ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2008 р. № 32/705-А
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кочерової Н.О., - головуючого,
Мамонтової О.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Виробничо-комерційного підприємства "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю
на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року господарського суду м. Києва від 02.07.2008 року
у справі господарського суду м. Києва
за позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України
до
3-ті особи Виробничо-комерційного підприємства "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,
Акціонерного товариства "Медінвестпроект"
Міністерство України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,
Головне управління державного казначейства України у місті Києві
про розірвання договору та стягнення заборгованості,
В засіданні взяли участь представники: - позивача: Титикало В.С., Курдалевська О.В.,
відповідача:
третіх осіб: Джулай А.А.,
Миколенко Е.В., Деркач В.М., Онашко Є.М.,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2006 року Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України звернувся до господарського суду з позовом до Виробничо-комерційного підприємства "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю та Акціонерного товариства "Медінвестпроект" про розірвання договору генерального підряду №150/ГП від 19.12.2003 року, укладений між Науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України та Виробничо-комерційним підприємством "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; стягнення з Виробничо-комерційного підприємства "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 3482870,32 грн. основного боргу, 812669,56 грн. пені і 132911,31 грн. 3% річних; стягнення з Акціонерного товариства "Медінвестпроект" 57525,60 грн.
У березні 2007 року Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва подав заяву про збільшення позовних вимог та просив суд розірвати договір генерального підряду №150/ГП від 19.12.2003 року, укладений між Науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України та Виробничо-комерційним підприємством "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю; стягнути з Виробничо-комерційного підприємства "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 7243635,10 грн. основного боргу, 812669,56 грн. пені і 132911,31 грн. 3% річних; стягнути з Акціонерного товариства "Медінвестпроект" 57525,60 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.07.2007 року позов задоволено частково. Розірвано договір генерального підряду №150/ГП від 19.12.2003 року, укладений між Науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України та Виробничо-комерційним підприємством "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. Стягнуто з Виробничо-комерційного підприємства "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України 7243635,10 грн. основного боргу, 812669,56 грн. пені, 132911,31 грн. 3% річних та 25618,00 грн. судових витрат. У задоволені позову Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України до Акціонерного товариства "Медінвестпроект" відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Виробничо-комерційного підприємства "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.12.2003 року між Науковим центром радіаційної медицини Академії медичних наук України (замовник) та Виробничо-комерційним підприємством "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (генеральний підрядник) було укладено договір №150/Гп генерального підряду на завершення будівництва паталого-анатомічного корпусу з лабораторіями Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України.
Відповідно до п.2.1 договору, генеральний підрядник бере на себе зобов"язання своїми та залученими силами і засобами завершити будівництво, виконати роботи по благоустрою та інженерним мережам, придбати необхідне для функціонування об"єкту обладнання (в тому числі і медичне в межах залишившихся коштів від будівельно-монтажних робіт), виконати пусконалагоджувальні роботи, при необхідності здійснити будівництво додаткових споруд об"єкту і здати замовнику об"єкт, який будуватиметься за узгодженим належним чином проектом, на земельній ділянці згідно плану встановлених меж, який є невід"ємною частиною цього договору, а замовник зобов"язується надати генеральному підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, специфікації на необхідне для функціонування об"єкту обладнання, забезпечити своєчасне фінансування будівництва та придбання обладнання на умовах цього договору, прийняти завершений будівництвом об"єкт і сплатити вартість виконаних робіт.
Пунктами 2.2, 2.3 договору, договірна ціна та якість робіт по будівництву та встановленню необхідного обладнання на об"єкті становить 20 600 000,00 грн. Договірна ціна є динамічною і може бути змінена сторонами шляхом складання додаткової угоди до цього договору.
Згідно з п.4.4, 4.5 договору, попередня оплата за даним договором становить 20 600 000,00 грн., яку замовник сплачує генеральному підряднику протягом 2 банківських днів з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок у відповідному органі Державного казначейства.
Пунктом 4.8 договору, сторони погодили, що загальна вартість будівництва об"єкта визначатиметься проектно-кошторисною документацією.
Оскільки будівництво здійснювалось за рахунок бюджетних коштів обов'язковими до виконання є Правила визначення вартості будівництва ДБН Д. 1.1-1-2000, затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. № 174.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача (акт №05-30/78 від 14.02.2007) та було встановлено, що відповідачем-1 безпідставно завищено вартість робіт та обладнання, а також встановлено недостача обладнання, всього на загальну суму 3 760 764,78 грн.
