Добрий день, колишній чоловік хоче забрати у мене сина. Звинувачує мене що я не доглядаю дитину,що син не розвивається зімною. Чи може таке зробити. Коли він забирає сина до себе литина не хоче іти на контакт до них,цим самим вони кажуть що дитина коло мене страждає відстає від ровесників.
Змінити місце проживання дитини він зможе лише у судовому порядку. Тоді Вам прийдеться доводити органу опіки та піклування про те, що дитині краще проживати з Вами.
забрати дитину до себе жити він може тільки порішенню суду..і це можливо за умови що ви погана мама і ведете аморальний спосіб життя!!! Орган опіки буде приймати участь у цій справі (як 3-тя особа) і давати свій висновок, щодо такої доцільності/можливості! З практики таке рідко буває, якщо ви гарна мама!!!!!!!!
Уже нет, приоритет матерям "торпедирован" решением ЕСПЧ. Теперь декларируется равенство родителей.
Для этого нужно было обязательно ждать мудрых европейцев??? Так оно и раньше не было "запрещено" ничем, особенно законодательно (а не чьими-то неправильными толкованиями-комментариями!!). Вот ЕСПЧ и разъяснил "недолугим" истину жизни (заметьте на том же законодательном национальном поле, то есть даже без его изменений!!!), что нужно не чужими комментариями жить, а первоисточниками и своей аргументированной логикой вещей - часто помогает иметь логику, а не зашоренность...
Дякую
Анатолий Николаевич, я и раньше подозревал, что Вы не следите за судебной практикой, а в последнее время убеждаюсь в этом все больше и больше. Говорите, что "толкования-комментарии", что не запрещено? ВСУ від 14 грудня 2016 р. у справі № 6-2445цс16: Дитина завжди залишається з матір’ю, тільки якщо батько не доведе у суді виняткових обставин неможливості цього та визначення місця проживання дитини разом з ним. ВСУ від 12 липня 2017р. у справі № 6-564цс17: Рівності прав між батьками щодо дитини не існує. Незважаючи на однозначне бажання дитини залишитись з батьком суд визначив її місце проживання з матір’ю. Что на это скажете?
Коли ми розлучились то суд залишив сина зімною йому тоді було 1 рік. Чоловік довший час не цікавився сином,тепер коли дитині 4 то він хоче його забирати до себе а свекруха погрожує мені що позбавить мене батьківських прав
Для позбавлення батьківських прав потрібні дуже вагомі підстави, передбачні ст.164 СК України. Скоріше батька Вашої дитини можливо позбавити їх, якщо він три валий час не цикавився дитиною .
Я думала про таке але він пересилає нроші малому кожного місяця хоч я не подавала його на аліменти
Баринов. Перш ніж писати, вивчи українську мову, не будь Азаровим з його бімбою!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК). І де тут йде мова про гроші?
Денис Валерьевич. Приводя даже цитату например: "Дитина завжди залишається з матір’ю, тільки якщо батько не доведе у суді виняткових обставин неможливості цього та визначення місця проживання дитини разом з ним", - этим лишний раз продемонстрировано юридическое словоблудие. Ведь если эту цитату разобрать по частям (опять таки как и в прошлый раз наших "дискуссий"!). то и получается абсурд типа "Всё как будто "ДА". но если... то НЕТ" Такое "ДА" не вызывает уверенности в конечном результате (как и многое в юриспруденции!!!). Поэтому говорить что "прецеденты" - это "МОЁ ВСЁ", а первоисточники текстов самих законов - типа "НИЧТО" - это сомнительные аргументы, которых я лично не разделяю. Каждый случай уникальный и именно его нужно "примерять" к первоисточнику того или иного закона, а не искать похожий прецедент и радоваться что "дело в шляпе", то есть что дана правильная оценка ситуации. НЕ ДАНА. Повторюсь: потому что каждый случай имеет свои уникальные особенности и если он "причёсывается" под какой-то прошлый "прецедент", то значит что-то обязательно не було учтено. А доказательство этого очень простое. Если бы возможно было обобщить все жизненные ситуации так как вам кажется (и хотелось бы с вашими ссылками на прецеденты), то тогда просто внесли бы тексты прецедентов ("ваших любимых!!!") в текст законов и всё. И вот тогда было бы "дело в шляпе". Но как видим этого НЕ ПРОИСХОДИТ. Первоисточники - это одно, а прецеденты - это другое и "живут" они отдельной жизнью в конкретных индивидуальных по человечески субъективных (так как судьи также люди!) решениях конкретных судов. Да, они помогают сориентироваться в "океане" жизненных ситуаций, но считать их панацеей квалификации чего-либо - это ошибочное суждение, да и примитивное. Так как жизнь намного многообразнее всего того, что может предложить любое законодательство в общем и "прецеденты" - в частности. Но вы снова в запале будете все отрицать, причём какими то косвенными аргументами (потому что действенных то нет и не может быть по этой теме в природе!!!), так как вы есть настоящий юрист-формалист, а не "живой" человек с фантазией и творческим подходом. Этого вам явно не хватает, уж простите за критику. Вы бы в армии сделали бы хорошую карьеру, как мне кажется. Интересно узнать что с вами станет лет через ...надцать. Желаю процветания.
