Справа №22Ц-2385/2008р. Головуючий у 1 інстанції Дмитренко А.М.
Категорія 01,51,52 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Приходька К.П.,
суддів Даценко Л.М., Коцюрби О.П.,
при секретарі Колесник Н.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Міністерства аграрної політики України та розпорядника майном Державного підприємства «Сорокотязьке» ОСОБА_1на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2008 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2до Міністерства аграрної політики України, треті особи Державне підприємство «Сорокотязьке», розпорядник майна Державного підприємства «Сорокотязьке» ОСОБА_1 про поновлення на роботі,
встановила:
у березні 2008 року позивач звернувся до суду із позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що наказом відповідача від 26 грудня 2007 року за №284-п його було поновлено, на підставі рішення суду від 22 травня 2007 року, на посаді директора ДП «Сорокотязьке».
Позивач до 06 березня 2008 року перебував на вказаній посаді і виконував обов'язки директора.
06 березня 2008 року відповідачем було надано наказ позивачу про звільнення його з роботи директора ДП «Сорокотязьке» за порушення встановлених обмежень за сумісництвом на підставі п.4 постанови Кабінету Міні стрів України від 03 квітня 1993 року за №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» згідно із абз.4 ч.1 ст.43-1 КЗпП України.
Позивач вважає вказаний наказ незаконним оскільки на час видачі наказу про його звільнення від не перебував у трудових відносинах з жодним підприємством, установою чи організацією.
Позивач просив суд постановити рішення яким скасувати наказ відповідача від 04 березня 2008 року за №40-п про його звільнення з посади директора ДП «Сорокотязьке» та поновити його на вказаній посаді з 06 березня 2008 року.
Рішення суду від 15 квітня 2008 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Відповідачем та третьою особою розпорядником майна ДП «Сорокотязьке» ОСОБА_1 подані апеляційні скарги на рішення суду в якій вони просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог посилаючись на те, що рішення суду постановлене з невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставинам справи, що мали значення для справи, які суд вважав встановленими та з порушенням норм матеріально та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що наказом відповідача від 26 грудня 2007 року за №284-п позивача було поновлено, на підставі рішення суду від 22 травня 2007 року, на посаді директора ДП «Сорокотязьке». Позивач до 06 березня 2008 року перебував на вказаній посаді і виконував обов'язки директора.
06 березня 2008 року відповідачем було надано наказ позивачу про звільнення позивача з роботи директора ДП «Сорокотязьке» за порушення встановлених обмежень за сумісництвом на підставі п.4 постанови Кабінету Міні стрів України від 03 квітня 1993 року за №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» згідно із абз.4 ч.1 ст.43-1 КЗпП України.
У відповідності з вимогами абз.4 ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженням на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року за №245 п.4 установлено, що окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають право працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Відповідно до ч.1 Положення «Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України за №43 від 28 червня 1993 року) сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Згідно з вимогами ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язано довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції на підставі пояснень сторін, зібраних доказів правильно прийшов до висновку про те, що відповідачем не подано доказів того, що на час видачі наказу про звільнення позивача 04 березня 2008 року останній працював за сумісництвом на іншому підприємстві, в установі чи організації.
Посилання скаржників на те, що рішення суду постановлене з невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставинам справи, що мали значення для справи, які суд вважав встановленими та з порушеннями норм матеріального та процесуального права не приймаються судом до уваги оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.
Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,
ухвалила:
апеляційні скарги Міністерства аграрної політики України та розпорядника майном Державного підприємства «Сорокотязьке» ОСОБА_1на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2008 року відхилити, рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.