Справа 2-574/09
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„27” січня 2009 року м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 10800,00 грн. та 12% річних від суми боргу на час вирішення справи, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, мотивуючи тим, що відповідачем порушено умови договору позики в частині своєчасного повернення грошових коштів, що є предметом позовних вимог.
14 січня 2009 року під час розгляду судової справи позивачем збільшено розмір позовних вимог, а саме, позивач просить стягнути з відповідача на її користь борг в сумі 10800,00 грн. та проценти на суму 198,84 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
27.01.2009 року під час розгляду судової справи позивачем збільшено розмір позовних вимог, а саме, позивач просить стягнути з відповідача на її користь борг в сумі 10800,00 грн. та проценти на суму 244,95 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додатково пояснила, що 18 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позика, відповідно до якого відповідач повинна була до 20 листопада 2008 року повернути позивачу борг в сумі 10800,00 грн., однак у вказаний строк відповідач взяті на себе зобов’язання не виконала, добровільно сплатити борг відмовилась, називаючи все нові і нові терміни повернення позики, від зустрічей з позивачем ухиляється. На даний час борг відповідача за договором позики не погашено, відповідач ухиляється від його виконання, тому позивач просить суд стягнути з відповідача борг за договором позики в сумі 10800,00 грн. та проценти в сумі 244,95 грн., при цьому позивач зазначила, що розмір процентів нею визначено самостійно відповідно до вимог цивільного законодавства, оскільки договором не було передбачено сплати процентів.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток та телеграм за адресою вказаною в позовній заяві, про поважні причини неявки суд не повідомляла.
На підставі ч.1 ст.224 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди позивача ОСОБА_1 суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 Цивільного процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого остання отримала 10800,00 грн., з кінцевим строком повернення боргу – 20 листопада 2008 року. (а.с.4).
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
В порядку ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду відповідач не виконала взяті на себе зобов’язання за договором позики, грошові кошти позивачу не повернула.
Таким чином, на день звернення позивача до суду загальна сума боргу відповідача за договорами позики складає 10800,00 грн..
Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги позивача про стягнення процентів в розмірі 12% річних від суми боргу за користування запозиченими коштами, оскільки розмір відсотків позивачем визначено та нараховані самостійно, без урахуванням умов договору, яким не було передбачено сплати процентів за користування позикою, що суперечить вимогам цивільного законодавства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики підлягає задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 10800,00 грн., та відмовляє в частині позовних вимог щодо відшкодування за рахунок відповідача процентів за користування позикою.
Відповідно до ст.88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені судові витрати по сплаті державного мита в сумі 108,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 651, 1046-1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 58, 88, 208, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 10800,00 грн., судовий збір на суму 108,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., а всього на загальну суму 10938 (десять тисяч дев’ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
С у д д я