23.01.2009 
      
  Справа № 2-163/09

  Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

  23 січня
   
  2009 року                    Дніпровський районний суд м. Києва в складі

   головуючої судді                      Антипової Л.О.

  при секретарях                           Шерстюк Н.В.,Арюліній А.С.

  з участю адвокатів                       
  ОСОБА_8
  , 
  ОСОБА_9

  розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Києві цивільну справу за позовом 
  ОСОБА_1
   , 
  ОСОБА_2
  , 
  ОСОБА_3
   до 
  ОСОБА_4
  , 
  ОСОБА_5
  , 
  ОСОБА_6
  ,3-я  особа орган опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зустрічну позовну заяву 
  ОСОБА_4
  , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього   
  ОСОБА_7
  , 
  ОСОБА_5
   до 
  ОСОБА_1
  , 
  ОСОБА_2
  , 
  ОСОБА_3
  , 3-я особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної м .Києві державної адміністрації та КП по УЖГ В Дніпровському районі м.Києва про вселення, встановлення конкретного порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та укладення окремого договору найму , визнання приватизаціі спірної квартири недійсною-

  в с т а н о в и в:

      
  Позивачі звернулись до суду з позовом до 
  ОСОБА_4
   та її дітей, на даний момент повнолітнього сина 
  ОСОБА_5
   та неповнолітнього сина 
  ОСОБА_7
  ,  
  ОСОБА_6
   про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що  в спірній квартирі останні тривалий час не проживають без поважної причини.

              Пояснили, що в  1987 році їх мати 
  ОСОБА_10
   отримала ордер на право заняття сім”єю з 7 осіб житлового приміщення за адресою 
  АДРЕСА_1
  , в якому на даний час зареєстровано 8 осіб в тому числі відповідачка 
  ОСОБА_4
   разом зі своїми дітьми  . Фактично в спірній квартирі 
  ОСОБА_4
   не проживає з 1991 року, оскільки переїхала проживати до свого чоловіка в 
  АДРЕСА_2
  . Там вона і народила другого сина та без згоди інших зареєстрованих осіб в спірній квартирі . зареєструвала його в ній. Її діти відвідували дитячі заклади, користуються послугами дитячої поліклініки в м.Бровари. Відповідачка 
  ОСОБА_6
   також в спірній квартирі не проживає, оскільки постійно проживає в 
  АДРЕСА_3
   разом зі своєю сім’єю. В процесі розгляду справи  остання знялась з реєстрації  у спірній квартирі та звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності.

  У своєму позові позивачі посилаються на те, що відповідачі не приймають ніякої участі в утриманні квартири, оплаті жилого приміщення та комунальних послуг, ніяких речей  в квартирі не мають. Ніяких перешкод в користуванні спірною квартирою вони їм не створювали, але вони самі ніколи не прагнули проживати в квартирі, будучи забезпеченими житлом в інших місцях, реєстрація за ними  зберігалась формально.

      
  В судовому засіданні позивачі свій позов підтримали в повному обсязі та просять суд визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням 
  ОСОБА_4
   та її  дітей - 
  ОСОБА_5
   та  неповнолітнього 
  ОСОБА_7
  , а щодо  
  ОСОБА_6
  , то вимоги в цій частині  відпали.  В задоволенні зустрічного позову просять відмовити, оскільки відповідачка 
  ОСОБА_4
   та її діти втратили право користування спірною квартирою.

  Крім цього вважають, що приватизація  квартири ними здійснена правомірно, оскільки на момент приватизації квартири  рішення суду набрало чинності.

      
  Відповідачка 
  ОСОБА_4
   в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона постійно проживала в спірній квартирі разом зі своїми неповнолітніми дітьми. Визнала, що її діти дійсно відвідували дитячі заклади в м.Бровари. Останні два роки вона піклувалася за колишнью  свекрухою  і тому періодично бувала в Броварах. У Спірній квартирі залишились її речі та речі її дітей, вона сплачує комунальні послуги, встановила лічильники на воду, її діти користуються послугами дитячої поліклініки № 1 Дніпровського району м.Києва. Вона сама обслуговується в медичних установах м. Києва, як його мешканка. В грудні 2004 року позивачі за первинним позовом, встановили металеві двері та не впустили її до помешкання, у зв”язку з чим вона подала до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить суд вселити її та її неповнолітніх дітей в спірну квартиру, усунути перешкоди в користуванні квартирою та змінити договір найму спірної квартири, виділивши їй в користування жилу кімнату площею 19,9 кв.м.

