КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.02.2009 № 05-5-31/11744 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Борисенко І.В. суддів: Лосєва А.М. Скрипка І.М. при секретарі: За участю представників: від позивача - Юрченко Н.П. дов. б/н від 06.10.2008 року від відповідача -не з’явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу Господарського суду м.Києва від 06.11.2008 у справі № 05-5-31/11744 (Качан Н.І.) за позовом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеровент" про стягнення 25768,32 грн. ВСТАНОВИВ: Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернулось доГосподарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеровент” про стягнення 25768,32 грн. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2008 року у справі №05-5-31/11744 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду на підставі п.п. 1, 3, 6, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 року №05-5-31/11744 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. 09.12.2008 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.12.2008 року. Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання 23.12.2008 року представника відповідача, неподанням позивачем оригіналу позовної заяви з додатками та з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 23.12.2008 року розгляд справи було відкладено на 03.02.2009 року. Згідно з розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 року було змінено склад колегії суду. Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 року у справі №05-5-31/11744 скасувати, позовну заяву Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеровент” про стягнення 25768,32 грн. передати на розгляд до Господарського суду міста Києва. У судове засідання 03.02.2009 року представник відповідача повторно не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-які заяви або клопотання з цього приводу до суду не надходили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернулось до Господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеровент” про стягнення 25768,32 грн. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.11.2008 року позовну заяву Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеровент” про стягнення 25768,32 грн. повернуто без розгляду на підставі п.п. 1, 3, 6, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Ухвала господарського суду першої інстанції про повернення позовної заяви мотивована тим, що: - позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, посадове становище генерального директора Шахсуварова Б.Р., дійсність та наявність у нього повноважень на підписання даної позовної заяви станом на день звернення з позовом до господарського суду документально не підтверджене, підпис генерального директора Шахсуварова Б.Р. не засвідчений печаткою діючої юридичної особи – позивача; - позивачем не подано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, подані позивачем ксерокопії документів належним чином не засвідчені; - позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Додані до позовної заяви копії Опису вкладення та квитанції не є належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів; - позивачем не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в доданому до позовної заяви платіжному дорученні №5823 від 22.10.08 року не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає їх помилковими з наступних підстав. Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст.ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України. Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України. Позовну заяву може бути повернуто виключно з підстав, визначених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п.1 ч.1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. В оскаржуваній ухвалі суду зазначається про те, що посадове становище генерального директора Шахсуварова Б.Р., дійсність та наявність у нього повноважень на підписання даної позовної заяви станом на день звернення з позовом до господарського суду документально не підтверджене. Крім того, підпис генерального директора Шахсуварова Б.Р. не засвідчений печаткою діючої юридичної особи – позивача. Однак, відповідно до вимог ч.1 ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява №35-12-86 від 21.10.2008 року підписана повноважною посадовою особою позивача - генеральним директором Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” Шахсуваровим Б.Р., призначеним на дану посаду наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 24.09.2008 року №1180. Згідно із п.6.1 Статуту Аеропорту, керівництво аеропортом здійснює генеральний директор, який призначається Уповноваженим органом управління Міністерства транспорту та зв’язку України. Відповідно до ч.6 ст.73 Господарського кодексу України органом управління державного унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові. Частинами 3, 5 статті 65 Господарського кодексу України встановлено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник або уповноважений орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Листом Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року №01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм” роз’яснено, що суд не повинен повертати позовні заяви без розгляду, якщо в нього виникли сумніви щодо повноважень посадової особи, яка підписала позов, оскільки суд не позбавлений права і можливості витребувати з урахуванням приписів частини другої статті 28 і частини першої статті 38 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази з цього питання. Таким чином, якщо у суду першої інстанції виникли сумніви щодо посадового становища генерального директора Шахсуварова Б.Р., дійсності та наявності у нього повноважень на підписання позовної заяви, то суд може витребувати вказані докази. Крім того, статтею 54 Господарського процесуального кодексу України не передбачено засвідчення печаткою діючої юридичної особи підпису повноважної посадової особи, що подає позов, а тому в цій частині вимоги суду не ґрунтуються на нормах процесуального права. За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення позовної заяви на підставі п.1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є помилковим та безпідставним. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми. В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені (не завірені) належним чином, а саме не зазначена посада, прізвище та ініціали особи, що засвідчувала дані документи. Однак, згідно ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Відповідно до Роз’яснень Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами та доповненнями), якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів. Колегія суддів вважає, у разі якщо в позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. В такому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача. За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення позовної заяви на підставі п.3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є помилковим та безпідставним. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Згідно ч.1 ст.56 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов’язок позивача надіслати відповідачу разом з копією позовної заяви і додані до неї документи, якщо цих документів у відповідача немає. Згідно п.2 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. В оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що позивачем не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі. Додані до позовної заяви копії опису вкладення та квитанції не є належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів. Проте, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем був доданий оригінал опису вкладення у цінний лист на ім’я Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеровент” з зазначенням адреси: 03150, м. Київ, вул. Щорса, 5 (про направлення копії позовної заяви від 21.10.2008 року №35-12-86 з додатками), а також оригінал квитанції №692852 про відправлення цінної кореспонденції відповідачу з відміткою поштового відділення від 22.10.2008 року. За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення позовної заяви на підставі п.6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є помилковим та безпідставним. Відповідно до п.10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що позивачем не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в доданому до позовної заяви платіжному дорученні №5823 від 22.10.08 року не вказано найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою Згідно з п.3, 3-1 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку і розмірі. Механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ визначений “Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 21.12.2005 року (далі за текстом – Порядок). У відповідності до абзацу 2 п.12 Порядку, документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до Господарського суду м.Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 25768,32 грн., були подані докази сплати витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, а саме оригінал платіжного доручення №5823 від 22.10.2008 року з відміткою в розділі “призначення платежу” оплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за позовом від 21.10.08 № Д-35-12-86 до ТОВ “Аеровент”. Позовна заява, що повернута Господарським судом м.Києва без розгляду має відповідні реквізити, а саме вихідний номер та дату. Ці реквізити містяться і в платіжному дорученні від 22.10.208 року №5823. Відповідно до ст.ст. 12, 15 Господарського процесуального кодексу України позивачем визначено підсудність до Господарського суду м.Києва. Ця підсудність не є альтернативною, а тому унеможливлює звернення із визначеним предметом позову до інших господарських судів. Тому висновки суду першої інстанції про неподання позивачем доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам процесуального законодавства. Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що Господарським судом м.Києва без достатніх правових підстав було застосовано п. п. 1, 3, 6, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” без розгляду. Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 року у справі №05-5-31/11744 прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права, що призвело до постановлення необґрунтованої ухвали, та має бути скасована. Відповідно до ч.4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду. Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 року – скасуванню, з направленням справи №05-5-31/11744 на розгляд до Господарського суду міста Києва. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2008 року у справі №05-5-31/11744 скасувати. Матеріали справи №05-5-31/11744 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття. Головуючий суддя Борисенко І.В. Судді Лосєв А.М. Скрипка І.М.