19.03.2009
Справа № 2-415/09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“19” березня 2009 року
м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді
САВЛУК Т.В.
при секретарях
Рибалка Г.М. , Тулович Н.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Суб’єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_2
про поновлення порушеного права, визнання неправдивою та недостовірною інформацію відповідача, зобов’язання спростувати неправдиву та недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
25 січня 2008 року
ОСОБА_1
звернувся з позовом до суду, відповідно до заявлених позовних вимог просив суд визнати, що він,
ОСОБА_1
, «розписку» не підписував, печатки не ставив, відповідачу не надавав, та зобов’язати відповідача припинити поширювати неправдиві відомості про надання цієї «розписки», покласти судові витрати на відповідача.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на той факт, що відповідач
ОСОБА_2
тривали час неправомірно порушує його конституційні права, незаконно втручається в його права як власника нежитлового приміщення, з метою привласнення майна та коштів надає в різні інстанції, у тому числі до суду, підроблену «розписку», однак він цієї розписки не надавав, не підписував, печатки не ставив, факт підробки встановлено висновком №2882 судово-технічної експертизи документів КНДІСЕ 24.07.2003 р., вважає, що відповідач обмежив його особисте немайнове право (ст.ст.271,272 ЦК) на власний розсуд використовувати своє ім’я та підпис, що суперечить нормам ст. 68 Конституції України, ст.273, 274 ЦК України, неправомірними діями відповідача йому спричинено велику моральну шкоду, яку він оцінію в розмірі 38000,00 грн., та пов’язана з тим, що відповідач неправомірно звинуватив позивача в неправомірних діях та порушеннях закону, що нанесло шкоду честі (ст. 297 ЦК України) та діловій репутації (ст. 299 ЦК України), що є предметом прозову.
11 березня 2008 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд визнати, що, що він,
ОСОБА_1
, «розписку» про нібито отримання ним 38 000,00 грн. не підписував, печаткою підпис не засвідчував, відповідачу «розписку» не надавав; зобов’язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про надання ним відповідачу підробленої «розписки» на 38 000,00 грн. та зобов’язати відкликати «розписку», в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 38 000,00 грн., покласти судові витрати на відповідача. (а.с.6)
26 січня 2009 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд:
- поновити порушене право та визнати, що він,
ОСОБА_1
, «розписку» про нібито отримання ним 38 000,00 грн. не виконував, не підписував, печаткою підпис не засвідчував, нікому, у тому числі, відповідачу підроблену «розписку» не надавав;
- визнати неправдивою та недостовірною інформацію відповідача щодо: наявності у
ОСОБА_2
представництва КП «Компас» після 19.01.01 р.; «нарахування позивачем збільшення розмірів плати за приміщення» та «укладання сторонами усної угоди про форму оплати» по договору оренди №
НОМЕР_1
,
- зобов’язати спростувати неправдиву та недостовірну інформацію: «про те, що
ОСОБА_2
отримав «розписку» на 38 тис.грн. від
ОСОБА_1
», «про усну угоду та право
ОСОБА_2
, після 19.07.01 р., представляти інтереси КП «Компас», шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень про спростування на адреси: ТОВ «Укрпромбанк», ЖБК «Нептун», СВП «Енергозбут Київенерго», ВАТ «Укртелеком», Київське БТІ, ТОВ «Каскад»-Інтер», КП «Компас» та
ОСОБА_1
,
- в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 38 000,00 грн.,
- покласти на відповідача судові витрати. (а.с.150-151)
Позивач
ОСОБА_1
в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням уточнень до позовної заяви, пояснив, що
ОСОБА_2
тривалий час неправомірно порушує його конституційні права, незаконно втручається в права власника нежитлового приміщення, яким є позивач, з метою привласнення майна та коштів надає в різні інстанції, у тому числі до суду, підроблену розписку. Позивач стверджує, що розписку не надавав, не підписував, печатки на розписку не ставив, однак виходячи з форми та змісту розписки вона має явні ознаки підробки, а саме: текст у нижній частині підігнаний під печатку та надрукований поверх печатки, відсутність дати та прізвища платника. Відповідач мав доступ до документів та печатки, привласнив численні документи з метою вивчення підпису та використання для підробки розписки, факт підробки розписки підтверджується висновком №2882 судово-технічної експертизи документів КНДІСЕ 24.07.03 р., висновком №7555 судово-технічної експертизи КНДІСЕ від 31.01.05 р., висновком експерта НДЕКЦ №318/ТДД від 23.10.06 р. Використовуючи дану розписку, відповідач неправомірно звинувачує позивача в незаконних діях, неправдиво стверджує, що саме позивач виконав дану розписку, тому просить поновити його порушене право та визнати, що позивач розписку про нібито отримані ним 38000,00 грн. не виконував, не підписував, печаткою підпис не засвідчував, нікому, у тому числі, відповідачу підроблену розписку не надавав.