  Крім цього просить скасувати приватизацію спірної квартири, яка була здійснена відповідачами по справі , оскільки вона  проходила в період зупинення Верховним Судом України  дії рішення Дніпровського районного суду м. Києва про зняття її з дітьми з реєстрації.

      
  Відповідачка 
  ОСОБА_6
   в судове засідання не з”явилась, у своїй заяві на ім.»я суду просить розглядати справу у її відсутності, знялась з реєстрації у спірній квартрі. За таких обставин суд вважає за можливим розгляну справу в її відсутності.

      
  Представник 3-ої особи органу опіки та піклування Дніпровської РДА м.Києва  в судовому засіданні пояснив, що первинний позов є необґрунтованим, виходячи з інтересів неповнолітнього 
  ОСОБА_7
  , що стосується зустрічного позову, то він підлягає задоволенню в повному обсязі.

      
  Представник 3-ї особи КП по УЖГ в Дніпровському районі м.Києва до суду не з”явився, проте надав до суду заяву, в якій просить суд слухати справу без нього.

             Представник Дніпровської РДА у м. Києві, який представляв інтереси відділу приватизації, вважає, що підлягає задоволенню  основний позов та зустрічний в частині визнання приватизації недійсною, оскільки в її процесі мали місце порушення  закону.

             Прокурор, який представляв в судовому засіданні інтереси відповідачів,  вважає за необхідне  у позові відмовити, зустрічний задовольнити.

      
  Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали  даної справи та долучених цивільних справ, приходить до наступного.

      
  Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 11.03.1987 року 
  ОСОБА_10
   отримала ордер на 
  АДРЕСА_1
   Даний ордер був наданий їй на сім”ю з 7 осіб (а.с.7)

      
  З довідки форми № 3 вбачається, що на даний момент в спірній квартирі зареєстровано 8 осіб, а саме: 
  ОСОБА_1
  , 
  ОСОБА_3
  , 
  ОСОБА_11
  , 
  ОСОБА_4
  , 
  ОСОБА_5
  , 
  ОСОБА_7
  , 
  ОСОБА_2
  , з яких 
  ОСОБА_6
   знялась з реєстрації.

      
  Як видно з пояснень позивачів, 
  ОСОБА_4
   з синами в спірній квартирі не проживають з кінця 1990 року відразу після її розірвання шлюбу,  з того ж часу вона проживає в 
  АДРЕСА_2
  . Не дивлячись на те, що вона офіційно розірвала шлюб з свої м чоловіком, вона продовжує з ним проживати разом однією сім”єю і до  цього часу.

              В 1998 році у них народився ще один син 
  ОСОБА_7
  . Діти відвідували дошкільні заклади в Броварах, навчалися там в школі, розташованій в районі місця проживання, про що свідчать довідки в матеріалах справи, отримують медичну допомогу як в Броварах так і за місцем реєстрації у м. Києві, як і сама відповідачка.

             
  ОСОБА_4
   в судовому засіданні пояснила, що в серні 1989 року у неї народився син, а в травні 1990 року вона розірвала шлюб зі своїм чоловіком та залишись проживати в спірній квартирі разом зі своїм сином, а її чоловік переїхав жити в м.Бровари. В 1996 році коли її старший син пішов до школи, вона разом з своїм колишнім чоловіком вирішила віддати старшого сина до школи в м.Бровари, оскільки ця школа має статус  спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов. В 1998 році вона народила другого сина як мати-одиночка, після пологів другого сина вона була виписана з лікарні в 
  АДРЕСА_1
  . Після цього продовжує проживати в спірній квартирі.

          Крім цього відповідачі посилаються у своїх додаткових позовних вимогах на те, що позивачі незаконно приватизували спірну квартиру, оскільки приватизація відбулася  в процесі оскарження ними до Верховного Суду України рішень Дніпровського та Апеляційних судів м. Києва та зупинення виконання цих рішень.

      
  Як вбачається з матеріалів справи (а.с.29),  
  ОСОБА_5
   навчався у СЗОШ № 5 у 10-Б класі. Дана довідка була надана відповідачкою. З довідки, яка видана адвокату 
  ОСОБА_8
   (а.с.111),  також видно, що 
  ОСОБА_5
   навчався у спеціалізованій школі № 5 м.Бровари у 10-б класі та вказано, що проживає він за адресою 
  АДРЕСА_2
  . На запит суду з навчально-виховного комплексу м.Бровари була надіслана ксерокопія сторінок журналу 1-б Класу, де навчався 
  ОСОБА_7
   (а.с.262-264) із зазначенням  відомості : батьки – мати  
  ОСОБА_4
  , батько 
  ОСОБА_12
   домашня адреса 
  АДРЕСА_2
  . Крім цього, слід зауважити, що як вбачається з зазначеної копії журналу, в разі коли батьки дитини розлучені, в графі місце праці батьків зазначено – розлучені. Такі ж саме відомості містяться в інформації на адвокатський запит (а.с.112).

