Справа № 2- 3395/08
Рішення
Іменем України
19 січня 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Коваленко І.В.
при секретарі - Карпенко І.П.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Встановив:
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 вересня 1995 року. Від шлюбу дітей не мають.
ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що спільне життя з відповідачем не склалося через те, що вони люди різних характерів та поглядів на сімейне життя. Це призвело до припинення шлюбних відносин, повної втрати почуття любові, взаємоповаги та будь-яких почуттів. З травня 2008 року вони, хоча і проживають разом, але не підтримують шлюбно-сімейні відносини та не ведуть спільного господарства. Відповідач не бажає розривати шлюб в органах РАЦСу. Оскільки сім’я розпалась остаточно, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам, позивачка просила шлюб розірвати.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю і просила його задовольнити без надання строку на примирення. Витрати, пов’язані з отриманням свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАГСу, просила покласти на відповідача.
Відповідач у судовому засіданні не заперечував проти розірвання шлюбу.
Згідно з вищезазначеним суд уважає, що рішення у справі можна постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд в судовому засіданні встановив, що сторони перебувають в шлюбі, зареєстрованому 16 вересня 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міськвиконкому, актовий запис НОМЕР_1 Від шлюбу дітей не мають. Відповідач не бажає розривати шлюб в органах РАЦСу. Наміру поновлювати шлюбні відносини з відповідачем позивачка не має, що підтверджується поясненнями останньої у судовому засіданні.
Крім того, як позивачка так і відповідач зазначали, що збереження даного шлюбу буде суперечити інтересам обох сторін.
Суд вважає, що вищевикладене дає підстави для висновку про неможливість подальшого спільного проживання сторін по справі, як подружжя, та вказує на те, що збереження їхньої сім’ї стало неможливим.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи викладене, позов позивача підлягає задоволенню, оскільки збереження шлюбу суперечитиме інтересам обох сторін.
Зобов’язання по оплаті державного мита при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГСу, суд покладає на відповідача.
На підставі ст.ст. 110, 112 СК України, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб, укладений 16 вересня 1995 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міськвиконкому, актовий запис НОМЕР_1 - розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути із ОСОБА_2 на користь держави мито в сумі 17 грн.
ОСОБА_1 від сплати мита звільнити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення .
Суддя: