23.01.2009 
  Справа №2-64/09

  Р І Ш Е Н Н Я

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  “23” січня 2009 р.                                                                               м. Київ

  Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

  Головуючого – судді                                            САВЛУК Т.В.

  при секретарі                                                       Рибалка Г.М.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом 
  ОСОБА_1
   до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна», третя особа 
  ОСОБА_2
   про оплату вимушеного прогулу при затриманні виконання рішення суду про поновлення на роботі,

  в с т а н о в и в:

  21 вересня 2007 року  
  ОСОБА_1
   звернувся з позовом до суду, відповідно до заявлених позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна» на його користь середню заробітну плату в розмірі 15425,91 грн. за час вимушеного прогулу та затримку виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 грудня 2006 року про поновлення позивача в ТОВ «Ложістік Україна» на посаді водія-експедитора.

  Позивач 
  ОСОБА_1
   в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, пояснив, що за наказом Генерального директора ТОВ «Ложістік Україна»» від 16 червня 2006 року його було звільнено з посади водія-експедитора ТОВ «Ложістік Україна», на підставі рішення  Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2006 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2007 року залишено без змін, його поновлено на посаді водія-експедитора ТОВ «Ложістік Україна» та в цій частині судове рішення підлягало негайному виконанню, незважаючи на це з боку відповідача не було виконано рішення суду, та не видано наказ про поновлення позивача на роботі, намагання позивача вирішити це питання в добровільному порядку, результатів не дало, тому позивач був вимушений пред’явити виконавчий лист про поновлення його на роботі для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві,  після вжитих державним виконавцем заходів підприємством відповідача  було погашено заборгованість перед позивачем 
  ОСОБА_1
  , визначена рішенням суду від 27.12.2006 року, однак, на неодноразові звернення останнього не було поновлено на посаді водія-експедитора ТОВ «Ложістік Україна». У зв’язку з фактичним знаходженням відповідача ТОВ «Ложістік Україна» за адресою: 
  АДРЕСА_1
  , 16 липня 2007 року державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві було закрито виконавче провадження та виконавчий лист про поновлення позивача 
  ОСОБА_1
   на посаді водія-експедитора ТОВ «Ложістік Україна» було направлено до ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві для виконання рішення суду від 27.12.2006 року саме в цій частині. 28 серпня 2007 року державним виконавцем Святошинського РУЮ в м. Києві було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2006 року в частині поновлення позивача на посаді водія-експедитора ТОВ «Ложи стік Україна», однак, в порушення вимог ч.5 ст.235 КЗпП України щодо негайного виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, наказ за №65/2 Генерального директора «ТОВ «Ложістік Україна» 
  ОСОБА_2
   про поновлення 
  ОСОБА_1
   на посаді водія-експедитора з 16.06.2006 року було видано лише 03 вересня 2007 року, тобто саме з вини відповідача позивач 
  ОСОБА_1
   не мав можливості виконувати свої службові обов’язки на протязі восьми місяців та чотирьох днів, у зв’язку з чим змушений звернутися до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду, який позивач визначає в сумі 15334,70 грн., відповідно до наданих ним розрахунків.

    Представник відповідача Струць М.П.  в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, просив в позові відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позов, які залучено до матеріалів справи (а.с.78-81), також просив врахувати, що позивач навмисно затягував процес виконання рішення суду від 27.12.2006 року про його поновлення на роботі в ТОВ «Ложістік Україна», оскільки подав заву про виконання рішення суду щодо поновлення його на посаді водія-експедитора ТОВ «Ложістік Україна» та виплати середнього заробітку лише 09 лютого 2007 року до ВДВС Печерського РУЮ м. Києва, невірно вказавши фактичну адресу ТОВ «Ложістік Україна», внаслідок чого виконавчий лист про поновлення 
  ОСОБА_1
   на посаді водія-експедитора ТОВ «Ложистік Україна» було направлено за належністю до ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві.  Відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві від 28 серпня 2007 року, заява про примусове виконання виконавчого листа №2-2528, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про поновлення 
  ОСОБА_1
   на посаді водія-експедитора в ТОВ «Ложістік Україна» подана позивачем 27 серпня 2007 року, а також запропоновано боржнику добровільно виконати виконавчий документ в строк до 03 вересня 2007 року, у зв’язку з чим 03 вересня 2007 року за наказом генерального директора ТОВ «Ложістік Україна» №65/2-к 
  ОСОБА_1
   поновлено на посаді водія-експедитора ТОВ «Ложістік Україна», що підтверджується записом №15 від 03 вересня 2007 року в трудовій книжці 
  ОСОБА_1
  , а наступного дня 04 вересня 2007 року позивачем було подано заяву про звільнення його з посади за власним бажанням, такі дії позивача свідчать про небажання останнього працювати на посаді водія-експедитора ТОВ «Ложістік Україна», а затягування процесу виконання рішення суду від 27.12.2006 року є навмисними діями позивача 
  ОСОБА_1
   з метою звернення до суду з даним позовом.

