19.03.2009 
  Справа №2-815/09

  Р І Ш Е Н Н Я

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  “19” березня 2009 р.                                                                                                 м. Київ

  Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

  Головуючого – судді                                            САВЛУК Т.В.

  при секретарях                                         Рибалка Г.М., Тулович Н.Ф.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом  
  ОСОБА_1
   до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
  , третя особа Головне управління з питань захисту прав споживачів виконавчого органу Київської міської ради про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,

  в с т а н о в и в:

  ОСОБА_1
  ,  звертаючись з позовом до суду, просила суд розірвати договір купівлі-продажу від 21 листопада 2008 року №
  НОМЕР_1
  , укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 5000,00 грн. та відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., посилаючись на порушення з боку відповідача прав позивача, які визначені Законом України «Про захист прав споживачів».

  18 березня 2009 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до яких позивач просила суд  стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 5000,00 грн. (вартість предоплати за придбаний товар) та відшкодувати завдану відповідачем моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., судові витрати покласти на відповідача. (а.с.55-56)

  Позивач 
  ОСОБА_1
    в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог,  пояснила, що 21 листопада 2008 року позивач уклала договір купівлі-продажу  міні - системи  KIRBY G 10E SENTRIA (пилосос)  з Суб’єктом  підприємницької діяльності – фізичною особою 
  ОСОБА_2
   за ціною 4986 доларів США, сплативши представнику відповідача аванс 5000,00 грн. Укладанню договору купівлі-продажу передувала безкоштовна демонстрація даного товару в квартирі позивача, на демонстрацію товару представник відповідача прибув з не запакованою коробкою з пилососом та з комплектом стандартних насадок, організував демонстрацію роботи пилососа, але пилосос був не новий уже використовувався для проведення аналогічних презентацій, демонстрація тривала близько трьох годин та проходила під тиском в обстановці нав’язування даного пилососу для покупки.  Потім поспіхом, позивач підписала договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі пилососу, сплатила перший внесок в сумі 5000,00 грн., все це сталось дуже швидко, що не дало можливості позивачу усвідомити дійсну необхідність придбання такого товару. Через  кілька годин після демонстрації та залишення квартири представником продавця, позивач усвідомила, що для неї цей товар є настільки дорогим по ціні, що виплатити вартість придбаного товару вона неспроможна, також вона зрозуміла, що їй буде важко користуватись таким пилососом, вона не зможе самостійно змінювати його складові та насадки, також номер товару на його упаковці, не відповідав номеру на самому товарі, тому позивач вважає, що була введена в оману, стосовно того, що товар був новий. Позивач не стала користуватись цим пилососом та відразу зателефонувала продавцеві, просила забрати товар та повернути гроші, одночасно звернулась до Управління захисту прав споживачів із скаргою на дії відповідача. В подальшому, за її ініціативою укладений договір було розірвано, однак грошові кошти в сумі 5000,00 грн. відповідач не повернув, тому просить стягнути з відповідача завдані матеріальні збитки, які складають частину  вартості товару, яка  сплачена позивачем при його придбанні, тобто 5000,00 грн., а також відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду в сумі 2000,00 грн., що є предметом позову.

  Представник відповідача 
  ОСОБА_3
   в судовому засіданні проти позову заперечувала,  з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, які залучено до матеріалів справи.  (а.с.43-44)

  Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

  Відповідно до частини першої-третьої ст.698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його.

  Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

  До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

  Згідно частини першої ст.706 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов’язання.

  Судом встановлено, що 21 листопада 2008 року, між 
  ОСОБА_1
   та Суб’єктом  підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
  , укладено договорі купівлі-продажу з розстрочкою платежу №
  НОМЕР_1
  .

  Відповідно до умов зазначеного договору, продавець зобов’язується передати у власність Покупцеві, а покупець прийняти й оплатити на умовах даного Договору систему по прибиранню та утриманню будинку (приміщення) KIRBY G 10E SENTRIA  у кількості однієї шт. (п.1 Договору)

  Вартість  товару за даним Договором складає 4986 доларів США 00 центів. Порядок розрахунків за даним договором здійснюється в гривнях в розмірі еквівалентно доларів США за курсом НБУ на день фактичної оплати, відповідно з Додатком №1 даного Договору. (п.2 Договору)

  За умовами договору, узгодженими сторонами, визначено, що  Покупець під час  підписання даного Договору виплачує Продавцеві у рахунок вартості товару, грошову суму в розмірі 14% від вартості товару, тобто 5000,00 грн., що еквівалентно 854 доларів США 70 центів, що є завдатком.

