02.10.2008 

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2008 р. № 11/19 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В., за участю повноважних представників: позивача –Логойди В.М., відповідача – розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Портвуд" на рішення господарського суду Закарпатської області від 3 березня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року у справі за позовом ВАТ "Закарпатінтерпорт" до ТзОВ "Портвуд" про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про визнання за ним права власності на самочинно збудовані відповідачем на належній позивачу земельній ділянці за адресою: м.Мукачево, пров.Шевченка, 1 наступні об’єкти нерухомого майна: навіси пилорам, вагон-склад, побутовий вагончик, естакада та мощення.           Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 3 березня 2008 року (суддя Ремецькі О.Ф.) позов задоволений частково. Визнано за ВАТ "Закарпатінтерпорт" право власності на навіси пилорам, споруджені на земельній ділянці, належній йому на праві постійного користування за адресою: м.Мукачево, пров.Шевченка, 1. Провадження у справі в частині визнання права власності на естакаду припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.           Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року рішення суду залишене без змін.           Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТзОВ "Портвуд" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.           Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 19 січня 2000 року між сторонами у справі було укладено договір №000119 на реалізацію інвестиційного проекту "Освоєння безвідходних технологій по переробці лісу на території СЕЗ "Закарпаття" за адресою: м.Мукачево, пров. Шевченка, 1. Розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації №294 від 01.06.1999 року ВАТ "Закарпатінтерпорт" делеговані повноваження органу господарського розвитку СЕЗ "Закарпаття". 19.01.2000 року ТзОВ "Портвуд" видано свідоцтво №001 про реєстрацію суб'єкта господарської діяльності на території ВАТ "Закарпатінтерпорт" у складі СЕЗ "Закарпаття". Листом від 17.12.1999 року №305 позивач надав згоду відповідачу на розміщення на частині вищевказаної земельної ділянки виробництва пиломатеріалів (комплексу відповідного обладнання - пилорами, верстатів та кранової техніки). 1 жовтня 2004 року між сторонами у справі було укладено договір оренди частини промислового майданчика з об'єктами інфраструктури, в тому числі огорожею, тролейною лінією, підкрановою колією, зі строком дії до 1 січня 2005 року. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 року, статус спеціальної митної зони, передбачений главою 36 Митного кодексу України, на території СЕЗ "Закарпаття" скасовано, як і всі податкові, митні, валютні пільги та особливі нетарифні умови діяльності суб'єктів СЕЗ "Закарпаття". Тобто, з 31.03.2005 року (дати набрання чинності зазначеним Законом) правовий режим господарювання СЕЗ не відрізняється від правового режиму будь-якого іншого суб'єкта господарської діяльності України. Статус позивача, як органу господарського розвитку СЕЗ "Закарпаття", скасовано розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23.06.2005 року №335. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в квітні 2005 року відповідач передав у власність позивача в погашення заборгованості основний комплекс обладнання, а саме: кран, пилораму та многопильний верстат. 20 травня 2005 року, у зв'язку з закінченням дії договору оренди №962 від 20.12.2004 року та відмовою відповідача виселитись в добровільному порядку, його було виселено примусово. Під час проведення діяльності по лісопереробці, відповідач збудував на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту від 27.10.1997 року №120, (4,7450 га) у м.Мукачево, пров. Шевченка, 1, спірні об'єкти: навіси пилорам, вагон-склад, побутовий вагончик, естакаду та мощення. Суди, розглядаючи справу, правильно встановили, що вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку не відводилась відповідачу для спорудження спірних споруд. Позивач згоди на вилучення у нього земельної ділянки для цієї мети не давав і ділянка не вилучалась. Крім того, сама по собі згода позивача на розміщення на його території обладнання для виробництва пиломатеріалів не може розцінюватись як згода на вилучення у нього земельної ділянки. Також, у відповідача відсутній дозвіл Мукачівської інспекції архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт. Згідно ч. ч.1,2 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Приймаючи рішення, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, правильно встановив той факт, що побутовий вагончик, вагон-склад, естакада відносяться до будівель рухомого майна. Пунктом 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 року та п. 2 Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442, поняття "нерухоме майно" визначено як земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що, згідно із законодавством, належить до нерухомого майна. Вказаними Національними стандартами визначено, що споруди –це земельне поліпшення, що не належить до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо). Відповідно до Положення "Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт" (розділ 4 п.4.9), затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 року №273, тимчасові будівлі та споруди - це будівлі та споруди, зведення яких не потребує виконання робіт з влаштування фундаментів. Мощення, за своєю технічною характеристикою - це бетонні плити, про що зазначено в інвентарній справі на спірні об'єкти та встановлено судами при оцінці наявних в справі доказів, зокрема, й висновків судових експертиз. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що мощення не відноситься до об’єктів нерухомого майна. Таким чином, до нерухомого майна, із об'єктів, що є предметом спору, відносяться тільки навіси пилорам. Як правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, спірні навіси пилорам споруджувалися відповідачем на земельній ділянці позивача, яка не була відведена відповідачу у встановленому законодавством порядку, а також без належного дозволу, виходячи зі змісту ч.1 ст.376 ЦК України, тому ці об’єкти майна слід вважати об'єктами самочинного будівництва. Згідно ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України місцевий господарський суд обгрунтовано припинив провадження у справі щодо визнання права власності позивача на естакаду, у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині. На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ВАТ "Закарпатінтерпорт" про визнання за ним права власності на навіси пилорам, споруджені на земельній ділянці, належній йому на праві постійного користування, що розташовані за адресою: м.Мукачево, пров. Шевченка, 1, відмовивши в решті позовних вимог. За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону та обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає. Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В: Рішення господарського суду Закарпатської області від 3 березня 2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 травня 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Портвуд" –без задоволення. Головуючий, суддя                                                   В.Дерепа Судді                                                                           Б.Грек   

Л.Стратієнко