квартирно –експлуатаційного відділу м. Чернівці та Дніпровської квартирно експлуатаційної частини району Головного управління розвідки до   Чернівецької міської ради про        визнання права власності  В судовому засіданні 10.02.2009 року оголошено перерву до 24.02.2009 року. ВСТАНОВИВ: Військовий прокурор Чернівецького гарнізону м. Чернівці в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (МОУ), представництво якого у справі здійснюється Квартирно-експлуатаційним відділом МОУ м. Чернівці та Дніпровською квартирно-експлуатаційною частиною району Головного управління розвідки МОУ м. Київ звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на будівлю №1 військового містечка №1 за адресою: м. Чернівці вул. Фрунзе, 2 загальною площею 1219 кв. метрів за державою Україна в особі Верховної Ради України в оперативному управлінні Міністерства оборони України. 05.08.2008 року представник військової прокуратури звернувся з клопотанням про уточнення позовних вимог та просив визнати право власності на будівлю № 1 військового містечка № 1 за адресою: м. Чернівці, вул. Фрунзе загальною площею  1219 кв.м. за державою Україна Верховної Ради України в оперативному управлінні Міністерства України. Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.08.2008 року у задоволенні позову відмовлено. За апеляційним поданням Військового прокурора Чернівецького гарнізону рішення господарського суду Чернівецької області переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року залишено без змін. Військовий прокурор Західного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення господарського суду Чернівецької області від 19.08.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник обґрунтовує свої доводи тим, що спірна будівля була побудована в 1904 року і до 40-х років була зайнята румунськими військами, а після того використовувалась різними військовими частинами та утримувалась за рахунок бюджету Міністерства оборони колишнього СРСР, а потім Міністерства оборони України по теперішній час. Судами встановлено, що спірна будівля під номером 1-2 ( гуртожиток та училище) входила до складу військового містечка №1, що знаходилось за адресою: м. Чернівці, вул. Садова, 5, отже відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 02.11.1951 року № 646-325-сс, Закону СРСР "Про власність в СРСР", Закону України "Про правовий режим в Збройних Силах України" зазначене майно є державною власністю, закріпленою за військовими частинами. Заслухавши суддю –доповідача та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційне подання  підлягає  задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи спірна будівля під номерами 1-2 (гуртожиток та училище) входила до складу військового містечка №1, що знаходилось за адресою м. Чернівці вул. Садова, 5 -вул. Чапаєва, 1, 3. Відповідно до пункту 1 рішення виконкому Чернівецької міської ради від 06.04.1948 року № 154 "Про передачу будинків на баланс КЕЧ гарнізону" передано на баланс будинки згідно доданого списку №1, у пункті 1 якого вказано будівлю по вул. Садова, 5 із позначкою, що вона зайнята військовим училищем. Рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 24.11.1949 року № 1401 затверджено список будинків міської ради, згідно якого будинок по вул. Покришкіна, 2 (яка з 1957 року перейменована на вул. Фрунзе) знаходився у власності територіальної громади. Згідно пункту 2 рішення звуженого виконкому Чернівецької обласної ради №31-09016 від 28.11.1952 року Чернівецькому гарнізону передано будівлі, займані військовими частинами, згідно додатку № 2. Проте, як вбачається з вказаного додатку, спірна будівля в ньому не значиться. У пункті 1 рішення  звуженого  виконавчого  комітету  Чернівецької обласної ради  від 12.05.1953 року № 13-3022 зазначено про відміну пункту 2 рішення звуженого виконкому №31-09016 від 28.11.1952 року в частині передачі Чернівецькому гарнізону будівель займаних військовими частинами, та передачу (пункт 2 рішення від 12.05.1953 року) Чернівецькому гарнізону будівлі за додатком № 2 рішення від 28.11.1952 року в безоплатне користування. Згідно виписки із Державного акта на право користування землею серії Б№037683, земельна ділянка площею 6,307 га, на якій перебуває спірна будівля, закріплена в безстрокове і безоплатне користування Чернівецького КЕЧ району. Рішенням Чернівецької обласної  ради народних депутатів від 27.12.1991 року затверджено перелік об'єктів комунальної власності обласної, міської та районних рад народних депутатів, в якому зазначено, що до майна, що знаходиться у безпосередньому віданні  міської ради  віднесено будинки, споруди та інше майно, яке є на обліку та використовується Чернівецькою міською радою. Розпорядженням начальника Головного Квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України № 39 від 21.08.2004 року запропоновано в місячний термін організувати передачу на баланс Дніпровської КЕЧ квартирного майна та фондів КЕУ Західного оперативного командування Сухопутних військ Збройних Сил України згідно наданого переліку, в тому числі частину приміщень площею 208 кв.м. на першому поверсі будівлі № 1 військового містечка №1 м. Чернівці. Відповідний акт прийому-передачі будівель, споруд та території військового містечка №1 затверджений начальником Головного КЕУ ЗС України 03.11.2004 року 15.05.2007 року начальник КЕВ м. Чернівці листом № 733 звернувся до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації з проханням виготовити свідоцтво про право власності на будівлю за адресою м. Чернівці вул. Фрунзе, 2/а. Листом Чернівецького міського голови №20/18-389 від 14.05.2007 року Чернівецька міська рада повідомила позивача про намір підтвердити право власності на спірний будинок. Крім того, Чернівецьке міське комунальне бюро технічної інвентаризації від 08.06.2007 року повідомило позивача про те, що для визначення наявності підстав для оформлення права власності необхідно подати в БТІ відповідні документи. