29.01.2009 

Справа № 22Ц - 5176/2008 р.                                                    Головуючий  у 1-й інстанції Додатко В.Д. Категорія 45                                                                                Доповідач в 2-й інстанції Поліщук М.А.   Р І Ш Е Н Н Я Іменем           України.                                               29 січня 2009 року                       Колегія суддів судової палати в цивільних справах  апеляційного суду Київської області  в складі:                                    головуючого - судді Антоненко В.І.                            суддів  - Поліщука М.А., Касьяненко Л.І.                              при секретарі - Рудзінській А.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за  апеляційною скаргою  ОСОБА_1   на рішення Бородянського районного суду Київської області від 12 листопада  2008 року у справі за позовом  ОСОБА_2  до ОСОБА_1, третя особа: Бабинецька селищна рада   про усунення перешкод у користуванні земельною   ділянкою, позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні земельною   ділянкою та відшкодування моральної шкоди.   Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді  справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,- В С Т А Н О В И Л А:             У липні 2007року ОСОБА_2 звернувся із вказаним позовом в суд і просив зобов»язати відповідача переставити паркан між їхніми земельними ділянками у свій бік по всій довжині межі на 0,70м.             Позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом  від 4.09.2004року він є  власником 1\2 частини будинку АДРЕСА_1. В квітні 2006року  відповідач самовільно переставив паркан між їхніми суміжними земельними ділянками у бік  позивача, чим порушив права позивача.  16.06.2007року державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа встановлено, що ОСОБА_1 необхідно змістити свій паркан у бік своєї земельної ділянки на 0,70м.             ОСОБА_1 звернувся із аналогічним позовом до ОСОБА_2 і просив усунути перешкоди у користуванні ним своєю земельною ділянкою,  шляхом зобов»язання ОСОБА_2 відновити межу між ділянками та встановити новий паркан.  Вимоги обґрунтовував тим, що огорожа, встановлена на межі між їхніми земельними ділянками з часом прийшла в негодність і похилилась на його ділянку. Коли  звернувся до нього із проханням відремонтувати свою огорожу чи встановити нову, то ОСОБА_2, порушуючи правила добросусідства,  не погодився і став чинити перешкоди в користуванні земельною ділянкою.             Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12 листопада  2008 року позов  ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов»язано  ОСОБА_1  переставити паркан між їхніми земельними ділянками в свій бік по всій довжині межі від 6 см від АДРЕСА_1 до 49см  до  кінця земельної ділянки  в с.м.т.Бабинці Бородянського району Київської області. В  позові ОСОБА_1 відмовлено.             В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить  рішення суду скасувати, направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції, посилаючись на неповне з»ясування обставин справи,                                                                                                                                                                   порушення норм матеріального та процесуального права. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню із наступних підстав. Ухвалюючи рішення  про    задоволення  первісного  позову ОСОБА_2, суд виходив із доведеності позовних вимог про те, що ОСОБА_1  змістив огорожу між земельними ділянками сторін на земельну ділянку ОСОБА_2. Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд виходив із недоведеності позовних вимог. Проте із вказаними висновками в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 колегія суддів  погодитись не може, оскільки  вони не відповідають обставинам справи та не узгоджуються із вимогами закону.   Судом першої інстанції  встановлено і не оспорюються  наступні обставини. Згідно свідоцтва про право  на спадщину за заповітом від 4.09.2004року ОСОБА_2  в порядку  спадкування після смерті  ОСОБА_3 набув право власності на 1\2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться  в АДРЕСА_1. 20.09.2003року на ім»я ОСОБА_1, який проживає  в АДРЕСА_2, Бабинецькою  селищною радою  виданий державний акт на право приватної власності на землю, згідно якого йому передана  для будівництва  та обслуговування житлового будинку у приватну  власність земельна ділянка площею  0.1020 га, розташована на території с.м.т.