КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2009 № 25/560 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Григоровича О.М. суддів: при секретарі: За участю представників: від позивача - Буланова О.М., дов.від 05.10.09, Донченко К.Ю., дов.від 05.01.09, від відповідача - повідомлені належним чином, але не з"явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба-Регія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.02.2008 у справі № 25/560 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба-Регія" про стягнення суми, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альба-Регія” (далі – відповідач) про стягнення заборгованості, пені, річних та інфляційних витрат за договором поручительства від 28.08.06 № 28/08/06 в загальній сумі 1425214,38 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п.3.2 договору поруки у позивача виникло право вимоги до відповідача у повному обсязі виконаного на користь третьої особи зобов’язання. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.08 вимоги позивача задоволено повністю. Рішення мотивоване тим, що позивач виконав зобов’язання перед кредитором шляхом оплати суми боргу; факт оплати підтверджується платіжним дорученням від 28.09.06 № 176; відповідно до п.3.2 договору № 28/08/06 у позивача виникає право вимоги до відповідача у повному обсязі виконаного позивачем на користь кредитора зобов’язання; стягнення пені, інфляційних витрат та річних передбачено чинним законодавством, а пені – ще й умовами договору № 28/08/06. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, в якому зменшити стягнену суму на 28200,00 грн. Свої доводи апелянт аргументує тим, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, які мають значення для справи, в зв’язку з чим сума, що стягнена з відповідача, була безпідставно завищена на 28200,00 грн. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.08 порушено апеляційне провадження у справі з призначенням розгляду апеляційної скарги на 19.03.08. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.08 у справі № 25/560 апеляційне провадження було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.08 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.02.08. 21.04.08 Вищий господарський суд України виніс ухвалу, якою відповідачеві відмовлено у прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 26.02.08 в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.08, а касаційну скаргу повернуто скаржнику. Ухвалою Верховного Суду України від 19.06.08 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 21.04.08. До Вищого господарського суду України звернулося Підприємство громадської організації “Київська міська асоціація інвалідів по слуху “Призма” з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 05.02.08. Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.09.08 відмовлено Підприємству громадської організації “Київська міська асоціація інвалідів по слуху “Призма” у прийнятті касаційної скарги на рішення суду у даній справі. Ухвалою Верховного Суду України від 06.11.08 відмовлено Підприємству громадської організації “Київська міська асоціація інвалідів по слуху “Призма” у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 01.09.08. Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 26.12.08 № 25/560 поновив апеляційне провадження у даній справі з призначенням її розгляду на 12.01.09. В судовому засіданні 12.01.09 було оголошено перерву до 28.01.09. Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінкоштпром”, яке не є стороною у справі, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 09.01.09 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 25/560. Клопотання про зупинення провадження мотивоване тим, що товариством до Вищого господарського суду України через Господарський суд міста Києва 11.12.08 подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.08 у даній справі, а тому апеляційне провадження підлягає зупиненню до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги заявника у даній справі. Також 09.01.09 ТОВ “Фінкоштпром” через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано заяву про прискорення передачі касаційної скарги зі справою № 25/560 до Вищого господарського суду України. Колегія суддів, розглянувши клопотання ТОВ “Фінкоштпром” про зупинення провадження у справі, дійшла висновку про його відхилення, оскільки на даний час здійснюється перегляд рішення місцевого господарського суду від 05.02.08 в апеляційному порядку, а в разі надходження до суду першої інстанції касаційної скарги на рішення суду, яке вже переглядається в апеляційній інстанції, місцевий господарський суд має надіслати таку скаргу касаційній інстанції і одночасно письмово повідомити її про зазначені обставини. Дану правову позицію також підтримує Вищий господарський суд України (п.3 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.02 № 04-5/366 “Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України”). Як наслідок, задоволенню не підлягає і заява ТОВ “Фінкоштпром” про прискорення передачі касаційної скарги разом зі справою до Вищого господарського суду України. Від представника відповідача 12.01.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Господарським судом міста Києва його позову до ПГО “Призма” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” про визнання недійсним договору поруки від 28.08.06 № 28/08/06. Колегія суддів заявлене клопотання відхилила, оскільки представником товариства в обґрунтування своїх вимог не надано доказів прийняття місцевим господарським судом зазначеного вище позову до провадження та винесення з цього приводу відповідної ухвали. Представником відповідача 12.01.