КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.01.2009 № 31/365 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ропій Л.М. суддів: Буравльова С.І. Пашкіної С.А. при секретарі: За участю представників: від позивача - Пономарьов М.Є. – директор, Пономарьов М.М. – представник, дов. б/н від 07.11.2007; від відповідача - Рачинський В.А. – представник, дов. № 1 від 03.01.2007; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Спеціалізоване Управління № 2" ВАТ "Будмеханізація" на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2008 у справі № 31/365 (Качан Н.І.) за позовом Приватне підприємство "Пономарьов" до Дочірнє підприємство "Спеціалізоване Управління № 2" ВАТ "Будмеханізація" про стягнення 50464,00 грн. Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 № 01-23/1/2 змінено склад колегії суддів. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2008 у справі №31/365 позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45 464,00 грн. основного боргу, 504,64 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване тим, що позивач виконав договірні зобов’язання, що підтверджується товарно-транспортними накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, також факт надання позивачем послуг підтверджується актами приймання-передачі робіт (надання послуг); позивачем були виставлені рахунки-фактури; відповідач частково виконав свої зобов’язання та на виконання умов договору від 05.02.2008 сплатив позивачу грошові кошти в розмірі 1 019,20 грн. та після порушення провадження у даній справі ще – 5 000,00 грн., у зв’язку з чим станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 45 464,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2008 у справі № 31/365 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами. Заявник стверджує, що позивач не надавав для підписання відповідачу акти наданих автопослуг та самі послуги з перевезення вантажів відповідачем не приймалися, крім того, позивач не надавав відповідачу рахунки для оплати автопослуг, у зв’язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави та обов’язок здійснювати будь-які виплати позивачу за надані послуги з перевезення вантажів. Відповідач зазначає, що договором від 05.02.2008 не встановлено терміну виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажів позивачем та позивачем до подання позову не було направлено відповідачу вимогу про сплату сум за надані послуги з перевезення вантажів відповідно до ст. 530 ЦК України. Заявник вказує, що відповідач ніяких прав та охоронюваних законом інтересів позивача в частині оплати послуг з перевезення вантажів не порушував. На думку відповідача, суд першої інстанції в порушення ч. 1 ст. 77 ГПК України не відклав розгляд справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що факти надання автопослуг позивачем відповідачу підтверджуються двосторонніми актами приймання-передачі (надання послуг), поданими позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій; зі змісту актів вбачається, що разом з ними відповідачу надавались відповідні рахунки-фактури; відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV вже самі акти є підставою для оплати відповідачем наданих послуг; відповідач, сплативши позивачу 5 000,00 грн. після порушення провадження у справі, визнав свій борг; факт надання позивачем автотранспортних послуг підтверджується також товарно-транспортними накладними; ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано відповідачу судом першої інстанції на адресу, зазначену в позовній заяві та в довідці Головного управління статистики у м. Києві, наданій позивачем, а саме: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 4, тобто відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» відповідач був належним чином повідомлений про дату і місце розгляду справи, а у разі нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду, останній має право прийняти рішення за відсутності цього представника. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне. Позивачем до Господарського суду міста Києва подано позов про стягнення з відповідача суми боргу за надані ним послуги за договором про надання послуг автотранспортом від 05.02.2008 в розмірі 50 464,00 грн. та судових витрат. Позивачем була надана довідка про дебіторську заборгованість від 27.11.2008, в якій зазначено, що оскільки відповідач після порушення провадження у справі сплатив частину боргу в сумі 5 000,00 грн., то заборгованість становить 45 464,00 грн., а також подано клопотання про припинення провадження у справі в частині боргу в розмірі 5 000,00 грн. Згідно з п. 1.1 договору про надання послуг автотранспортом від 05.02.2008 позивач, за договором перевізник, виконує послуги по перевезенню вантажів відповідача, за договором замовника, автомобілем/самоскидом МАЗ (20 тн.), а відповідач зобов’язується оплатити надані послуги. Пунктом 2.1 договору від 05.02.2008 передбачено, що відповідач розраховується з позивачем за надані послуги автотранспорту із розрахунку 0,83 грн. з ПДВ за перевезення 1 тонни вантажу на відстань 1 кілометра. Угодою від 01.04.2008 про внесення змін до договору від 05.02.2008 сторонами змінено тариф на 0,92 грн. з ПДВ за 1 т/км перевезеного вантажу, а угодою від 15.07.2008 про внесення змін до договору від 05.02.2008 – на 1,00 грн. з ПДВ за 1 т/км перевезеного вантажу. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за товарно-транспортними накладними № 077411 від 14-19.07.2008, № 077415 від 21-25.07.2008, № 077420 від 28.07-02.08.2008, № 077423 від 04-08.08.2008, № 089028 від 11-15.08.2008, № 089032 від 18-22.08.2008, № 089038 від 26-29.08.2008, № 091857 від 01-05.09.2008, № 091865 від 08, 12.09.2009, № 091861 від 09-11.09.2008 були надані послуги з перевезення вантажів, замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем яких виступав відповідач. Пунктами 4.2.4, 5.1 договору від 05.02.2008 встановлено обов’язок позивача своєчасно оформлювати акти про надані послуги і передавати на оплату відповідачу; щомісяця не пізніше 3 числа наступного за звітним місяця позивач виставляє відповідачу рахунок за надані автопослуги на підставі двосторонньо підписаних актів наданих автопослуг і товарно-транспортних накладних. Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури № СФ-00187 від 31.07.2008, № СФ-00190 від 02.08.2008, № СФ-00200 від 08.08.2008, № СФ-00204 від 15.08.2008, № СФ-00208 від 29.08.2008, № СФ-00224 від 12.09.2008, № СФ-00228 від 23.09.2008 на загальну суму 51 483,20 грн. та сторонами були складені акти приймання-передачі робіт (надання послуг) № ОУ-0187 від 31.07.2008, № ОУ-0190 від 02.08.2008, № ОУ-0200 від 08.08.2008, № ОУ-0204 від 15.08.2008, № ОУ-0208 від 29.08.2008, № ОУ-0224 від 12.09.2008, № ОУ-0228 від 23.09.2008, з яких вбачається також отримання відповідачем вищезазначених рахунків позивача. При цьому всі акти від відповідача підписані його представником П. Попко, а акти № ОУ-0187 від 31.07.2008, № ОУ-0190 від 02.08.2008, № ОУ-0200 від 08.08.2008, № ОУ-0204 від 15.08.2008, № ОУ-0208 від 29.08.2008 також ще затверджені директором відповідача Назаренко Я.П. У вказаних рахунках-фактурах зазначено дату, до якої рахунки дійсні для оплати відповідачем. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки рахунки-фактури відповідачем були отримані та акти приймання-передачі робіт були підписані сторонами без заперечень, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги про сплату сум за виконання перевезення вантажів були позивачем пред’явлені та відповідач був зобов’язаний оплатити ці суми у строк відповідно до норм ч. 2 ст. 530 ЦК України. Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами. Відповідач свої зобов’язання з оплати позивачу виконаних робіт з перевезення вантажів виконав частково, сплативши 1 019,20 грн., у зв’язку з чим заборгованість відповідача станом на день пред’явлення позову до господарського суду становила 50 464,00 грн. Пунктом 11 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Оскільки відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено позивачу 5 000,00 грн. боргу, що підтверджується витягом з особового рахунку позивача від 13.11.2008, у зв’язку з чим позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в цій частині, то апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. боргу на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України. Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 45 464,00 грн. основного боргу. Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та виходячи з наступного. Як було встановлено вище, позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі виконаних робіт, що складалися на підставі рахунків-фактур, які виставлялися позивачем, та товарно-транспортних накладних, у зв’язку з чим твердження відповідача про те, що позивач не надавав для підписання відповідачу акти наданих автопослуг і самі послуги з перевезення вантажів відповідачем не приймалися та позивачем не надавалися рахунки, є безпідставним та таким, що спростоване матеріалами справи. Обов’язок відповідача проводити своєчасну оплати наданих послуг встановлений п. 4.1.1 договору від 05.02.2008, а ст. 193 ГК України і ст.ст. 526, 629 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином та договір є обов’язковим для виконання сторонами, тому необґрунтованим є посилання відповідача на відсутність правових підстав для оплати виконаного позивачем перевезення вантажів. Як вже було встановлено, відповідач повинен був виконати свої зобов’язання з оплати виконаного позивачем перевезення вантажів у строк відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, адже позивач, виставляючи рахунки-фактури відповідачу, одночасно пред’явив вимогу відповідачу про сплату сум, зазначених в рахунках, при цьому необхідно враховувати, що чинне законодавство України не містить чітко визначеного способу пред’явлення вимоги кредитором боржнику і позивач не був позбавлений права пред’явити вимогу відповідачу шляхом виставлення рахунків до оплати. Оскільки обов’язку відповідача оплатити надані послуги відповідає право позивача на отримання плати за надані ним послуги, то невиконання належним чином відповідачем свого обов’язку по оплаті послуг порушує право позивача на отримання своєчасно та в повному обсязі цієї плати. В позовній заяві зазначена така адреса відповідача: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 4, така ж адреса відповідача вказана і у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 11.11.2008, наданому Головним управлінням статистики у м. Києві в листі від 11.11.2008 №13-5651 на запит позивача. Як вбачається з відмітки відділу діловодства Господарського суду міста Києва, проставленої на зворотній стороні ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 31/365 від 11.11.2008, зазначена ухвала була надіслана сторонам 12.11.2008. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»). Отже сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Статтею 77 ГПК України не передбачено обов’язкове відкладення розгляду справи через нез’явлення в засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а лише у межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, та якщо спір не може бути вирішено в даному засіданні. Судом першої інстанції помилково в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначено про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 5 000,00 грн. основного боргу, хоча про сплату 5 000,00 грн. боргу після порушення провадження у справі зазначено в описовій частині рішення та цю обставину враховано місцевим господарським судом при прийнятті рішення по суті. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та необхідність доповнення резолютивної частини рішення реченням щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн. боргу. Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління № 2» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» залишити без задоволення 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2008 у справі № 31/365 залишити без змін, доповнивши резолютивну частину реченням наступного змісту: «Провадження у справі в частині стягнення з Дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління № 2» Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» 5 000,00 грн. основного боргу припинити. 3. Справу № 31/365 повернути до Господарського суду міста Києва. Головуючий суддя Ропій Л.М. Судді Буравльов С.І. Пашкіна С.А.