      
  Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що діти відповідачки 
  ОСОБА_4
   навчалися в учбових закладах м.Бровари та проживали в цей час у 
  АДРЕСА_2
  .

   
      
  Відповідачкою 
  ОСОБА_4
   в судовому засіданні була надана відповідь на адвокатський запит (а.с. 30) з дитячої поліклініки № 1 де зазначено, що діти 
  ОСОБА_5
   та 
  ОСОБА_7
   знаходяться під наглядом поліклінічного відділення № 1 та зареєстровані за адресою 
  АДРЕСА_1
  . З відповіді на інший адвокатський запис вбачається (а.с. 115), що діти 
  ОСОБА_5
   та 
  ОСОБА_7
   згідно перепису дітей на дільниці, зареєстровані за адресою 
  АДРЕСА_1
  . Згідно журналів викликів від 2001 року по 2004 рік, а також перепису населення з 1994 року прізвища 
  ОСОБА_5
   та 
  ОСОБА_7
   не виявлено. З відповіді на адвокатський запит (а.с.117)  з Броварської дитячої лікарні вбачається, що діти 
  ОСОБА_5
   та 
  ОСОБА_7
   постійно знаходяться під наглядом Броварської дитячої поліклініки, оскільки проживали за адресою 
  АДРЕСА_2
   і обслуговувались дитячим лікарем. Київська міська клінічна лікарня № 2 повідомила на адвокатський запит, що 
  ОСОБА_4
   
  ІНФОРМАЦІЯ_1
   року у Київській міській клінічній лікарні № 2 народила дитину. На час пологів була прописана за адресою 
  АДРЕСА_1
  , але мешкала за адресою 
  АДРЕСА_2
  . З копії історії розвитку новонародженої дитини (а.с.277) зазначено наступне: шлюб – зареєстрований ; постійне місце проживання Дніпровський район 
  АДРЕСА_1
  . А  також в цієї ж графі зазначена адреса 
  АДРЕСА_2
  .

      
  Отже, з наданих документів вбачається, що 
  ОСОБА_4
   була зареєстрована в 
  АДРЕСА_1
  , але мешкала в 
  АДРЕСА_2
  ; її діти зареєстровані за тією же адресою та мешкають в 
  АДРЕСА_2
  .

      
  Актами від 28.10.2004 року (а.с.8)  та від 14.12.2004 року (а.с.118) затверджений той факт, що в 
  АДРЕСА_1
   під час відвідування були відсутні 
  ОСОБА_4
  , 
  ОСОБА_5
   ,  
  ОСОБА_7
   та 
  ОСОБА_6
    також не виявлено їх особистих речей. З відповіді на адвокатський запит ЖРЕО № 402 повідомило, що дійсно були складені два акти про не проживання 
  ОСОБА_4
  , 
  ОСОБА_5
  , 
  ОСОБА_7
    та 
  ОСОБА_6
   (а.с.214).

      
  В судовому засіданні свідки не допитувались, оскільки сторони  це вважали за непотрібне.

   Також в судовому засіданні встановлено, що 
  ОСОБА_4
    до початку 2004 року мала вільній доступ до спірної квартирі, сварок та конфліктів з приводу неможливості потрапити до неї не було.  Також суд вважає доведеним той факт, що відповідачка 
  ОСОБА_6
   в спірній квартирі не проживає більше ніж 6 місяців. Цей факт в судовому засіданні підтвердила і відповідачка 
  ОСОБА_4

   Що стосується встановлення лічильників, отримання кореспонденції,  одноразової сплати боргу за комунальні послуги по спірній квартирі (а.с.169, 170)  та епізодичні появи в спірній квартирі  відповідача 
  ОСОБА_4
  , то суд вважає ці факти  як створення видимості проживання, на що як на докази посилається відповідач.