Крім того позивіач стверджує, що відповідач надає завідомо неправдиву інформацію про «усну угоду», про «нараховані позивачем збільшені розміри плати», що нібито «видаючи розписку
ОСОБА_1
представляв і діяв в інтересах КП Компас», що не відповідає дійсності та суперечить закону. Відповідач обмежив право позивача представляти інтереси КП Компас, привласнивши чужі повноваження, хоча був звільнений з даного підприємства 28.05.01 р., але тривалий час, він надавав неправдиву інформацію та неправомірно використовував довіреність КП Компас, яку 27.11.2006 року надав суду. Використовуючи неправдиву інформацію, розписку та довіреність, відповідач користувався чужим договором з СВП «Київенерго» на використання електричної енергії; уклав три договори оренди з ТОВ «Укрпромбанк», при діючому договорі №2/03 від 21.07.03 р. між КП Компас та ТОВ «Укрпромбанк» строком дії до 31.01.06 р. на те саме приміщення 43.4 кв.м; уклав договір з ЖБК «Нептун» на комунальне обслуговування приміщення; порушив зв'язок та встановив в приміщенні інші телефонні номери ВАТ «Укртелеком»; звертався із запитами до Київського бюро технічної інвентаризації, тому просить суд зобов’язати спростувати неправдиву та недостовірну інформацію «про те, що
ОСОБА_2
отримав «розписку» на 38 тис.грн. від
ОСОБА_1
», «про усну угоду та право
ОСОБА_2
, після 19.07.01 р., представляти інтереси КП «Компас», шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень про спростування на адреси: ТОВ «Укрпромбанк», ЖБК «Нептун», СВП «Енергозбут Київенерго», ВАТ «Укртелеком», Київське БТІ, ТОВ «Каскад»-Інтер», КП «Компас» та
ОСОБА_1
.
Також позивач вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідача, який обмежив права позивача та завідомо неправдиво обвинувач його в неправомірних діях, порушенні його особисті немайнові права, оскільки відповідач своїми неправомірними діями позбавив позивача права володіти і користуватись своїм майном на власний розсуд незалежно від волі інших осіб, використовувати своє ім’я та підпис, що порушує ст.68 Конституції України, п.3 ст.273, 274 ЦК України, тому просить поновити порушенні права шляхом відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 38000,00 грн., у відповідності до ст. 280 ЦК України.
Відповідач
ОСОБА_2
в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, які залучено до матеріалів справи (а.с.115-118).
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 25 квітня 2001 року між КП «Компас» та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою
ОСОБА_2
було укладено договір №
НОМЕР_1
, відповідно до якого Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа
ОСОБА_2
отримав в оренду нежитлове приміщення на Русанівській набережній, 16 в місті Києві.
Позивач
ОСОБА_1
, на час укладання зазначеного вище договору був директором КП «Компас», від імені якого і було укладено договір, даний факт не заперечується сторонами у справі.
Звертаючись з позовом до суду, позивач просить поновити його порушене право та визнати, що він,
ОСОБА_1
, «розписку» про нібито отримання ним 38 000,00 грн. не виконував, не підписував, печаткою підпис не засвідчував, нікому, у тому числі, відповідачу підроблену «розписку» не надавав.