  Третя особа 
  ОСОБА_2
   в судове засідання не з’явився, про день та час судового розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток та телеграм на адресу, вказану в позовній заяві, про що свідчать поштові повідомлення, залучені до матеріалів справи, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

  Заслухавши пояснення позивача 
  ОСОБА_1
  , адвоката 
  ОСОБА_3
  , представника відповідача Струць М.П., дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

  Відповідно до п.2 ч.1 ст.232 Кодексу законів про працю України безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

  Судом встановлено,  що за наказом №159-к генерального директора ТОВ «Ложістік Україна» від 16 червня 2006 року 
  ОСОБА_1
   був звільнений з посади водія на підставі п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України, тобто з причини систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. (а.с.35)

  Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2006 року 
  ОСОБА_1
   поновлено на роботу в ТОВ «Ложістік Україна»  на посаду водія-експедитора та стягнуто з ТОВ «Ложістік Україна» на користь 
  ОСОБА_1
   12268,56 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.06.2006 року по 27.12.2006 року включно, 500,00 грн. моральної шкоди, 8,50 грн. судового збору , а всього 12777,06 грн. (а.с.8-13)

  На підставі  ухвали Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2007 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року залишено без змін. (а.с.14-16)

  17 січня 2007 року 
  ОСОБА_1
   звернувся із заявою до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про прийняття до виконання виконавчого листа №2-2528 від 27 грудня 2006 року, виданого на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року про поновлення його на посаду водія-експедитора до ТОВ «Ложістік Україна».

  19 січня 2007 року на адресу ТОВ «Ложістік Україна» від ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві направлено постанову про відкриття провадження виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання рішення суду.

  Внаслідок виявлення зміни місцезнаходження боржника, ТОВ «Ложістік Україна», виконавче провадження було закрито, що підтверджується постановою від 09 лютого 2007 року. (а.с.119-129)

  Постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 20 квітня 2007 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2-2528/06 від 27.12.2007 року, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 18.04.2007 року, про стягнення з ТОВ «Ложістік Україна» на користь 
  ОСОБА_1
   12268,56 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.06.2006 року по 27.12.2006 року включно, 500,00 грн. моральної шкоди, 8,50 грн. судового збору , а всього 12777,06 грн., а також  про поновлення на роботі в ТОВ ««Ложістік Україна»  
  ОСОБА_1
   на посаду водія-експедитора . (а.с.52, 53)

  У зв’язку з невиконанням зазначеної постанови від 20 квітня 2007 року,  державним виконавцем  ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві 23 липня 2007 року винесено постанову про арешт коштів  в розмірі 12777,06 грн. боржника ТОВ «Ложістік Україна», які знаходяться на всіх рахунках АКБ «Укрсоцбанк». (а.с 166)

  Після вжитих державним виконавцем заходів відповідачем ТОВ «Ложістік Україна» на рахунок ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві перераховано суму боргу в розмірі 12777,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №36/16 від 30 липня 2007 року, яка в подальшому була перерахована на картковий рахунок позивача 
  ОСОБА_1
  , у зв’язку з чим постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві від 02.08.2007 року виконавче провадження з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2006 року про стягнення з ТОВ «Ложістік Україна» на користь 
  ОСОБА_1
   12777,06 грн., закінчено. (а.с.167, 169)

  Виконавчими діями державного виконавця Печерського РУЮ в м. Києві встановлено, що відповідач ТОВ «Ложістік Україна» фактично знаходиться за адресою: 
  АДРЕСА_1
  , про що складено Акт державного виконавця від 16 липня 2007 року та постановою державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ в м. Києві від 16 липня 2007 року виконавче провадження з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2006 року про поновлення 
  ОСОБА_1
   на роботі в ТОВ «Ложістік Україна» на посаді водія-експедитора закінчено, а виконавчий лист №2-2528 від 27.12.2006 р. направлено до ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві для продовження виконання за фактичних місцезнаходженням відповідача . (а.с.130-141)

  Постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ  в м. Києві від 28 серпня 2007 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2528, виданого 18.04.2007 року Дніпровським районним судом м. Києва на підставі рішення від 27 грудня 2006 року про поновлення 
  ОСОБА_1
   на роботі в ТОГВ «Ложістік Україна» на посаду водія-експедитора, та даною постановою відповідачу запропоновано в добровільному порядку виконати виконавчий документ в строк до 03 вересня 2007 року. (а.с.71)

  Згідно положення частини п’ятої статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

  Всупереч вимог ч.5 ст.235 КЗпПУ, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня  2006 року в частині поновлення 
  ОСОБА_1
   
  на
   
  посаді водія-експедитора ТОВ «Ложістік Україна» фактично виконано 03 вересня 2007 року, що підтверджується  наказом №65/2-к від 03 вересня 2007 року, виданим генеральним директором ТОВ «Ложістік Україна», про що зроблено запис №15 в трудовій книжці 
  ОСОБА_1
  , ці обставини підтверджуються  постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві від 25 вересня про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду.  (а.с.7, 67, 69)

  Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

  Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеними обставини наведені позивачем, які свідчать про факт невиконання з боку ТОВ «Ложістік Україна» рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року в частині негайного поновлення позивача на посаді водія-експедитора, ці обставин знайшли своє підтвердження під час розгляду судової справи та підтверджуються зібраними по справі доказами.

  В той же час, суд критично відноситься до тверджень відповідача про те, що 28 грудня 2006 року генеральним директором ТОВ «Ложістік Україна» на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2006 року видано наказ про поновлення на посаді водія-експедитора 
  ОСОБА_1
   з 16.06.2006 року з моменту його особистого звернення із заявою про поновлення на посаді та наданні трудової книжки або з моменту отримання виконавчих документів,
   
  зважаючи на те, що даний наказ винесено з порушенням вимог статті 235 КЗпПУ.

  Так, наказ про поновлення на роботі має бути вручено працівникові, якого поновлено на роботу, під розписку в день видачі наказу, та в трудовій книжці працівника ставиться відповідна відмітка про видачу такого наказу, працівник має бути допущений до роботи на наступний день після винесення рішення суду, однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується показами позивача, останній не був ознайомлений з наказом  №261-к від 28 грудня 2006 року та в трудовій книжці 
  ОСОБА_1
   не має відмітки про поновлення останнього на роботі в ТОВ «Ложістік Україна» згідно наказу №261-к від 28 грудня 2006 року, тому суд критично ставиться до зазначеного доказу по справі.

  Відповідно до ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору з цих питань.

  Наказом №66/1-к генерального директора ТОВ «Ложістік Україна» від 04 вересня 2007 року за заявою 
  ОСОБА_1
   останнього звільнено з посади водія-експедитора в ТОВ «Ложістік Україна» за власним бажанням, про що в трудовій книжці 
  ОСОБА_1
   зроблено відповідний запис №16. (а.с. 7, 38)

  Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

  Так, під час розгляду справи судом встановлено, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2006 року в добровільному порядку, з дотриманням вимог статті 235 КЗпПУ відповідачем не виконано, у зв’язку з чим , позивач був вимушений звернутися до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання вище зазначеного рішення суду.

  Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем, копії  процесуальних документів, прийнятих державними виконавцями щодо примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2006 року, були належним чином направлені відповідачу по справі,  та останнім у визначеному законом порядку дії державних виконавців з приводу вчинених ними виконавчих дій та прийнятих в процедурі виконання процесуальні документи не оскаржував, тобто відсутні підстави вважати дії державних виконавців незаконними, або такими, що вчиненні з порушеннями норм Закону України «Про виконавче провадження».

  Згідно п.8 Порядку розрахунку середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на кількість цих робочих днів.

  Відповідно до вимог частини першої ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

  Під час розгляду судової справи,  сторона відповідача не заперечувала розрахунки надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, які базувались на даних про середній заробіток позивача, який був взятий за основу  при проведенні розрахунків заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто при винесенні рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року, інших доказів, які мали спростувати наведені позивачем розрахунки відповідачем не надано, ці обставини представником відповідача не оспорювались.

  Тому в силу вимог частини третьої ст.61 Цивільного кодекс України ці обставини, які встановлені рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року, суд вважає доведеними та такими, що не підлягають доказуванню в межах розгляду даної справи.

  Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Ложістік України» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 грудня 2006 року, суд бере за основу розрахунки здісненні позивачем, виходячи з яких:

   середній заробіток позивача становить  90,21 грн. (1959,74 грн. – за квітень 2006 року +1558,50 грн. – за травень 2006 рок =3518,24 грн.:39
   
  робочих днів  =90,21 грн.),

  період за який розраховується середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача – з 28 грудня 2006 року по 03 вересня 2007 року, тобто загалом 170 робочих дні.

  Таким чином, розрахунок виплат за час затримки при звільненні визначається шляхом множення середнього заробітку на кількість робочих днів протягому усього часу затримки:

  90,21 грн. х 170 робочих дні = 15334,70 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

  Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов 
  ОСОБА_1
   до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна», третя особа 
  ОСОБА_2
   про оплату вимушеного прогулу при затриманні виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягає задоволенню в повному обсязі.

  Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна» на користь держави судовий збір в сумі 153,35 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., а також з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в сумі 640,00 грн., які сплачено позивачем за оплату оголошення розміщеного в газеті «Урядовий кур’єр» від 14 січня 2009 року №4 з метою виклику відповідача та третьої особи по справі в судове засідання.

  Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997р., ст.ст.38, 235, 236 Кодексу законів про працю України,  Порядком  розрахунку середнього заробітку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

  в и р і ш и в:

  Позов задовольнити.

  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна» на користь 
  ОСОБА_1
   середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення 
  ОСОБА_1
   на роботі в сумі 15334,70 грн., судові витрати в сумі 640,00 грн., а всього на загальну суму 15974,70 грн.

  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна» на користь держави судовий збір в сумі 153,35 грн.

  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

  Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі 10-ти днів після винесення рішення суду.

  С у д д я