У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Балюка М.І., Барсукової В.М., Гнатенка А.В., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Данчука В.Г., Жайворонок Т.Є., Левченка Є.Ф., Луспеника Д.Д.,
Лященко Н.П., Мазурка В.А., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_1, треті особи: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, Генеральна прокуратура України, товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Центр», гаражно-будівельний кооператив «Академічний», про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан за скаргою Генеральної прокуратури України про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2006 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2007 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2005 року комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП «Житлоінвестбуд-УКБ») звернулося до суду в порядку ст.ст. 116, 125, 126, 212 ЗК України, ст. 875 ЦК України з позовом до ОСОБА_1., треті особи: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, Генеральна прокуратура України, товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Центр» (далі - ТОВ «Альянс-Центр»), гаражно-будівельний кооператив «Академічний» (далі - ГБК «Академічний»), про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан. В обгрунтуваня своїх вимог позивач указував, що відповідно до рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року № 404/564 Генеральній прокуратурі України та ТОВ «Альянс-Центр» передано в спільну довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 2,35 га для будівництва експлуатації та обслуговування офісно-житлового комплексу на АДРЕСА_1. Після цього між КП «Житлоінвестбуд-УКБ», Генеральною прокуратурою України та ТОВ «Альянс-Центр» укладено інвестиційно-підрядні договори від 14 травня та 16 липня 2003 року на будівництво житлового будинку за вказаною адресою. Крім того, за дорученням Генеральної прокуратури України та ТОВ «Альянс-Центр» КП «Житлоінвестбуд-УКБ» виконує функції замовника, передбачені чинним законодавством України, на будівництво зазначеного житлового будинку. Під час виконання покладених на нього робіт КП «Житлоінвестбуд-УКБ» було виявлено, що на території, де планується будівництво, знаходяться гаражі, які заважають розпочати будівельно-монтажні роботи. Одним із гаражів за № 13 та земельною ділянкою без належно оформлених документів користуєтьсяОСОБА_1. і добровільно звільнити земельну ділянку відмовляється.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2006 року позов задоволено. Постановлено зобов'язати ОСОБА_1. звільнити територію забудови на бульварі АДРЕСА_1, що використовується ним, шляхом знесення та приведення земельної ділянки в стан, придатний для використання.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2006 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2007 року (як суду касаційної інстанції), указане рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У скарзі Генеральної прокуратури України ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, ухвали суду касаційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого суду з підстав неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального права, зокрема ст. 32 ЦПК України. Скаржник указує на наявність судових рішень з аналогічних спорів, які в одному випадку залишені без змін Верховним Судом України, а в іншому - скасовані з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції, та надає копії постановлених судом касаційної інстанції ухвал.
Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1. користується вказаним гаражем і землею без належно оформлених документів на землю та порушує права позивача, а тому гараж підлягає знесенню з приведенням земельної ділянки в придатний для використання стан.
Апеляційний суд м. Києва, скасовуючи рішення місцевого суду й відмовляючи в задоволенні позову, та апеляційний суд Донецької області як суд касаційної інстанції, погоджуючись із таким рішенням, виходили з того, що КП «Житлоінвестбуд-УКБ» є неналежним позивачем, оскільки земельна ділянка йому не виділялася, і він не зазначив, у чому полягає порушення його права, а тому в нього відсутнє право вимоги.
Проте з такими висновками апеляційної та касаційної інстанцій погодитись не можна з таких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 32 ЦПК України співучасники можуть доручити вести справу одному зі співучасників, якщо він має повну цивільну процесуальну дієздатність.
З матеріалів справи убачається, що права КП “Житлобудінвест-УКБ” як позивача випливають із договорів від 14 травня та 16 липня 2003 року, укладених між Генеральною прокуратурою України, трестом “Південзахідтрансбуд” та КП “Житлобудінвест-УКБ”, згідно з якими воно є учасником спільного інвестування у вигляді дольової участі в будівництві і є наділеним правами замовника. Предметом указаних договорів є спільне будівництво, а суб'єкти є співучастинками.
На вимогу згаданого процесуального Закону апеляційний суд уваги не звернув, та помилково скасував із цих підстав рішення суду першої інстанції та постановив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
Такі порушення залишилися поза увагою також апеляційного суду Донецької області як суду касаційної інстанції, що призвело до неоднакового застосування касаційним судом правил ч. 3 ст. 32 ЦПК України.
Колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за результатами розгляду цивільної справи за позовом КП «Житлоінвестбуд-УКБ» до Коломойцева-Рибалки Валерія Едуардовича про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан; за зустрічним позовом Коломойцева-Рибалки Валерія Едуардовича до Київської міської ради, Генеральної прокуратури України, ТОВ “Альянс-Центр”, КП «Житлоінвестбуд-УКБ», треті особи: ГБК «Академічний», ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, про визнання частково недійсними рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки і визнання права на земельну ділянку на підставі набувальної давності, було постановлено ухвалу від 26 грудня 2006 року (№ 6 - 2778св05), відповідно до якої суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2005 року та ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2005 року про задоволення первісного позову КП «Житлоінвестбуд-УКБ» і відмову в задоволенні зустрічного позову Коломойцева-Рибалки Валерія Едуардовича постановлені з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права.
Таким же чином була застосована ч. 3 ст. 32 ЦПК України колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України при розгляді цивільної справи за позовом КП «Житлоінвестбуд-УКБ» до ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її в придатний для використання стан і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, КП «Житлоінвестбуд-УКБ», Генеральної прокуратури України, ТОВ “Альянс-центр”, треті особи: ГБК «Академічний», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання частково недійсними рішення Київської міської ради та договору оренди земельної ділянки й визнання права користування земельною ділянкою на підставі набувальної давності (ухвала від 25 липня 2007 року, № 6 - 1411св07)
Оскільки суди апеляційної та касаційної інстанцій неоднаково застосували ч. 3 ст. 32 ЦПК України і дійшли неправильного висновку про відсутність права у КП «Житлоінвестбуд-УКБ» на пред'явлення позову, то ухвалені ними рішення підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст.ст. 354, 359 ЦПК України.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.
Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 18 грудня 2007 року скасувати.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.