  21 листопада 2005 року 
  ОСОБА_1
   підписала акт прийму-передачі товарно-матеріальних цінностей, відповідно до якого підтверджується факт передачі позивачу системи по прибиранню та утриманню будинку (приміщення) KIRBY G 10E SENTRIA з відповідними комплектуючими, претензій до справності, комплектності і якості товару не заявляла. (а.с.12)

  Як підтверджується наданими суду доказами, 21 листопада 2008 року 
  ОСОБА_1
   при передачі товару сплатила Продавцеві 5000,00 грн., про що свідчить  квитанція до прибуткового касового ордеру №1/
  НОМЕР_1
   від 21.11.2008 року. (а.с.13)

  Виходячи з умов договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами справи, сторонами досягнуто згоди на укладання договору купівлі-продажу,  обумовлено істотні умови договору та погоджено взаємні права та обов’язки сторін, що не заперечується сторонами.

  25 грудня 2008 року між 
  ОСОБА_1
   та Суб’єктом  підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
   укладено угоду про розірвання договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу №
  НОМЕР_1
   від 21 листопада 2008 року. (а.с.45)

  За умовами даної угоди, сторони дійшли згоди,   вважати з 25 грудня 2008 року договір розірваним, згідно п.5.5. Договору купівлі-продажу з розстрочкою платежу №
  НОМЕР_1
   від 21 листопада 2008 року, сума в розмірі 5000,00 грн., яка еквівалентна 854,70 доларів США (по курсу НБУ на день підписання договору), залишається як завдаток п.8.4 даного Договору і є штрафною санкцією (не підлягає поверненню), у відповідності до ч.1 ст.571 Цивільного кодексу України.

  Відповідно до ст. 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

  Відповідно до ст. 571 Цивільного кодексу України. Якщо порушення зобов’язань сталось з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов’язання сталось з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості.

  Під зобов’язанням, виникнення якого підтверджується видачею завдатку, можуть розумітися зобов’язання, що виникли на підставі договору купівлі-продажу.

  Підстави для зміни або розірвання договору визначені в ст.651 Цивільного кодексу України.

  Як зазначається в частині першій статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

  У разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

  Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. ( ч.2 та 4 ст.653 Цивільного кодексу України)

  Як зазначено в п.4.1.9 Договору, укладеного сторонами, покупець має право на повернення завдатку та додаткової суми, в розмірі завдатку, у випадку порушення умов даного Договору з боку Продавця, відповідно до ч.1 ст.571 Цивільного кодексу України.

  З огляду на викладене, суд  дійшов висновку, що при укладанні договору купівлі-продажу сторонами досягнуто згоди по всім істотним умовам необхідним для правочину даної категорії, однак, за пропозицією позивача даний договір було розірвано, угода про розірвання договору була здійснена у письмовій формі та містить застереження, яким передбачено залишення  суми завдатку в розмірі 5000,00 грн., які сплачено позивачем при укладені договору, у відповідача,  у відповідності до п.8.4 Договору, даний факт не заперечується позивачем, який був присутній при укладанні угоди про розірвання договору та був ініціатором розірвання договору та повернення отриманого по договору товару.

  Відповідно до частини першої  ст.11 Цивільного процесуального кодексу України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

  Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що в межах правовідносин, які виникли між позивачем, який є  споживачем, та Суб’єктом  підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
  ,  який є  продавцем товару,  має місце порушення прав споживача, а саме з підстав  визначених у п.2 ч.7 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», який зазначає, що гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено, що  продавець не повинен включати до договору із споживачем умови, які є несправедливими, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачеві, а здійснення  нечесної підприємницької діяльності з боку відповідача, який спонукає споживача дати згоду на придбання товару, який би він за інших обставин не придбав  регулюються ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».