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про надання представнику товариства для ознайомлення матеріали справи № 25/560 та зазначення уточненої адреси для направлення судом процесуальних документів. Дане клопотання судова колегія задовольнила, надавши представнику можливість ознайомлення з матеріалами даної справи. Крім того, представником відповідача 12.01.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Підприємство громадської організації „Київська міська асоціація інвалідів по слуху „Призма”, оскільки ця юридична особа є стороною договору, виконання якого є предметом спору у даній справі, і можливе рішення у справі вплине на його права, обов’язки та інтереси. Згадане клопотання колегія суддів відхилила з огляду на те, що правовідносини у даній справі щодо стягнення грошової суми за договором поруки від 28.08.06 № 28/08/06 стосуються позивача та відповідача, в яких відповідач є боржником. Крім того, в судовому засіданні 12.01.09 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів. Згідно ч. 1 ст. 38 ГПК України господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми. Заявлене представником відповідача клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає, оскільки, на думку судової колегії, матеріали справи містять достатньо документів і матеріалів, які необхідні для правильного вирішення спору. 16.01.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 25/560. Дане клопотання колегія суддів задовольнила, надавши представнику можливість ознайомлення з матеріалами даної справи. Від представника відповідача 28.01.09 через через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що представник з поважних причин – через участь у кримінальному процесі у якості захисника, не має можливості взяти участь у судовому засіданні 28.01.09. При цьому, доказів того, що представник відповідача приймає участь у кримінальному процесі у якості захисника саме у той проміжок часу, на який призначено слухання даної справи у суді апеляційної інстанції, ним не надано. Відповідно до ч.2 ст.28 ГПК України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч.3 ст.28 ГПК України). Розглянувши подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зайнятість представника в іншому судовому процесі не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст.77 ГПК України, оскільки у даному випадку відповідач має можливість скористатись правилами ст.28 ГПК України та ст.244 ЦК України. 28.01.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до розгляду Господарським судом міста Києва його позовної заяви про визнання недійсним договору поруки від 28.08.06 № 28/08/06 (ухвала суду першої інстанції від 27.01.09 у справі № 34/75), яке колегія суддів не задовольняє, оскільки ТОВ „Альба-Регія” в залежності від результатів розгляду місцевим господарським судом справи № 34/75 не позбавлено права звернення до суду апеляційної інстанції про перегляд даної постанови за нововиявленими обставинами в разі їх наявності. В судовому засіданні 28.01.09 о 12 год.45 хв. відповідно до ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 15 год.30 хв. 28.01.09, оскільки від відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 28.01.09 об 11 год.45 хв. надійшла заява про відвід колегії суддів Григоровича О.М., Гольцової Л.А. та Рябухи В.І., яку ухвалою В.о.Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.01.09 було залишено без задоволення. Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Отже, колегія суддів вважає, що нез’явлення в засідання суду та подання заяви про відвід судової колегії у даній справі без об’єктивних та обґрунтованих на те підстав, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Зазначені вище дії відповідача розцінюються судом апеляційної інстанції як зловживання процесуальними правами. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні проти доводів скарги заперечували та просили суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Статтею 101 ГПК України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення представників сторін, які взяли участь у судових засіданнях, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів встановила наступне. 28.08.06 між позивачем (за текстом договору – поручитель), відповідачем (за текстом договору - боржник) та Підприємством громадської організації “Київська міська асоціація інвалідів по слуху “Призма” (за текстом договору - кредитор) був укладений договір поруки № 28/08/06. Згідно п.1.1 договору поручитель зобов’язався відповідати перед кредитором за виконання зобов’язань боржником за договором від 13.05.05 № вК-072-05, укладеним між боржником та кредитором, у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником цих зобов’язань. Сторони погодили, що на момент укладення договору зобов’язання поручителя перед кредитором складає 1139939,00 грн. (п.2.1 договору). Поручитель також відповідає за сплату відсотків, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (п.2.2 договору). Відповідно до п.3.2 договору у поручителя, що виконав зобов’язання, виникає право вимоги до боржника у повному обсязі виконаного поручителем на користь кредитора зобов’язання. Боржник виконує зобов’язання протягом 90 днів з моменту виконання поручителем своїх зобов’язань перед кредитором. Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов’язань перед кредитором шляхом перерахування ним грошових коштів в сумі 1139939,00 грн. на рахунок ПГО “Призма” (платіжне доручення від 28.09.06 № 176). Згідно ст.173 Господарського кодексу України (далі – ГК України) господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання. Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України). Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.2 ст.175 ГК України). Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Доказами у справі відповідно до ст.32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем відповідно до п.3.2 договору поруки від 28.08.06, а саме, виконання зобов’язання протягом 90 днів з моменту виконання позивачем своїх зобов’язань перед ПГО “Призма” (платіжне доручення від 28.09.06 № 176). Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст.ст.11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України). Пунктом 5.1 договору поруки передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, сторона, що прострочила, сплачує стороні – отримувачу платежу неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за весь період прострочки. Відповідно до ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом розрахунку, наданого позивачем разом з позовною заявою, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1139939,00 грн. – основного боргу, сума інфляційних – 97856,92 грн., розмір 3% річних – 28857,63 грн. та пені – 158560,83 грн. Пунктом 5 ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.07 у даній справі відповідача було зобов’язано надати контррозрахунок суми, заявленої до стягування, проте, вимоги суду відповідачем виконані не були. В процесі розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що позивачем розраховано пеню більш ніж за півроку, що суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України, в зв’язку з чим суд зобов’язав позивача надати новий розрахунок штрафних санкцій (ухвала Господарського суду міста Києва від 24.12.07 № 25/560). На виконання даної ухвали представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та розрахунок суми позовних вимог з урахуванням обмежень, встановлених ч.6 ст.232 ГК України. Так, за змістом зміненого розрахунку суми позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1139939,00 грн. основного боргу, 80607,74 грн. пені, 97856,92 грн. інфляційних та 28857,63 грн. річних. В протоколі судового засідання 05.02.08 (день прийняття рішення) зафіксований факт подання представником позивача заяви про зменшення позовних вимог та копій документів на вимогу ухвали суду. Однак, Господарський суд міста Києва помилково не прийняв таку заяву до уваги та не задовольнив клопотання про зменшення суми позовних вимог, що, на думку колегії суддів, є підставою для відповідної зміни судового рішення від 05.02.08 у справі № 25/560. Що стосується доводів скаржника про неповідомлення його судом про час і місце розгляду даної справи, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з таких підстав. Згідно п.3.6 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Дана правова позиція викладена також у п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”. Відпо відно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75, на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. На підставі ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Отже, у випадках, передбачених ст.56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб’єкта господарювання. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до Господарського суду міста Києва було зазначено адресу відповідача: м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А. Ухвала Господарського суду міста Києва від 21.11.07, якою засідання суду було призначено на 24.12.07, була надіслана на адреси сторін 21.11.07, про що свідчить відмітка на звороті ухвали. У зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.07 розгляд справи було відкладено на 05.02.08. Зазначену ухвалу була надіслано на адресу сторін 26.12.07, про що свідчить також відмітка на звороті ухвали. Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані, що кореспонденція, яка надсилалась Господарським судом міста Києва на адресу відповідача, поверталась на адресу суду. З наявного в матеріалах справи витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців (а.с.32-34) вбачається, що місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А. Отже, доводи відповідача щодо неповідомлення його судом про час і місце розгляду справи не відповідають фактичним обставинам. Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.08 у справі № 25/560 підлягає зміні, а апеляційна скарга – частковому задоволенню. Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Альба-Регія” задовольнити частково. 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.08 у справі № 25/560 змінити, виклавши його в наступній редакції: “1. Позовні вимоги задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альба-Регія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” 1139939,00 (один мільйон сто тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять) гривень 00 копійок основного боргу, 80607,74 (вісімдесят тисяч шістсот сім) гривень 74 копійки – пені, 97856,92 грн. (дев’яносто сім тисяч вісімсот п’ятдесят шість) гривень 92 копійки – інфляційних витрат, 28857,63 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот п’ятдесят сім) гривень 63 копійки – 3% річних. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альба-Регія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” державне мито в сумі 13472,61 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 61 копійку та 118,00 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Русь Інтернешнл” з державного бюджету 779,53 (сімсот сімдесят дев’ять) гривень 53 копійки.” 3. Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до зміненого рішення. 4. Матеріали справи № 25/560 повернути до Господарського суду міста Києва. Головуючий суддя Судді