11.07.2008 

Справа №22Ц-2501/2008р.                                                         Головуючий у 1 інстанції Коцюрба М.П.

Категорія 01,19,20                                                                       Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 липня 2008 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого     Приходька К.П., 

суддів                Даценко Л.М., Хопти С.Ф.,  

при секретарі    Колесник Н.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2008 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2до ОСОБА_1 про стягнення завдатку та зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про стягнення боргу,  

встановила:

у січня 2008 року позивач звернувся до суду із позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2006 року він є власником 1\2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1. Відповідачці на іншу 1\2 частину вказаного будинку видано свідоцтво про право на спадщину.     

На початку 2007 року відповідачка запропонувала позивачу купити в неї 1\2 належну їй частину будинку за 50 000 доларів США. Сторони домовилися про те, що позивач сплачує кошти за будинок частинами у вигляді завдатку, а відповідачка бере на себе обов'язок укласти договір купівлі - продажу після отримання всієї суми. 03 січня та 26 березня 2007 року відповідачка отримала від позивача завдаток в сумі 2 000 доларів США, по 1 000 доларів США згідно кожної розписки.

В червні 2007 року відповідачка повідомила позивача про те, що вона має намір продати свою частину будинку іншій особі за більшу суму грошей.

Позивач вважає, що порушення зобов'язання сталося з вини відповідачки і просив суд стягнути з неї на його користь 10 100 гривень сплаченого завдатку, 10 100 гривень додаткову суму в розмірі завдатку, 202 гривень судового збору, 36 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, 1 000 гривень витрат на правову допомогу.

У квітні 2008 року відповідачка звернулася до суду із зустрічним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 січня 2007 року вона дала позивачу в борг 20 000 доларів США, які останній зобов'язувався повернути відповідачці до 30 червня 2007 року. У вказаний термін позивач борг не повернув і тому вона просила суд стягнути із позивача на її користь 101 000 гривень боргу, 10 000 гривень витрат на правову допомогу, 1 110 гривень судового збору на користь держави, 30 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.     

Рішенням суду від 06 травня 2008 року основний позов задоволений частково, стягнено з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 10 100 гривень боргу, 1 000 гривень витрат на правову допомогу, 101 гривень судового збору та 30 гривень на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, а всього 11 231 гривень, в задоволені зустрічного позову, відмовлено.

Відповідачкою подана апеляційна скарга на рішення суду в якій апелянт просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення яким задоволити її зустрічну позовну заяву, а в задоволенні основного позову відмовити посилаючись на його незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.   

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому заволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним воно вважається тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим - у разі ухвалення його на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального право або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. 

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 липня 2006 року він є власником 1\2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1. Відповідачці на іншу 1\2 частину вказаного будинку видано свідоцтво про право на спадщину.     

03 січня та 26 березня 2007 року відповідачка отримала від позивача завдаток в сумі 2 000 доларів США, по 1 000 доларів США згідно кожної розписки (а.с.6,7). 

Відповідачка по справі, згідно доручення від 23 липня 2007 року, народилася 24 вересня 1989 року (а.с.40). Таким чином на час отримання завдатку 03 січня та 26 березня 2007 року була неповнолітньою.

Згідно з вимогами ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.32 ЦК України неповнолітня особа вчиняє інші (крім тих, що передбачені ст.31 ЦК України та ч.1 ст.32 ЦК України) право чини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Частиною 4 ст.32 ЦК України встановлено, що згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальників та органу опіки та піклування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може буди згодом схвалена ними у порядку, встановленому ст.221 ЦК України. 

Відповідно до вимог ч.6 ст.32 ЦК України порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється ЦПК України.     

Сторонами по справі не подано, а судом першої інстанції не перевірено, чи мала відповідачка на час отримання грошей за договорами завдатку від 03 січня та 26 березня 2007 року та договором позики від 16 січня 2007 року необхідну повну цивільну дієздатність. Крім того судом першої інстанції не перевірено в порушення вимог ст.222 ЦК України чи були схвалені укладені відповідачкою правочини 03 січня, 16 січня та 26 березня 2007 року її батьками (усиновлювачами), піклувальниками. 

Відповідно до вимог ч.1 ст.126 ЦПК України суддя під час відкриття провадження у справі, підготовки справи до розгляду або суд під час її розгляду мають право постановити ухвалу про об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовом одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Позивач за основним позовом звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення із відповідачки на його користь завдатку, що відповідно до вимог ч.1 ст.570 ЦК України є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, відповідачка звернулася до суду із зустрічним позовом до позивача про стягнення з нього грошових кошів за договором позики.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.126 ЦПК України об'єднав в одне провадження позовні вимоги, які не є однорідними.       

У відповідності з п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно визначитися зі складом осіб, які беруть участь у справі, притягнути до участі у справі в якості відповідачів батьків (усиновлювачів) або піклувальників відповідачки ОСОБА_1., більш повно з'ясувати права та обов'язки сторін, перевірити обґрунтованість їх доводів та заперечень, вирішити питання про доцільність об'єднання в одне провадження заявлених позовних вимог сторонами, зібраним по справі доказам дати належну оцінку та постановити по справі рішення відповідно до вимог закону.      

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,311,313,314,315,317,319 ЦПК України колегія,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1задоволити частково. Скасувати рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 06  травня 2008 року, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим складом. 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.