  Так, 21 листопада 2008  позивач звернулась  з письмовою претензією до Суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
   з вимогою повернути грошові кошти в сумі 5000,00 грн. та забрати придбаний позивачем товар. (а.с.16-17)

  04 грудня 2008 року на претензію позивача від Суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
   надано письмову відповідь, якою позивачу було надана  відповідь на поставлені питання стосовно експлуатації придбаного товару, його гарантійного обслуговування та порядку виконання умов договору, укладеного між сторонами у справі. (а.с.19-22)

  12 грудня 2008 року на адресу позивача надано відповідь від Головного управління з питань захисту прав споживачі Київської міської державної адміністрації відповідно якої зазначено, що описана позивачем ситуація має ознаки нечесної підприємницької практики, що вводить споживачів в оману та є агресивною, відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», роз’яснено право споживача звернутись до суду для визнання недійсним правочину, що обмежує права споживача.

  Так, нечесна підприємницька практика – будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. (ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»)

  Відповідно до частини першої та другої ст.19  Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає:

  1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;

  2)будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

  Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, серед іншого, ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінних переваг.

  Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

  Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає, що 
  при укладенні між сторонами у справі договору купівлі-продажу, суттєвих порушень прав позивача, за які б передбачалося накладення санкцій згідно Закону України «Про захист прав споживачів» по матеріалам справи,  не встановлено.

  Порядок укладення договору купівлі-продажу у 
  Суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
   
  принципово нічим не відрізнялась від такої ж процедури придбання непродовольчих товарів в інших торгівельних точках,  позивач придбавав товар за ціною за пропонованою до продажу відповідачем.

  Обставин, які мали свідчити, що відповідачем було нав’язано позивачу  придбати товар за узгодженою між сторонами ціною, судом не встановлено, вимог про визнання недійсним укладеного договору, як такого що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» позивачем в судовому засіданні заявлено не було, договір купівлі-продажу придбаного позивачем товару, розірвано за ініціативою позивача на умовах, передбачених цивільним законодавством.

  Суд критично відноситься до висновків Головного управління з питань захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації, які викладені у відповіді на звернення позивача, стосовно наявності ознак у діяльності відповідача, як суб’єкта господарювання, нечесної  підприємницької практики, оскільки дана організація перевірки 
  Суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
   не проводила, обставини, які мали підтвердити наявні ознаки такої діяльності суб’єкта господарювання не мотивувала.

  З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав визнати діяльність суб’єкта господарювання, яким є 
  Суб’єкт  підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
  , 
   як нечесну підприємницьку практику, оскільки позивачем не доведено той факт, що з боку відповідача мали місце нав’язування споживачу такого  товару, що ставило б позивача, як  споживача,  у таке положення, яке змушувало придбати товар саме в торговій мережі відповідача, також відсутні дані , що свідчили б про відсутність чи обмеження продажу такої категорії товарів в інших торгівельних організаціях.

  Відповідно до частини другої ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів” при задоволенні позовних вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

  Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність.

  Об’єктом зобов’язання є відшкодування, яке заподіював зобов’язаний надати потерпілому. Зміст зобов’язання становлять право потерпілого і обов’язок заподіювача. Цим обов’язком є вчинення дій, за допомогою яких фізичне та психічне (душевне) благополуччя було б поновлено, право потерпілого – отримати таке відшкодування.

  Обов’язок заподіювача шкоди по її відшкодуванню виникає за певних юридичних фактів, до них належать: наявність моральної шкоди; неправомірні дії (бездіяльність) заподіювача; причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) заподіювача і шкодою, що спричинена; вина заподіювача.

  Відповідно до частини першої  ст.60 Цивільного кодексу України  кожна сторона зобов’язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

  Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем 
  ОСОБА_1
   не доведено тих обставин, які мали свідчити про наявність допущенних  з  боку Суб’єкта  підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
   порушень вимог  ст.ст.8, 18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», в той же час підстави для відшкодування моральної шкоди в розрізі даних правовідносин регулюються відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», та можуть бути задоволені судом лише у разі виявлення порушень прав споживача в межах зазначеного законодавства.

  З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов 
  ОСОБА_1
   до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
  , третя особа Головне управління з питань захисту прав споживачів виконавчого органу Київської міської ради про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

  Враховуючи наведене та керуючись ст.698, 706  Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 15,19, 21, 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст.ст.10, 11, 58, 60, 61, 88,  208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

  в и р і ш и в:

  В позові 
  ОСОБА_1
   до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи 
  ОСОБА_2
  , третя особа Головне управління з питань захисту прав споживачів виконавчого органу Київської міської ради про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди 
  відмовити
  .

  Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

  С у д д я