Як вбачається з позовних вимог, предметом спору є розписка, яка підписана директором КП «Компас»
ОСОБА_1
наступного змісту : « Согласно договора №
НОМЕР_1
в оплату за помещение получено 38000-00 (тридцять восем тысяч грн.). (а.с.44)
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається, як на докази по справі:
- на висновок №2882 від 24.07.2003 р. судово-технічної експертизи документів по господарській справі №6/247 за 2003 рік за позовом Колективного підприємства «Компас» до Суб’єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_2
, який надано Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновку встановлено, що: «В наданій на дослідження розписці від імені
ОСОБА_1
на отримання 38000,00 грн. відтиск печатки від імені КП «Компас» нанесений поверх друкованого тексту «Директор КП «Компас»
ОСОБА_1
», підпис же від імені
ОСОБА_1
виконаний поверх відтиску печатки і друкованого тексту «Директор КП «Компас»
ОСОБА_1
», а друкований текст «Рас писка согласно договора…(тридцять восем тисяч) грн.. «віддрукований поверх відтиску печатки. (.с.45-46)
- на висновок №7555 від 31.01.2005 р. судово-технічної експертизи документів по кримінальній справі №54-661, який надано Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, відповідно до висновку експерта встановлено, що «Визначити термін, що минув між часом виконання тексту розписки, постановкою підпису від імені
ОСОБА_1
та нанесення відтиску печатки в наданій на дослідження розписці від імені
ОСОБА_1
на отримання 38000,00 грн., не виявилось можливим…..Встановити, чи за допомогою одного і того ж струминного принтера, спорядженого одним і тим самим картриджем, надрукований фрагмент тексту розписки і частина тексту відзиву, не виявляється можливими, оскільки сукупність будь-яких ознак, котрі характеризували б механізм пересування друкуючої головки, та інших причин виникнення дефектів друку на аркушах цих документів не відобразилось». (а.с.51-52)
- на висновок №318/ТДД від 23.10.2006 р. криміналістичної експертизи, яка виконана експертом Науково-дослідного екпертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві, на підставі постанови про призначення криміналістичної експертизи, винесеної заступником начальника відділу СУ ГУМУС України в м. Києві підполковником міліції Бутаковим І.Г., по кримінальній справі №54-0661, предметом дослідження якої були звіти про використану активну електроенергію КП «Компас» у січні-квітні 2006 року, на яких нанесено відтиски печатки КП «Компас». (а.с.55-57)
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2004 року по справі №6/47 за позовом Колективного підприємства «Компас» до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи
ОСОБА_2
про стягнення 58220,00 грн. було встановлено, серед іншого, що: «Крім того, відповідач в рахунок оплати за користування приміщенням за Договором сплатив відповідачу 38000 грн. готівкою. Отримання вказаних коштів підтверджується письмовою розпискою, яка підписана директором КП «Компас
ОСОБА_1
Незважаючи на невизнання директором відповідача
ОСОБА_1
підписання вказаного документу, даний факт підтверджується висновком №810 від 19.02.04 додаткової судово-почеркознавчої експертизи, проведеної трьома експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якого підпис від імені
ОСОБА_1
в розписці без дати від імені директора КП «Компас» про одержання 38000 горн., який міститься під текстом розписки у графі «Директор КП «Компас»
ОСОБА_1
» - виконаний
ОСОБА_1
.
При цьому суд відхиляє висновок №2881 судово-почеркознавчої експертизи від 12.09.03, оскільки він спростовується висновком №810 від 19.02.04 додаткової судово-почеркознавчої експертизи, дослідження якої є більш повними та ґрунтовними, проведені трьома експертами, досвід роботи яких є значно більшим, ніж досвід експерта, який склав висновок №2881 від 12.09.03, що свідчить про більшу кваліфікацію експертів та, відповідно, об’єктивність їхнього висновку.
