У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Суддя Верховного Суду України Ярема А.Г., розглянувши 15 жовтня 2008 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа - Княжицька сільська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, скасування наказів, визнання акта недійсним, та за позовом ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання рішень незаконними та зобов'язання внести зміни до земельно-кадастрових книг,
в с т а н о в и в:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй належить 5/25 частин будинку АДРЕСА_1, а 20/25 частин вказаного будинку належить ОСОБА_2.
За даним будинком наказами радгоспу “Музичанський” №616, №86 закріплено земельну ділянку площею 0, 11 га.
Вважаючи, що вона має право на користування вказаною земельною ділянкою пропорційно розміру належної їй частини будинку, просила встановити порядок користування земельною ділянкою, закріпивши за нею 1/5 частину, а за ОСОБА_2 4/5 частини, скасувати накази радгоспу “Музичанський” №616, №86 та визнати недійсним акт комісії по узгодженню питань із землекористування між співвласниками будинку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. від 18 липня 2003 року.
У подальшому ОСОБА_1 зазначила, що рішенням Княжицької сільської ради №104 колишньому власникові будинку АДРЕСА_1ОСОБА_2., правонаступником якого є ОСОБА_3., було виділено земельну ділянку площею 0, 04 га. Враховуючи те, що площа земельної ділянки становить 0, 1470 га, просила встановити порядок користування нею відповідно до третього варіанту висновку експертизи, закріпивши за нею 1/5 частину, а за ОСОБА_2 4/5 частини ділянки.
У процесі розгляду справи ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Княжицької сільської ради, посилаючись на те, що рішенням Княжицької сільської ради від 31 серпня 2006 року № 19/2 ОСОБА_2. передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 11 га по вул.АДРЕСА_1. Крім того, як їй стало відомо, рішенням Княжицької сільської ради №104 від 5 листопада 1991 року ОСОБА_2. надано у користування додатково ще 0, 04 га земельної ділянки за вказаною адресою.
Оскільки фактично у користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка площею 0, 15 га, просила визнати незаконним рішення Княжицької сільської ради від 31 серпня 2006 року № 19/2 та зобов'язати Княжицьку сільську раду внести зміни в земельно-кадастрові книги щодо розміру земельної ділянки по вул. АДРЕСА_1
Згодом ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, зазначила, що, будучи юридично необізнаною, вона написала заяву про приватизацію 0, 01 га земельної ділянки для обслуговування належної їй частини будинку, на підставі якої рішенням Княжицької сільської ради від 12 травня 2004 року земельну ділянку було передано їй у приватну власність.
Вважаючи, що рішення Княжицької сільської ради від 12 травня 2004 року постановлене з порушення законодавства та її прав, просила визнати його незаконним.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2008 року позов задоволено, визнано незаконними рішення Княжицької сільської ради від 12 травня 2004 року про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0, 01 га та рішення від 31 серпня 2006 року про передачу ОСОБА_2. у приватну власність земельної ділянки площею 0, 11 га по вул. АДРЕСА_1. Зобов'язано Княжицьку сільську раду внести зміни в земельно-кадастрові книги щодо розміру земельної ділянки по АДРЕСА_1, користувачем якої зазначений ОСОБА_3, вказавши її розмір 0, 1470 га. Встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 0, 1470 га між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з третім варіантом висновку експертизи, виділено ОСОБА_1 1/5 частин ділянки площею 294 кв. м., у тому числі ділянку загального користування площею 44, 7 кв. м., а ОСОБА_2. виділено 4/5 частин площею 1 176 кв. м., у тому числі ділянку загального користування площею 44, 7 кв. м. Виділено в загальне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 89, 4 кв. м., у тому числі ділянку під частиною будинку площею 61, 3 кв. м., ділянку загального користування для обслуговування стіни будинку площею 18, 3 кв. м., ділянку загального користування площею 9, 8 кв. м. для обслуговування комунікацій квартири № 2. Також визначено лінії поділу земельних ділянок.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2008 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове, яким позови ОСОБА_1 задоволено частково, встановлено порядок користування земельною ділянкою по вул. АДРЕСА_1 площею 0, 1470 га між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з другим варіантом висновку експертизи. Виділено в користування ОСОБА_1 87 кв. м. ділянки, що становить 6/100 частин від ділянки площею 0, 1470 га, у тому числі ділянку загального користування під будинком площею 30, 65 кв. м. та ділянку для обслуговування комунікацій площею 2, 0 кв. м. Виділено в користування ОСОБА_2. 1 383 кв. м. ділянки, що становить 94/100 частин від ділянки площею 0, 1470 га, у тому числі ділянку загального користування під будинком площею 30, 65 кв. м. та ділянку для обслуговування комунікацій площею 2, 0 кв. м. Виділено в загальне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ділянку під частиною будинку площею 61, 3 кв. м. Виділено ділянку загального користування площею 4 кв. м. для обслуговування комунікацій квартири № 2. Визначено лінії поділу земельної ділянки, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення в силі рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у разі якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 328 ЦПК України,
у х в а л и в :
У відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа - Княжицька сільська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, скасування наказів, визнання акта недійсним, та за позовом ОСОБА_1 до Княжицької сільської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання рішень незаконними та зобов'язання внести зміни до земельно-кадастрових книг за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 11 серпня 2008 року відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду України А.Г. Ярема