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спірна будівля рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 06.04.1948 року №154 передана лише на баланс КЕЧ Чернівецького гарнізону. Проте, перебування майна на балансі не є безспірною ознакою права власності на нього. Поряд з цим, судом взято до уваги те, що військовий прокурор посилаючись на рішення звуженого виконавчого комітету Чернівецької обласної ради від 28.11.1952 року та від 12.05.1953 року №13-3022, якими вирішено передати будівлі зайняті військовими частинами Чернівецькому гарнізону не довів, що зазначені рішення стосуються спірної будівлі по вул.Фрунзе,2 оскільки вказана адреса у додатках до даних рішень відсутня. Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно приписам Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України  наявні  докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Так, поза увагою судів залишились приписи статті 5 Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 11.06.1937 року, згідно з якою  соціалістична  власність в Українській РСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань). Аналогічні положення були закріплені і у статті 10 Конституції (Основний Закон) України, яка набрала чинності у 1978 році (Основу  економічної  системи  України  становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.) Виділення з державної власності такого виду власності як комунальна здійснено лише у 1990 році після введення в дію Закону СРСР "Про власність" та прийняття у 1991 році Закону УРСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування"  та Закону УРСР "Про власність". В період існування Радянського Союзу державне майно закріплювалось за державними організаціями та передавалось із відання однієї організації до іншої саме по балансу, але суб'єкт права власності при цьому не змінювався (статті 89, 91 Цивільного кодексу УРСР 18.07.1963 року). Отже, встановивши, що спірна будівля рішенням виконкому Чернівецької ради від 06.04.1948 року №154 передана на баланс КЕЧ Чернівецького гарнізону судам необхідно було досліджувати питання чи вибувала вона після цього з володіння КЕЧ. Крім того, посилаючись в рішенні та постанові на рішення Чернівецької міськради №1401 від 24.11.1949 року суди не зазначили докази, на підставі яких вони дійшли висновку, що у спірної будівлі змінилась адреса з вул. Садова, 5 на вул. Покришева, 2 ( яка з 1957 року перейменована у вул. Фрунзе). Судами також не прийнято до уваги, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 року "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" майно збройних сил не входило до переліків, затверджених цією постановою, а передача фондів військових містечок здійснювалась за окремими розпорядженнями Кабінету Міністрів України в порядку, передбаченому Постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 року № 285 "Про порядок  передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", яка була чинна до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. N 678 про затвердження  Положення  про  порядок  передачі   державного майна. Не досліджувалось судами посилання позивача на те, що спірна будівля входила до складу військового містечка №1. Дослідження цього питання є суттєвим, оскільки як вбачається з Постанови Кабінету Міністрів України №894 від 06.11.1995 року або розпоряджень Кабінету Міністрів України №494р від 13.12.2000 року, №327-р від 21.08.2000 року та інших у місті Чернівці існує військове містечко №1, а передача деяких будівель цього містечка здійснювалась саме на підставі урядових актів. При цьому, будь-яка адреса будівель, які передавались  не зазначалась. Суттєвим для вирішення даного спору є також дослідження використання за призначенням та утримання спірної будівлі, оскільки згідно статті 1 Закону України "Про правовий режим в Збройних Силах України" майно, закріплене  за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Силах України –є військовим майном, утримання майна збройних сил здійснюється за рахунок державного бюджету, а розміщення військового училища або прокуратури у спірній будівлі потребує спеціальних розпоряджень відповідних органів. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення ”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Неповне з’ясування всіх обставин справи, які  мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд. Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під  час  нового  розгляду  справи  господарському  суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з’ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об’єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення. Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В : Рішення господарського суду Чернівецької області від 19.08.2008 року та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року у справі № 1/55 господарського суду Чернівецької області скасувати. Справу направити на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області. Касаційне подання Військового прокурора Західного регіону України задовольнити частково. Головуючий суддя                                         Н.Волковицька С у д д і          Т. Данилова Л. Рогач