У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2008 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2007 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з названим позовом.
Зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем із 5 липня 2000 року до 16 листопада 2006 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
За час проживання в шлюбі ними набуто в спільну власність чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1, автобус "Мерседес-Бенц 312D", автобус "Мерседес-Бенц 310D-ПЕ", автобус "Мерседес-Бенц 311СDІ", автобус "Даймлер-Крайслер", автобус "Даймлер-Крайслер 903".
Оскільки після розлучення відповідач перешкоджає їй з сином жити в спірній квартирі, не сплачує аліментів, матеріально не допомагає, ОСОБА_1. просила суд поділити майно, що є їхньою спільною сумісною власністю, виділивши їй квартиру, автобус "Даймлер-Крайслер" і автобус "Даймлер-Крайслер 903" на загальну суму 80000 грн., а ОСОБА_2. - решту автобусів на загальну суму 95000 грн.
У подальшому після проведення експертизи позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити їй квартиру вартістю 335223 грн., а відповідачу - всі автобуси вартістю 368871 грн.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 серпня 2007 року позов задоволено: визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1, автобус "Мерседес-Бенц 312D", автобус "Мерседес-Бенц 310D-ПЕ", автобус "Мерседес-Бенц 311СDІ", автобус "Даймлер-Крайслер", автобус "Даймлер-Крайслер 903"; проведено поділ цього майна, за яким ОСОБА_1. виділено квартиру, а ОСОБА_2. - усі автобуси та стягнуто з нього на користь позивачки 16819 грн. 01 коп. грошової компенсації.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2007 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано за ОСОБА_1. право власності на 26/100 часток, а за ОСОБА_2. - право власності на 74/100 часток спірної квартири; виділено ОСОБА_1. автобуси: "Мерседес-Бенц 310D-ПЕ" і "Даймлер-Крайслер 903", а ОСОБА_2. - автобуси: "Мерседес-Бенц 312D", "Мерседес-Бенц 311СDІ" і "Даймлер-Крайслер"; стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 47673 грн. 32 коп. грошової компенсації.
У касаційній скарзі ОСОБА_2. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
ОСОБА_1. у касаційній скарзі просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення суду від 19 травня 2003 року, тобто до набрання чинності СК України; його припинення повинно здійснюватись за правилами ст. 44 КпШС України, тобто з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів цивільного стану, що мало місце 16 листопада 2006 року; у зв'язку із цим визнав спірне майно спільною сумісною власністю подружжя та здійснив його поділ з урахуванням вимог позивачки.
Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що сторони після розірвання шлюбу в 2003 році проживали однією сім'єю, а тому поділ набутого ними за цей час майна слід провести відповідно до вимог ч. 4 ст. 71 СК України з урахуванням суми сплаченого відповідачем кредиту після реєстрації розірвання шлюбу.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
При вирішенні справи суди виходили з того, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 5 липня 2000 року, мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Рішенням суду від 19 травня 2003 року їхній шлюб розірвано, але припинення шлюбу відбулося 16 листопада 2006 року, у день отримання ОСОБА_1. свідоцтва про розірвання шлюбу.
Спірна квартира була придбана на ім'я ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 31 січня 2005 року, а п'ять автобусів - теж на його ім'я в період з вересня 2005 року до лютого 2006 року.
Для придбання квартири й автобусів ОСОБА_2. брав банківські кредити.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 своєї постанови від 21 грудня 2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
При розгляді справи місцевий суд у порушення вимог ст.ст. 213 і 214 ЦПК України не вирішив питання, коли саме сторонами припинено ведення спільного господарства; обсягу спільного майна, нажитого на час припинення ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, фактично погодився з висновком місцевого суду щодо часу припинення шлюбу - 16 листопада 2006 року, проте в порушення вимог ст. 303 ЦПК України не вирішив питання, з якого часу припинено сторонами ведення спільного господарства, хоча від цього залежить правильність вирішення справи. Крім того, апеляційний суд при поділі майна подружжя належним чином не обґрунтував обраний ним варіант поділу майна, не навів розрахунків на підтвердження правильності визначення часток кожного зі сторін у праві власності на квартиру та правильність визначення розміру грошової компенсації на користь одного з них.
Таким чином, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 серпня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.