Механізм виготовлення даного документу, що встановлений судово-технічною експертизою, відповідно до висновку якого №2882 від 24.07.03 відтиск печатки від імені КП «Компас» нанесений поверх друкованого тексту «Директор КП «Компас»
ОСОБА_1
», підпис же від імені
ОСОБА_1
виконаний поверх відтиску печатки і друкованого тексту «Директор КП «Компас»
ОСОБА_1
», а друкований текст «Расписка Согласно договора… (тридцять восем тысяч) грн..» віддрукований поверх відтиску печатки, не підтверджує факт підробки розписки відповідачем…
Оцінюючи ці дії у сукупності з іншими обставинами справи, а саме: невизнання директором КП «Компас»
ОСОБА_1
факту підписання розписки, неправомірна передача частини приміщення третій особі, суд вважає, що вони на меті мали намір уникнути виконання зобов’язання щодо надання відповідачу у користування приміщення на визначений Договором термін.
Таким чином, наданими відповідачем документами підтверджено факт сплати ним позивачу за договором 53000 грн. (15000 грн. +38000 грн.)…
Відсутні підстави для надсилання до правоохоронних органів повідомлення про факт надання відповідачем підробленого документу (розписки), оскільки він не знайшов підтвердження під час розгляду справи...
Клопотання про визнання недійсним висновку експерта №810, визнання розписки недійсною, визнання договору оренди №
НОМЕР_1
від 25.04.01 недійсним носять характер самостійних позовних вимог, які повинні розглядатися шляхом пред’явлення окремого позову». (а.с.119-124)
За постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року по справі №6/247 за позовом Колективного підприємства «Компас» до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи
ОСОБА_2
про стягнення 58220,00 грн., рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2004 року у справі №6/247 залишено без змін, а апеляційну скаргу Колективного підприємства «Компас» - без задоволення. (а.с.127-130)
На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 29 січня 2004 року по справі №2-695/1 відмовлено у прийняті позовної заяви
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про захист особистих немайнових прав та визнання розписки недійсною, яка залишена без змін на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 13 квітня 2004 року, оскільки вирішення даного спору відноситься до компетенції господарського суду. (а.с.131, 132)
В подальшому, на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 30.05.2007 року по справі №30/36 за позовом Колективного підприємства «Компас» до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи
ОСОБА_2
про розірвання договору оренди, встановлено, що «Вимога позивача про визнання недійсною «Розписки» відповідача про сплату 38000,00 грн. в рахунок погашення орендної плати також не підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки оскаржуваний документ не містить ознак нормативного акту або ж акту індивідуальної дії та не має обов’язкового характеру і не встановлює прав та обов’язків для його сторін». (а.с.139-140)
Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або опорювання.
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. (ч.1 ст.275 Цивільного кодексу України)
Особисте немайнове право – це тісно пов’язане з фізичною особою право, яке не має економічного змісту.
Зміст особистого немайнового права полягає в тому, що фізична особа має можливість вільно, на власний розсуд визначити свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Таким чином, виходячи з характеру правових відносин, які виникли між сторонами у справі, суд вважає, що визначений позивачем спосіб захисту його порушеного права, щодо заявлених позовних вимог, які стосуються розписки, яка видана від імені
ОСОБА_1
, як директора КП «Компас», не може бути розцінено як порушення його особистого немайнового права, оскільки позивач при укладанні спірної розписки діяв від імені юридичної особи, цей документ мав за мету підтвердження виконання господарських зобов’язань, які виникли між сторонами з приводу укладеного договору оренди, ці обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 07 липня 2004 року по справі №6/247, де спірна розписка була визнана судом як доказ проведення розрахунків між сторонами у справі по договору оренди, що підтверджує факт підписання даної розписки саме директором КП «Компас»
ОСОБА_1
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача
ОСОБА_1
щодо «поновлення порушеного права та визнання, що він,
ОСОБА_1
, «розписку» про нібито отримання ним 38000,00 грн. не виконував, не підписував, печаткою не засвідчував, нікому, у тому числі, відповідачу підроблену «розписку» не надавав» є безпідставними, спростовуються зібраними по справі доказами, доводи позивача про порушення його особистих немайнових прав не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав не передбачений цивільним законодавством, а враховуючи ті обставини, що позивач при оформлені розписки діяв від імені юридичної особи, тому за своїм правовим статусом мав діяти лише в інтересах юридичної особи, а не в своїх особистих.
