У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
...
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до виконавчого комітету Харківської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, відкрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій-15", про визнання наймачами квартир і відкриття особового рахунку, за касаційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та касаційною скаргою виконавчого комітету Харківської міської ради на рішення апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2003 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що АДРЕСА_1 підлягав знесенню. Позивачі перебували в трудових відносинах із державним підприємством «Харківський завод залізобетонних конструкцій-15» (далі - ЗЗБК-15) та потребували поліпшення житлових умов. Оскільки спірний будинок не був знесений, на підставі наказу й рішення адміністрації та профспілкового комітету заводу позивачі вселились протягом 1993-1996 років в надані їм квартири. Із зазначеного часу позивачі проживають разом із родинами в цьому будинку. Позивачі просили визнати їх наймачами зайнятих квартир і відкрити особові рахунки на їх ім'я.
Рішенням Дзержинського районного суду Харківської області від 22 лютого 2007 року позов задоволено. Визнано наймачами та зобов'язано виконавчий комітет Харківської міської ради відкрити особові рахунки на: ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 ОСОБА_2 на АДРЕСА_3,ОСОБА_3. наАДРЕСА_1, ОСОБА_4. на АДРЕСА_4
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційних скаргахОСОБА_3., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і виконавчий комітет Харківської міської ради просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково апеляційну скаргу приватного підприємства “Мегатекс”, апеляційний суд установив, що приватне підприємство “Мегатекс” не має жодного відношення до вказаного спору, оскільки будинок № 5 у с. Плитковому м. Харкова не перебуває в їх власності чи користуванні. Також приватним підприємством не надано жодних доказів того, що рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки, бо цьому підприємству лише надана суміжна земельна ділянка.
Застосовуючи правила ст. 299, ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд ухвалюючи нове рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивачами не надано доказів про державну реєстрацію спірного приміщення, відповідність приміщення нормам, які висуваються до жилих приміщень, спірне приміщення на даному етапі не є об'єктом цивільних прав у розумінні надання права користування ним як жилим приміщенням.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Установивши, що приватне підприємство “Мегатекс” не має відношення до вказаного спору, рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про їх права та обов'язки, суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив частково апеляційну скаргу приватного підприємства “Мегатекс”.
У матеріалах справи відсутні докази приєднання до апеляційної скарги осіб, які беруть участь у справі, а тому посилання апеляційного суду на вимоги ст. 299 ЦПК України є необгрунтованими.
Крім того, ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції не дав правової оцінки доводам сторін про те, що спірний будинок рішенням Орджонікідзевського районного суду від 16 травня 2007 року передано у власність територіальної громади м. Харкова і рішенням Харківської міської ради № 150/07 від 4 липня 2007 року прийнятий до комунальної власності.
За таких обставин рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та касаційну скаргу виконавчого комітету Харківської міської ради задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2007 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.