  В судовому засіданні позивачі не заперечують, що відповідач мала можливість приходити в спірну квартиру, вирішувала свої питання щодо отримання матеріальної допомоги, для чого  квартиру відвідували соціальні працівники та складали акти 8.01.03. року, про що свідчить довідка  від 20.10.05р., але  дійсно в квартирі вона не проживала. Також не заперечується погашення нею частини боргу, який виник у них за несплату  квартплати та комунальних послуг, який був погашений  
  ОСОБА_4
   вже  в процесі розгляду справи,   яка надійшла до суду 8.12.04 р. вже 16.03.05 року

  Також не оспорюється сторонами, що  вони спільно вирішували питання у 2003 році у судовому порядку про зняття з реєстрації своїх інших братів і це входило в коло спільних інтересів, про що свідчать долучені до матеріалів цивільної справи дві інші справи, де учасниками судових процесів були  сторони по справі і на той час не стояло питання про зняття відповідачів  з реєстрації, а навпаки 
  ОСОБА_1
   ставила питання про визнання за нею права на проживання,  проти чого заперечувала відповідач 
  ОСОБА_4
   у 2000 році.

  Також в цей час 
  ОСОБА_4
   встановлювала лічильник на воду і цей факт також не оспорюється, але проживання в цей період   її в квартирі вже не відбувалося.

    Зважаючи на всі  досліджені докази та покази сторін, суд вважає, що в судовому засіданні безспірно встановлено, що до початку 2004 року   позивачі фактично визнавали за відповідачами право  на користування спірною квартирою , хоча вони там і не проживали, але це також відповідало  їх  спільним інтересам, проте з квітня 2004 року  відповідач 
  ОСОБА_4
   в квартирі не з»являлась взагалі, а вже через 6 місяців сторони звернулись до суду  з позовом,  вважаючи, що відповідачка з дітьми  тривалий час у спірній квартирі не проживає, майна в ній не має, забезпечена  житлом за місцем фактичного проживання у м. Бровари, тому втратила прво користування спірною квартирою разом з дітьми.

  Відповідно до ст.. 30 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, що в повній мірі виконано позивачами за основним позовом.

  Також суд вважає за необхідне задовольнити додаткові позовні вимоги відповідачів до зустрічного позову в частині визнання  недійсним розпорядження про  приватизацію квартири, оскільки сама процедура приватизації була виконана з порушенням  законних прав та інтересів відповідачів- в період заборони ВСУ  про зупинення виконання судового рішення. .

      
  Таким чином суд вважає, що первинний позов знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та підлягає задоволенню в повному обсязі.

      
  Відповідно до ст.71 ЖК України  при тимчасовій відсутності наймача та членів його сім”ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.

      
  Враховуючи, що відповідачі не проживають в 
  АДРЕСА_1
   більше 6 місяців без поважної причини, тобто більше встановленого законом строку, суд знаходить необхідним визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням у зазначеної вище квартирі.

      
  Що стосується зустрічного позову, то він задоволенню не підлягає, оскільки суд відповідачку 
  ОСОБА_4
   та її неповнолітніх дітей визнає такими, що втратили право користування 
  АДРЕСА_1
   і тому підстави до його задоволення відсутні.

      
  На підставі викладеного, керуючись ст.. 71, 72 ЖК України, ст..15,30,62,202,203 ЦПК України, суд, -

  В и р і ш и в:

      
  Позов 
  ОСОБА_1
   , 
  ОСОБА_2
   до 
  ОСОБА_4
  , 
  ОСОБА_6
  , 3-я особа орган опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.

      
  Визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням в 
  АДРЕСА_1
   
  ОСОБА_4
  , 
  ОСОБА_5
  , 
  ОСОБА_7
  .

      
  В задоволенні позову 
  ОСОБА_4
  ,  яка діє дів свого імені та в інтересах неповнолітнього  
  ОСОБА_7
  , 
  ОСОБА_5
   до 
  ОСОБА_1
   та 
  ОСОБА_2
  , 3-я особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної м .Києві державної адміністрації та КП по УЖГ В Дніпровському районі м.Києва про вселення, встановлення конкретного порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та укладення окремого договору найму відмовити.

             Задовольнити позов 
  ОСОБА_4
  ,  яка діє дів свого імені та в інтересах неповнолітнього  
  ОСОБА_7
  , 
  ОСОБА_5
   до 
  ОСОБА_1
  , 
  ОСОБА_2
  , 
  ОСОБА_3
  , 3-я особа Орган опіки та піклування Дніпровської районної м .Києві державної адміністрації та РДА Дніпровського району м.Києва про  визнання  приватизації 
  АДРЕСА_1
   недійсною.

  Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м.Києва через районний суд.

  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м.Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.



           Суддя