У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
...
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення квартирної плати, оплати комунальних послуг та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 липня 2000 року він купив АДРЕСА_1, в якому з 1990 року, як у гуртожитку, проживають відповідачі; він запропонував ОСОБА_2 укласти з ним договір оренди жилого приміщення, проте остання від укладення договору відмовилася, крім того, не вносить квартирну плату та не оплачує комунальні послуги.
ОСОБА_1 також пред'явив позов до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про розірвання договору найму жилого приміщення та виселення, посилаючись на те, що АДРЕСА_1 не зареєстрований як гуртожиток, відповідачі відмовляються укласти договір оренди жилого приміщення, не вносять квартирну плату та не оплачують комунальні послуги, більше двох років не проживають в кімнатах №№ 6, 8.
Судом зазначені позови об'єднано в одне провадження.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнив та доповнив позов, просив розірвати договір найму жилого приміщення, виселити ОСОБА_2., ОСОБА_4.,ОСОБА_3 з кімнат №№ 6, 8АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_2,ОСОБА_3 заборгованість по квартирній платі та комунальних послугах й компенсацію за їх несвоєчасну оплату в сумі 2419 грн. 70 коп.
ОСОБА_2у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4., ОСОБА_3. звернулися із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, посилаючись на те, що ОСОБА_2в селилася в кімнату № 6 гуртожитку по АДРЕСА_2 в 1988 році на підставі рішення адміністрації та профкому ВНІІ Мехчермету, в 1989 році їй також було надано кімнату № 8 зазначеного гуртожитку й з 1990 року вона з дітьми постійно проживає в цих кімнатах, разом з тим після купівлі ОСОБА_1 будівлі гуртожитку він систематично порушує їх права, примушує виселитися з займаних кімнат, з березня 2001 року систематично створює умови, за якими неможливо проживати в гуртожитку, перешкоджає в отриманні комунальних послуг, зокрема газопостачання кухні, електропостачання кімнат, зачинив душові, кімнати для прання, туалет, відключив гарячу воду, організував цілодобову охорону, яка тримає собаку бійцівської породи й обмежує їх користування житлом, встановив на вікна кімнат грати.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, постановлено стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2,ОСОБА_3 заборгованість по квартирній платі та комунальних послугах в сумі 2143 грн. 69 коп., в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 лютого 2006 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення квартирної плати, оплати комунальних послуг та відмови в задоволенні зустрічного позову скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до того ж суду; в решті рішення залишене без змін.
При новому розгляді справи ОСОБА_1 уточнив позов і просив стягнути заборгованість по квартирній платі та комунальних послугах в сумі 1581 грн. 29 коп. та 1840 грн. судових витрат.
ОСОБА_2, ОСОБА_3. також уточнили позовні вимоги і просили зобов'язати ОСОБА_1 усунути їм та ОСОБА_4 перешкоди в користуванні жилими приміщеннями - кімнатами №№ 6, 8 в АДРЕСА_2, зобов'язати ОСОБА_1 поновити електропостачання кімнат, забезпечити теплопостачання, демонтувати віконні грати, надати ключі від приміщення кухні, забезпечити безперебійну роботу водопроводу, каналізації, газових приладів та електропостачання кухні, укласти договір з ВАТ “Дніпрогаз” на обслуговування газових приладів та поставку газу, надати ключі від приміщень туалету, душової, кімнати для прання та сушіння білизни, забезпечити вільний цілодобовий доступ до зазначених приміщень, а також до їх кімнат, входу на подвір'я та в приміщення гуртожитку.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 4 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 листопада 2007 року, позов ОСОБА_1 частково задоволено, постановлено стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2,ОСОБА_3 заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання в сумі 1313 грн. 89 коп., в задоволенні решти його позову та зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзіОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та задовольнити їх позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 4 липня 2000 року ВАТ “Металургмаш” продало, а приватний підприємець ОСОБА_1 купив і став власником будівлі гуртожиткуАДРЕСА_1, правовий статус будівлі, як гуртожитку, не змінювався,ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3. проживають у кімнатах №№ 6, 8.
Також встановлено, що 13 березня 2001 року ОСОБА_1 припинив електропостачання кімнат №№ 6, 8, крім того, відсутнє газопостачання в кухні, зачинено приміщення кухні та однієї з туалетних кімнат на першому поверсі, на вікнах кімнати ОСОБА_2 встановлено зовнішні грати, в гуртожитку відсутня душова кімната, не здійснюється постачання гарячої води.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що ОСОБА_2не проводила оплату за теплопостачання, і заборгованість за такі послуги становить 1313 грн. 89 коп.; натомість підставою зустрічних позовних вимогОСОБА_2, ОСОБА_3. визначили статтю 162 ЖК України та норми Закону України “Про власність”, які не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте з такими висновками суду цілком погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 127 ЖК України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Пунктом 6 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, передбачено, що в гуртожитках повинні забезпечуватися необхідні умови для проживання, занять, відпочинку мешканців.
Згідно пункту 16 зазначеного Примірного положення громадяни, які проживають у гуртожитку, мають право користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами.
В обґрунтування зустрічних позовних вимогОСОБА_2, ОСОБА_3. зазначали, що їх житлові права систематично, умисно та протягом тривалого часу порушуються незаконними діями та бездіяльністю ОСОБА_1, як власника гуртожитку по АДРЕСА_2, оскільки він припинив електропостачання їх кімнат, встановив грати на вікнах, відмовляється забезпечити газопостачання кухні, надати безперешкодний доступ до кухні та інших приміщень, необхідних для задоволення побутових потреб, належним чином не забезпечує користування комунальними послугами.
Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, фактично не розглянув зустрічний позов у межах заявлених вимог та на підставі доказів, в достатньому обсязі не встановив та не зазначив у рішенні чи мали місце обставини, якими обґрунтовані зустрічні позовні вимоги, залишив поза увагою особливість спірних правовідносин - користування жилими приміщеннями в гуртожитку, який на праві власності належить приватному підприємцю - фізичні особі, й безпідставно з формальних міркувань відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2,ОСОБА_3
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.
Разом з тим колегія суддів визнає, що висновки суду щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 й стягнення з ОСОБА_2,ОСОБА_3 1313 грн. 89 коп. заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання є обґрунтованими, в цій частині рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування, передбачених частиною 3 статті 335 ЦПК України, не вбачається.
Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 4 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 листопада 2007 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті зазначені судові рішення залишити без змін.