Стосовно вимог позивача з приводу визнання неправдивою та недостовірною
інформацію відповідача щодо наявності у
ОСОБА_2
представництва КП «Компас» після 19.01.01 р.; «нарахування позивачем збільшення розмірів плати за приміщення» та «укладання сторонами усної угоди про форму оплати» по договору оренди №
НОМЕР_1
, слід зазначити наступне.
Статтею 64 Цивільного кодексу УРСР (який діяв в редакцій чинній з 01 січня 1964 року) було визначено, що довіреністю визначається письмове повноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що не суперечить її статутові (положенню) або загальному положенню про організацію даного виду.
Довіреність від імені кооперативної або іншої громадської організації видається за підписом осіб, уповноважених на це її статутом, з прикладенням печатки цієї організації. (ч.2 ст.66 Цивільного кодексу УРСР)
Статтею 63 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди, або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права й обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за Законом або статутом. Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається її статутом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, звертаючись з позовом до суду, як фізична особа, не навів обґрунтованих підстав, які мали підтвердити, які його права та охоронювані законом інтереси порушенні внаслідок надання КП «Компас» права на представництво інтересів даного підприємства саме СПД
ОСОБА_2
, які відносини виникли між позивачем та СПД
ОСОБА_2
після 19.01.01 р., які дії вчиняв відповідач використовуючи довіреність підприємства, чи завдана шкода майну чи інтересам підприємства, які неправомірні дії відповідача вплинули на особисті майнові чи немайнові права позивача, як фізичної особи.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо «визнання неправдивою та недостовірною
інформацію відповідача щодо наявності у
ОСОБА_2
прав представництва КП «Компас» після 19.01.01 р.; «нарахування позивачем збільшення розмірів плати за приміщення» та «укладання сторонами усної угоди про форму оплати» по договору оренди №
НОМЕР_1
» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Як роз’яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 28.09.1990 року "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.
До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.
Згідно частини першої ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.
Під поняттям «спростування» розуміється доведення неправильності, помилковості, хибності будь-чиїх тверджень, переконань або їх заперечення. Спростування має відбуватись, як правило, у формі, ідентичній поширенню інформації, а коли це неможливо чи недоцільно, — в адекватній чи іншій формі, з урахуванням того, що воно повинно бути ефективним. Крім того, спростування обов’язково має бути проведено або підписано особою, яка поширила неправдиву інформацію і цим порушила особисті немайнові права фізичної особи.
В межах розгляду даного спору, позивачем заявлені вимоги щодо
спростування неправдивої та недостовірної інформації, а саме: «про те, що
ОСОБА_2
отримав «розписку» на 38 тис.грн. від
ОСОБА_1
», «про усну угоду та право
ОСОБА_2
, після 19.07.01 р., представляти інтереси КП «Компас», шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень про спростування на адреси: ТОВ «Укрпромбанк», ЖБК «Нептун», СВП «Енергозбут Київенерго», ВАТ «Укртелеком», Київське БТІ, ТОВ «Каскад»-Інтер», КП «Компас» та
ОСОБА_1
На підтвердження заявлених вимог, позивач посилається на той факт, що відповідач, використовуючи неправдиву інформацію, розписку та довіреність, користувався чужим договором з СВП «Київенерго» на використання електричної енергії; уклав три договори оренди з ТОВ «Укрпромбанк», при діючому договорі №2/03 від 21.07.03 р. між КП «Компас» та ТОВ «Укрпромбанк» по 31.01.06 р., на те саме приміщення 43,4 кв.м; уклав договір з ЖБК «Нептун» на комунальне обслуговування приміщення; порушив зв'язок та встановив в приміщенні інші телефоні номери (ВАТ «Укртелеком»; звертався з запитами до Київського бюро технічної інвентаризації, вважає, що відповідач на порушення закону тривалий час надає про нього негативні відомості, порушує його особисті немайнові права, позбавляє його права володіти і користуватись своїм майном на власний розсуд незалежно від волі інших осіб, тому просить зобов’язати спростувати неправдиву та недостовірну інформацію, а саме:
«про те, що
ОСОБА_2
отримав «розписку» на 38 тис.грн. від
ОСОБА_1
», «про усну угоду та право
ОСОБА_2
, після 19.07.01 р., представляти інтереси КП «Компас»
,
шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень про спростування на адреси: ТОВ «Укрпромбанк», ЖБК «Нептун», СВП «Енергозбут Київенерго», ВАТ «Укртелеком», Київське БТІ, ТОВ «Каскад»-Інтер», КП «Компас» та
ОСОБА_1
Відповідно до частини першої ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оцінивши наявні у справі докази, наведені
ОСОБА_1
доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, в межах заявлених позовних вимог в цій частині, позивачем не визначено у якій саме спосіб суд має зобов’язати відповідача припинити протиправні та незаконні дії, які порушують його особисті немайнові права, та які дії СПД
ОСОБА_2
слід визнати протиправними та незаконними, ці обставини не уточненні відповідачем протягом розгляду судової справи, із заявами про уточнення позовних вимог в цій частині відповідач до суду не звертався.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2004 року) зазначається, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом.