Бабинці Бородянського району Київської області. З плану зовнішніх меж вказаного Державного акту видно, що від точки «А» до точки «В» суміжним  землекористувачем ОСОБА_1   був  ОСОБА_3, спадкоємцем  якої є позивач ОСОБА_2 При апеляційному розгляді встановлено, що висновок  суду  про  те, що ОСОБА_1 самовільно переставив  паркан на межі земельних ділянок, змістивши його на земельну ділянку ОСОБА_2 і усунення  перешкод в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою  ґрунтується  на  співставленні  кадастрового плану встановлених меж земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с.101) із  планом присадибної земельної ділянки ОСОБА_3 за 2001 рік (а.с.107)  та висновку-спеціаліста  будівельника (а.с.81-84). Відповідно до ст.60 ЦПК України  кожна сторона зобов»язана  довести ті обставиниё на які   вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які  містять інформацію  щодо предмета доказування згідно із ст.58 ЦПК України. Виходячи із змісту ст.125 Земельного кодексу України  у ОСОБА_2  на час вирішення  спору не виникло право власності на земельну ділянку, на якій розташована належна йому на праві власності  в порядку спадкування 1\2 частина  житлового будинку  в АДРЕСА_1, оскільки Державний акт на земельну ділянку він не отримував, межі земельної ділянки, якою він користується,  в установленому законом порядку в натурі  не визначені. Згідно кадастрового плану встановлення меж (а.с.101), виготовленого в 1997році МКБ «Георад»  у попереднього землекористувача ОСОБА_3 в користуванні знаходилась земельна ділянка площею  0,95592 га, а згідно плану присадибної ділянки,  виготовленого Ірпінським  БТІ в 1991році площа земельної ділянки становить 974кв.м. Із ухвали Бородянського районного суду від 23.03.2007року про видачу ОСОБА_2 виконавчого листа на виконання рішення Бородянського районного суду від 5 листопада 2001року видно, що вказаним рішенням суду між подружжям ОСОБА_3 і ОСОБА_3  було визначено порядок користування земельною ділянкою та розділено земельну ділянку площею 960кв.метрів, в тому числі 68 км.метрів лишків земельної ділянки. Суперечності щодо  площі земельної ділянки, якою користується  ОСОБА_2,  судом не усунуті. Оскільки ОСОБА_1 в 2003році в установленому законом порядку отримав Державний акт на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 і  площа  належної йому  земельної ділянки  0,1020га  не змінювалась  з 1997року, то висновок суду про те, що він переставив  паркан на межі земельних ділянок, змістивши його на земельну ділянку ОСОБА_2  є  неправильним. План присадибної земельної ділянки ОСОБА_3, виготовлений Ірпінським МБТІ в 1991році, згідно якого площа земельної ділянки становить 974кв.м  не є належним доказом  визначення площі земельної ділянки та порушення права землекористування із сторони ОСОБА_1 Інших доказів, які-б свідчили, що ОСОБА_1  самовільно переставив  паркан на межі земельних ділянок, змістивши його на земельну ділянку ОСОБА_2, матеріали справи не містять. За вказаних обставин вимоги  ОСОБА_2 відповідно до ст.60 ЦПК України є недоведеними. Відповідно до ст.309 ЦПК України висновки суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 не відповідають обставинам  справи,  судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду в  цій  частині  підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову  за недоведеністю позовних вимог. Рішення суду  в  іншій частині  про відмову в задоволенні  позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною   ділянкою та відшкодування моральної шкоди  ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального  права. Підстав, передбачених ст.311 ЦПК України, для скасування рішення суду із передачею справи на новий розгляд при апеляційному розгляді не встановлено. Керуючись ст.ст.309,316 ЦПК України колегія суддів,-      В И Р І Ш И Л А: Апеляційну  скаргу ОСОБА_1   задовольнити частково.             Рішення   Бородянського районного суду Київської області від 12 листопада  2008 року  в частині позовних вимог ОСОБА_2  до ОСОБА_1 третя особа: Бабинецька селищна рада   про усунення перешкод у користуванні земельною   ділянкою скасувати і ухвалити нове рішення:             В задоволенні позову ОСОБА_2  до ОСОБА_1 третя особа: Бабинецька селищна рада   про усунення перешкод у користуванні земельною   ділянкою відмовити.      В іншій частині рішення Бородянського районного суду Київської області від  12 листопада  2008 року   залишити без змін.  Рішення   набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання  ним законної сили.             Головуючий                              Судді