Автору питання. Так ви права, якщо гроші добровільно присилає регулярно і якщо він має про це письмові докази, то важко буде (та практично не можливо) "звинуватити" його в "ухилянні своїх обов'язків по вихованню дитини", оскільки він же завжди може вказувати, що ви не надаєте йому можливості бачитись з дитиною, а те що може (фінансувати) - то він добросовісно робить. І чим це можна належно заперечити??? Адже це ланки одного "ланцюга"...
Я непроти того щоб він брав сина до себе я розумію його,але боюсь щоб віе не забрав сина
Я непроти того щоб він брав сина до себе я розумію його,але боюсь щоб віе не забрав сина
Автору питання: Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання (ч.1 ст.162 СК) Балаушко А.Н.: это Вы не меня обвинили в словоблудии, а Верховный суд Украины. Знаете, что такое правовое заключение ВСУ? Судя по всему, придется Вам небольшую лекцию устроить. "Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів." (ч.1 ст.360-7 ГПК Украины) Должен учитываться, Анатолий Николаевич, судами при применении таких же норм права или указание мотивов отступления от заключения ВСУ. Так вот. до недавнего времени суды руководствовались Приницпом 7 Декларации прав ребенка, который гласит "малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір’ю." Да-да. это тот самый превоисточник, о котором Вы так вещали. Так что, в юридическом словоблудии Вы еще и Организацию объединенных наций обвинили. Ну, разумеется, куда уж юристам ООН и судьям Верховного суда Украины до адвоката Балаушко А.Н., с его фантазией и творческим подходом. Ну, нафантазируете Вы своим клиентам, вопреки судебной практике, а что потом Вы им говорить будете после вынесения решения, которым Вы "провалите" дело? Рассказывать про юридическое словоблудие и закостенелый догматизм судей, не оценивших творческий полет Ваших фантазий? Боюсь, клиенты этого не оценят....
Лучше проанализируйте сколько решений (в том числе и постановлений Пленума и других) противоречат окончательным (кстати, обязательным в Украине) решениям ЕСПЧ. И тогда станет и вам понятно, что "ваш" ВСУ довольно часто (даже слишко много!! чтобы считать профессиональными такие решения) ОШИБАЕТСЯ. И это "мягко" сказано. А все почему? Потому что мышление их очевидно такое же "зашоренное" догматичное, а значит не современное, чтоб не констатировать прямо что отсталое. Читая опусы ВСУ как и КС (не далеко убежали), когда у них типа "два плюс два" часто получается "пять", грубо говоря, то гложжат большие сомнения в соответствии занииаемым должностям. Да об этом кроме меня только ленивый не знает - эта информация широко дискутируется в обществе. Разве только вам подобное в диковинку. Поэтому откройте свои глаза, перед тем как преклоняться перед ВСУ и его "мудрыми" постановлениями, решениями, пленумами и пр. Зачем тогда было бы делать кардинальные реформы, а? А знаете, что результаты их проверки знаний засекречены из-за их слишком не высокого уровня? Поинтересуйтесь главным, чем преклоняться перед бредятиной.
И снова ничего конкретного...
доброго дня підкать будь ласка
хочу взнати мені колишній чоловік угражає що забере в мене малу бо я требую аліменти які суд призначив
Суд призначив аліменти дитині, а він батько- то нехай і платить, а Ви до виконавця обов"язково зверніться, А дитину через аліменти це ніхто не забирав у матері, що за дурню Він вам говорить. Не бійтесь такої дурниці- це просте залякування аби кошти не платити.
Так, він залякує щоб не платити аліменти. А ви теж "залякуйте" тим, що виконайте всі законні процедури та принудіть його таки платити аліменти власній дитині. А все почалось з того, що ви неправильно познайомились.
Доброго дня. В мене чоловік подав на розлучення, в нас з ним спільна донька їй 6 місяців, живе вона зімною, приписана в мене вдома. Маю постійну роботу по спеціальності, наданий час в декреті. Чоловік не проживає з нами бо він з іншого міста тобто з села. Останній раз був чоловік біля дитини три місяці назад, зараз дитину сама виховую, пару гривен кидає дитяти на карточку, але не приїжджає до дочки, не бере участі у вихованні дитини, забрав дитячі гроші, і не віддає їх, мало того що не допомогає фізично і морально, дзвонить дитям цікавиться не кожного дня, бувало і через тиждень, через два дні, як дзвонить то угражає що через суд забере дитя в мене, бо я тіпа погана мати і дитя страждає через мене. Я думаю що він не має право забрати в мене дитя, якщо тільки я беру участь в її вихованні, нас ще не розлучили бо дитині нема 18 років?
Доброго дня. Розлучення можливе коли дитині виповниться один рік. Маєте право на аліменти на своє утримання до досягнення дитиною трьох років та на аліменти на дитину. Підстав забрати у Вас дитину - не має.