Загальний строк позовної давності, встановлений статтею 71 Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 11 липня 1995 року «про внесення змін до статті 71 Цивільного кодексу України», застосовується з 27 липня 1995 року за позовами усіх осіб, право яких порушено, тобто як фізичних осіб, так і юридичних осіб.
Відповідно до статті 75 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. (ч.1 ст.80 Цивільного кодексу України)
Позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. (ст.83 Цивільного кодексу України)
Положення зазначених статей Кодексу, кореспондуються з нормами Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, якими регулюються питання позовної давності.
Так, ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Відповідно до п.1 частини першої ст. 268 Цивільного кодексу України зазначається, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
Як з’ясовано в судовому засіданні, не заперечується сторонами у справі, про наявність розписки, яка оспорюється в межах розгляду даної справи, позивачу стало відомо в 2003 році, коли дана розписка була використана як доказ у судовій справі в Господарському суді міста Києва по справі №6/247, разом з тим про наявність виданої на ім’я
ОСОБА_2
довіреності від імені КП «Компас», позивач мав бути обізнаний в момент її видання, оскільки на той час був директором КП «Компас», також безпосередньо в позовній заяві позивач посилається на факт використання даного доручення саме після 19.07.01 р.
Разом з тим, позивач
ОСОБА_1
звернувся з даним позовом до суду лише 25 січня 2008 року, тобто спрямовуючи позовну заяву, порушив загальний строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.
Оцінивши наявні у справі докази, наведені позивачем доводи з приводу порушення його особистих немайнових прав, суд вважає, що в межах даного спору відсутні підстави вважати, що має місце порушення особистих немайнових прав позивача, оскільки між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які пов’язані з правом позивача володіти та розпоряджатись належним йому нерухомим майном, що передумовлює економічний характер відносин, що за своєю природою не може бути віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи у відповідності до ч.2 ст.269 ЦК України.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно статті 280 Цивільного кодексу України визначено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи особи сторін, характер правопорушення, суд не вбачає підстав для задоволення позову
ОСОБА_1
в частині заявлених вимог щодо відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди, оскільки ці правовідносини мають похідний характер і пов’язані із встановленням факту порушення особистих немайнових прав
ОСОБА_1
з боку СПД
ОСОБА_2
, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи по суті, інших підстав для відшкодування моральної шкоди позивачем не визначено.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов
ОСОБА_1
до Суб’єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_2
про поновлення порушеного права, визнання неправдивою та недостовірною інформацію відповідача, зобов’язання спростувати неправдиву та недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та ст. ст.29, 63, 64, 66, 71, 75, 80 Цивільного кодексу УРСР (який діяв в редакцій чинній з 01 січня 1964 року), ст.ст.23, 257, 268, 277, 280 Цивільного кодексу України ( який діє з 01 січня 2004 року), п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2004 року), Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28.09.1990 року "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст.1, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 131,208,209,212-215,218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в:
В задоволенні
позову
ОСОБА_1
до Суб’єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_2
про поновлення порушеного права, визнання неправдивою та недостовірною інформацію відповідача, зобов’язання спростувати неправдиву та недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди
відмовити
.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
С у д д я