Враховуючи таке завищення вартості робіт, яке встановлено перевіркою КРУ в м. Києві, а також враховуючи, що зазначені висновки перевірки не спростовані відповідачем -1 і акт КРУ не скасований та не визнаний в судовому порядку недійсним, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача-1 3760764,78 грн. вартості завищених робіт та обладнання.
Водночас, судова колегія не може погодитись з висновками попередніх інстанцій про стягнення з відповідача-1 3482870,32 грн. різниці між сплаченим авансом та освоєними коштами, оскільки зазначений висновок є передчасним і зроблений без урахування всіх обставин справи з огляду на таке.
У відповідності з п.4.6 договору, генеральний підрядник на підставі постанови КМУ №1764 від 27.12.2001 року та Наказу Мінфіна України № 83 від 06.04.1998 року у разі невикористання коштів на протязі одного місяця з дня їх отримання від замовника зобов"язаний їх повернути на протязі 10 днів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору від 19.12.2003 року позивач 24.12.2003 року платіжним дорученням №249 перерахував відповідачу-1 20600000,00 грн. попередньої оплати.
Суди попередніх інстанцій стягуючи суму у розмірі 3482870,32 грн. не надали належної юридичної оцінки п. 4.1 договору (термін здачі об"єка) і не встановили, як цей пункт договору узгоджується з п.4.6 договору, а відповідно і не встановили момент настання обов"язку у відповідача-1 повернути невикористані кошти.
Судами також не було досліджено, на основі первинних бухгалтерських документів, питання освоєння відповідачем –1 грошових коштів, які були перераховані позивачем у строк визначений п.4.6 договору.
Не врахування зазначених вище обставин призвело до передчасного висновку попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 3482870,32 грн.
Не встановивши момент виникнення обов"язку у відповідача-1 повернути неосвоєні кошти і не встановивши їх розмір, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про стягнення з відповідача -1 812669,56 грн. пені та 132911,31 грн. -3% річних за неналежне виконання грошових зобов"язань. При цьому, судова колегія зауважує, що задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди навіть не перевіряли правильність нарахування пені та 3% річних, оскільки пеня обрахована без врахування приписів ст. 258 ЦК України і ч.6 ст. 232 ГК України, а 3% річних обраховані не за кожен день прострочення, а за місяць в цілому.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 “Про судове рішення” мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати. Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання.
Судові рішення в частині розгляду позову про розірвання договору генерального підряду №150/ГП від 19.12.2003 року цим вимогам не відповідають, оскільки в резолютивній частині задоволена позовна вимога про розірвання договору генерального підряду № 150/ГП від 19.12.2003 року, однак в мотивувальній частині судових рішень відсутнє будь-яке обгрунтування та зазначення обставин, які дають правові підстави суду для задоволення цих позовних вимог.
Зазначені вище порушення норм процесуального права призвели до прийняття незаконних судових рішень в цій частині.
Щодо позовних вимог до відповідача-2, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відповідач-2 кошти отримував на загальну суму 57 525,60 гривень безпосередньо від відповідача-1 по Контракту №34/628 Д/у 9 від 21.01.2004 року на здійснення авторського нагляду та додаткових угод до контракту №63 від 22.12.2003 року, №64 від 03.09.2004 року, №65 від 28.09.2004 року на виконання проектно-пошукових робіт, а не по спірному договору.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням вищевикладеного, судові рішення в частині розірвання договору генерального підряду №150/ГП від 19.12.2003 року, стягнення з відповідача-1 3482870,32 грн. боргу, 812669,56 грн. пені та 132911,31 грн. - 3% річних підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд, в решті судові рішення підлягають залишенню без змін.
При новому розгляді суду необхідно витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 ГПК України, повно, всебічно та об’єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2008 та рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2007 року у справі № 32/705 в частині стягнення з Виробничо-комерційного підприємства "Монтажагробуд" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Наукового центру радіаційної медицини Академії медичних наук України 3482870,32 грн. боргу, 812669,56 грн. пені та 132911,31 грн. - 3% річних скасувати.
В скасованій частині справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
В іншій частині судові рішення з даної справи залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: О. Мамонтова
М. Черкащенко