Справа № 22 Ц- 5183/ 2008 р. Головуючий у 1 інстанції Устимчук М.Ю. Категорія 39 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 04 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: Головуючого судді : Яворського М.А. суддів: Ігнатченко Н.В., Олійника В.І. при секретарі Приходько Л.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 04 листопада 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2008 року позивачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 та просили постановити рішення, яким зобов'язати відповідачку спростувати неправдиві відомості щодо побиття ними неповнолітнього сина відповідачки та стягнути з відповідачки на їх користь по 1700 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, та судові витрати пов'язані з розглядом вказаної справи. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що вони є жителями села Мотижин, а позивачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до того ж працюють вчителями в Мотижинському ліцеї, а відповідачка по справі є матір'ю учня вказаного ліцею ОСОБА_5. 28 лютого 2008 року відповідачка подала до Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області заяву про ними в приміщенні Макарівської центральної районної лікарні її неповнолітнього сина, поширивши тим самим про них неправдиві відомості. У зв'язку із вказаним зверненням відповідачки вони вимушені були давати пояснення працівникам міліції. Тому вони вважали, що такі дії з боку відповідачки принижують їх честь, гідність та ділову репутацію, негативно впливають на їх професійну діяльність та відношення мешканців села до них, а тому просили суд зобов'язати відповідачку спростувати відомості щодо побиття її сина та стягнути з відповідачки моральну шкоду. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 04 жовтня 2008 року вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати відомості про побиття та застосування погроз громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_5 27 лютого 2008 року у приміщенні Макарівської ЦРЛ, а також спростувати відомості щодо відвідування ОСОБА_2, ОСОБА_4барів . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь кожного із позивачів по 1700 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесені ними судові витрати по вказаній справі. Не погоджуючись із зазначеним рішення суду відповідачка по справі ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та внаслідок цього неправильного вирішення справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Судом першої інстанції встановлено, що 28 лютого 2008 року відповідачка по справі ОСОБА_1 написала письмову заяву на ім'я начальника Макарівського РВ ГУ МВС України в Київській області з проханням притягнути до відповідальності ОСОБА_2, його дружину ОСОБА_2 та класного керівника ОСОБА_4, які 27 лютого 2008 року в приміщенні Макарівської ЦРЛ нанесли тілесні ушкодження її сину ОСОБА_5. По даній заяві працівниками Макарівського РВ була проведена перевірка, були відібрання пояснення від позивачів та відповідачки, неповнолітнього ОСОБА_5. 3 березня 2008 року старшим оперуповноваженим ВКМСН Макарівського РВ була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по повідомленню ОСОБА_1 на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Також судом було встановлено, що 19 березня 2008 року в Інтернет мережі на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_1) була надрукована стаття під назвою „Учитель избил ученика до закрытой черепно-мозговой травмы» під авторством ОСОБА_6 у якій містяться дані, які зазначають проте, що у лікарню до неповнолітнього ОСОБА_5 приходили ОСОБА_2 з дружиною та класний керівник, які зі слів хлопчика хапали його за руки та погрожували. Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позовні вимоги позивачів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачкою по справі було поширено відносно позивачів неправдиву інформацію чим було принижено їх честь, гідність та ділову репутацію, а тому визнав дані позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив позови. Проте визнати вказаних висновок суду законним та обґрунтованим колегія суддів не може та вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного. Так, відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Судом установлено, що 28 лютого 2008 року відповідачка по справі ОСОБА_1 звернулася до Макарівського РВ ГУМВС України із заявою про притягнення відповідачів по справі ОСОБА_2, його дружину ОСОБА_2 та класного керівника ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за спричинення її сину ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. Дана заява зареєстрована в Журналі реєстрації заяв та повідомлень про злочини Макарівського РВ ГУМВС України в Київській області за № 651, що підтверджується відмовним матеріалом. Проте звернення до правоохоронного чи державного органу із заявою або скаргою про неправомірні дії іншої особи, якщо цей орган наділений владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, не може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Сердюка Валерія Анатолійовича про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей) № 1-9/2003 від 10 квітня 2003 року №8-рн/2003 звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Такі звернення за змістом частини першої статті 7 Цивільного кодексу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу. Як вбачається з матеріалів справи позивачі звертаючись до суду із вказаними позовними заявами посилалися саме на те, що відповідачка поширила про них неправдиву інформацію подавши заяву до Макарівського РВ ГУМВС України 28 лютого 2008 року. Однк оскільки дане звернення позивачки було направлено не на поширення щодо позивачів неправдивої інформації, а з метою захисту порушених прав та законних інтересів її неповнолітнього, і вказаний орган наділений власними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах та застосування передбачених законом санкцій до правопорушника, тому вказане звернення відповідачки не може розцінюватися як поширення неправдивих відомостей. Посилання суду першої інстанції на інформацію поміщену 19 березня 2008 року в Інтернет мережі на сайті «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_1) в статті під назвою „Учитель избил ученика до закрытой черепно-мозговой травмы» під авторством ОСОБА_6 як неа підставу для відповідальності відповідачки за поширення неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди є на думку колегії суддів безпідставним, оскільки позивачі із такими вимогами до суду не зверталися та не заявляли вимог про спростування вказаної інформації. Крім того відповідачка не є суб'єктом ощирення вказаної інформації. Враховуючи викладені вище обставини колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 . Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315, 88 ЦПК України, ст. 277, 297 ЦК України, колегія суддів, - ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити . Рішення Макарівського районного суду Київської області 04 листопада 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації. Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців. Головуючий : Судді: