У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
...
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення недоплати з одноразової допомоги, за скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2006 року та ухвали колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2008 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі від 17 лютого 2005 року № 2551 Н їй призначено одноразову допомогу у зв'язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2. Розрахунок страхової виплати відповідачем проводився з доходу потерпілого, а саме із суми щомісячної страхової виплати, яка складала 73 грн. 35 коп. Позивачка вказує, що при розрахунку одноразової допомоги виникла заборгованість внаслідок неправильного визначення розміру цієї допомоги через неврахування пенсії за віком, яку отримував на день смерті її чоловік, ОСОБА_2, та яка складала 625 грн. 25 коп.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2005 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого
2006 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від
18 листопада 2005 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь позивачки недоплату з одноразової допомоги в розмірі 46 962 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області оскаржило його в касаційному порядку.
Ухвалою колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2008 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2006 року залишено без змін.
У скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
м. Кривому Розі Дніпропетровської області просить переглянути у зв'язку з винятковими обставинами рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2006 року та ухвалу колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2008 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону.
Для порівняння неоднакового застосування норм матеріального права заявник надав копію рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 лютого 2008 року.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати дійшла висновку, що скарга у зв'язку з винятковими обставинами підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.
Колегію суддів встановлено, що в обох зазначених випадках предметом судового спору є питання стягнення недоплати з виплати одноразової допомоги у зв'язку зі смертю потерпілого.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до вимог п. 9 ч. 2 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у розмір одноразової допомоги позивачці повинна бути врахована також пенсія за віком, яку отримував її чоловік на день смерті.
Однак з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального закону.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон) страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі ст. 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Повний перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом визначено ст. 21 Закону. Цей Закон не відносить до складу страхових виплат пенсію за віком, яку отримував потерпілий за життя.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 34 Закону в разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у ст. 33 Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним корегуванням щомісячних страхових виплат згідно зі ст. 29 цього Закону.
Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що в разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, які мають право на страхові виплати згідно зі ст. 33 Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком (професійним захворюванням), які одержував потерпілий на день його смерті. Страхові виплати позивачці Фондом були розраховані відповідно до положень чинного Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їхніх сімей), затвердженого постановою правління Фонду від 17 лютого 2005 року, а пенсія за віком, яку отримував чоловік позивачки, не передбачена ст. ст. 21, 28 Закону та не може бути включена до розрахунку.
Таким чином, проведений відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області розрахунок одноразової допомоги ґрунтується на вимогах закону, а висновок судами був зроблений із порушенням вимог п. 9 ч. 2 ст. 34 Закону.
За таких обставин у суду апеляційної інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.
Зазначені порушення залишилися поза увагою суду касаційної інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, розглядаючи справу в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами, Верховний Суд України має право постановити ухвалу про скасування судового рішення і залишити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної або касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2008 року, постановлену в касаційному порядку, скасувати та залишити рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2005 року без змін.