КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а–4444/08 Головуючий у 1 інстанції Євпак В.В.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
Суддів: Малиніна В.В.
Секретарі: Ткаченко Т.С.
розглянувши апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2007 року у справі за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Коровинецька Агропромислова компанія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 21310 грн. 97 коп. ,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2007 року у позові відмовлено.
На вказану постанову суду Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги Позивача. Позивач мотивував вимоги апеляційної скарги тим, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2007 року була ухвалена без врахування останніх змін внесених до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон).
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за 2006 рік середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача становила 175 осіб. Чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу, у 2006 році становила 7 осіб. Але фактично було працевлаштовано лише 2 інваліди. Таким чином, відповідачем було не виконано чотирьох вітсотковий норматив у кількості 5 осіб.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьохвідсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 та 4 Статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем були виконані всі умови для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог Закону. Так відповідач повідомляв позивача та Чуднівський районний центр зайнятості про створення робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України (далі- ГК України) – адміністративно-господарські санкції є різновидом господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
А тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач не був зобов`язаний відшуковувати та працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця.
Відповідно позивачем було неправомірно нараховано адміністративно-господарські санкції відповідачу за невиконання чотирьох вітсоткового нормативу працевлаштування інвалідів за 5 непрацевлаштованих осіб-інвалідів.
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2007 року – без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2007 року – без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.