12.02.2009 
  Справа № 2-253/09

  Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

  (з а о ч н е  р і ш е н н я)

      
  12 лютого 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

  головуючого судді -
      
      
  Бірси О.В.

  при секретарі -
      
      
  Шевчук К.В.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Києві цивільну справу за позовом 
  ОСОБА_1
   до Дніпровської районної у м. Києві  державної адміністрації про визнання права власності на будинок, -

  В С Т А Н О В И В:

  Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на будинок, посилаючись не те, що  згідно договору купівлі-продажу  від 01 грудня 2006 року  йому на праві приватної власності належить земельна ділянка 
  АДРЕСА_1
   в Дніпровському районі м. Києва.  На вказаній ділянці він самовільного  збудував будинок загальною площею 369,2 кв.м. Після завершення будівництва від звернуся з заявою до відповідача  про введення  будинку в експлуатацію. Але у задоволенні його заяви йому  було відмовлено і рекомендовано звернутись  до суду з позовом про  визнання права власності на самочинно збудований об’єкт.

  В судовому засіданні представник позивача 
  ОСОБА_2
   позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та доповнив, що при забудові  позивачем було дотримано  архітектурних, будівельних, санітарних та екологічних норм, а з моменту будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність  факту порушення прав інших осіб даним будівництвом. Вважає відмову відповідача формальною, оскільки будівельні норми при самозабудові об’єкту  були дотримані, що виключає небезпеку  при експлуатації будинку. Просить визнати за позивачем право власності на самочинно збудований на власній земельній ділянці садовий будинок загальною площею 369,2 кв.м та зобов’язати відповідача  прийняти вказаний об’єкт в експлуатацію.

  Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце  розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

  Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі  неявки в судове засідання  відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло  повідомлення  про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі  наявних у справі  доказів,  якщо позивач  не заперечує проти такого вирішення справи.

  Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

  Як встановлено в судовому засіданні,  позивач  01 грудня 2006 року придбав  земельну ділянку площею  0,0595га, що розташована в 
  АДРЕСА_1
   і має кадастровий номер 
  НОМЕР_1
   (а.с.4). Вказана земельна ділянка належить позивачу 
  ОСОБА_1
   на підставі  державного акту на право  власності на земельну ділянку від 25 червня 2007 року (а.с.5).

  З технічного паспорту на садовий (дачний) будинок вбачається, що позивач збудував на 
  АДРЕСА_1
    садовий будинок  загальною площею 369,2 кв.м (а.с.6-13). Проект  вказаного будинку  розроблено відповідно з діючими  будівельними нормами та відповідає вимогам  вибухо-пожежної безпеки (а.с.14-29).

  Згідно листа в.о.заступника голови Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 19 березня 2008 року (а.с.30) позивачу  відмовлено у задоволенні його заяви про введення в експлуатації  садового будинку  на земельній ділянці 
  АДРЕСА_1
   у зв’язку з відсутністю  розпорядження райдержадміністрації про дозвіл на проектування та будівництво, архітектурно-планувального завдання, проекту, погодженого в установленому порядку, дозволу Держархбудконтролю на будівництво.

  Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України  право власності набувається на підставах,  що не заборонені  законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо  інше прямо не випливає із закону або незаконність  набуття права власності  не встановлена судом.

  Частинами 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що  власник  володіє, користується,  розпоряджається своїм  майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо  свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

  Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі,  споруди тощо), відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України,  виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

  Згідно ст. 375 Цивільного кодексу України,  власник земельної ділянки має право зводити на ній  будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника  на забудову здійснюється  ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови  використання земельної ділянки за її цільовим  призначенням.

  Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються  самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються  на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

  В судовому засіданні встановлено, що позивач не мав  належного дозволу на ведення будівництва на власній земельній ділянці, однак, з наданих  письмових доказів, суд не вбачає істотних порушень будівельних норм і правил, відхилень від проекту, і вважає, що дане самочинне будівництво не порушує права інших осіб та не суперечить  суспільним інтересам.

  На вимогу  власника (користувача) земельної ділянки, суд, згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України,  може визнати за ним право власності на нерухоме майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо  не порушує  права інших осіб.

  Таким чином, аналізуючи  зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що  позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

  На підставі  викладеного, ст.ст. 319, 328, 331, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224-228, 294 ЦПК України, суд, -

  В И Р І Ш И В:

  Позов 
  ОСОБА_1
   до Дніпровської районної у м. Києві  державної адміністрації про визнання права власності на будинок - задовольнити .

  Визнати за 
  ОСОБА_1
    право власності на  самочинно збудований на земельній ділянці 
  АДРЕСА_1
   садовий будинок загальною площею  369, 2 кв.м.

  Зобов’язати  Дніпровську району у м. Києві державну адміністрацію прийняти в експлуатацію  садовий будинок загальною площею 369,2 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці 
  АДРЕСА_1
  .

  Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

  Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду  та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  рішення. Заява про апеляційне оскарження та  апеляційна скарга подаються  Апеляційному  суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

  Рішення набирає законної сили після закінчення строку  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк встановлений законодавством України,  рішення набирає законної сили  після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили  після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

  С у д д я: