если человек больной спидом,попал в больницу,в общую палату и скрыл это...пока не сделали анализ крови.... за это есть статья?
Есть, если довести дело до ответственности.
а как это сделать? как довести?
Это длинный разговор, нужен диалог. Если интересует качественное, полезное юридическое сопровождение по указанному вопросу и поскольку может фигурировать конфиденциальная информация - обращайтесь непосредственно на e-mail: advocate-s@i.ua или САЙТ.
Человек подверг вас риску заражения в общей палате? Ну заплатите балаушко АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ * advoc.......... - он сделает из мухи слона с результатом 0.0
Вы можете выбрать любого юриста / адвоката из правой колонки и обратиться персонально - вам подготовят грамотные необходимые обращения, чтобы все закончилось положительно. При этом (кликнув на «синий» текст имени юриста / адвоката) вы можете ознакомиться с уровнем квалификации конкретного специалиста, его другими персональными данными, которые он добровольно предоставил сайту, чтобы помочь вам осуществить правильный выбор и не попасться на неопытного или мошенника. Стоит воспользоваться такой возможностью чтобы получать качественную и полезную работу!
тільки тим, що знаходиться в одній палаті, ризиків не створює і обов*язку таких хворих повідомляти про їх діагноз оточуючим, в т.ч. сусідам по палаті, немає. Подібні захворювання передаються через кров або статевим шляхом, то як конкретно хворий створив ризик зараження оточуючих?
была и кровь у него,даже врачи были в шоке, когда пришёл анализ крови... но родственники и сам больной никому ничего не сказали!
была и кровь у него,даже врачи были в шоке, когда пришёл анализ крови... но родственники и сам больной никому ничего не сказали!
была и кровь у него,даже врачи были в шоке, когда пришёл анализ крови... но родственники и сам больной никому ничего не сказали!
за всіма санітарними нормами в будь-якому випадку кров та інші рідини однієї людини (пацієнта) не можуть потрапляти на інших пацієнтів, якщо таке відбувалось, то це порушення сан. норм і лікарнею, а не пацієнтом (якщо він спеціально не здійснював подібного). Ще раз кажу, він не зобов*язаний повідомляти про свій діагноз, а якщо лікарі це розголосили, підлягають кримінальній відповідальності
Звичайно що ТІЛЬКИ ТИМ, ЩО ЗНАХОДИТЬСЯ В ОДНІЙ ПАЛАТІ, РИЗИКІВ НЕ СТВОРЮЄ. АЛЕ ЗНАХОДЯЧИСЬ В ОДНІЙ ПАЛАТІ - МОЖЕ ЇХ СТВОРЮВАТИ НАПРИКЛАД недотриманням профілактичних заходів, спрямованих на недопущення розповсюдження ВІЛ-інфекції (наприклад, спільним використанням нестерилізованих шприців для ін'єкцій наркотичних засобів чи для інших ін'єкцій). Проста ситуація: медсестра, яка не була зазделегідь повідомлена про наявність в одній палаті з іншими хворого на ВІЛ, допустила необережність (халатність чи просто невігластво - може це була студентка-практикантка) та переплутала шприци, в результаті чого було заражено здорову людину. То що далі??? Зараженому потім буде легше від того, що не спеціально заразили? Уявіть себе на його місці!! А якби медсетсра знала про це зазделегідь, то в 10 раз (чи в 100 раз!) менше ймовірності, що вона могла б переплутати. Тому є моменти значної відносності при скоєнні даного злочину, про що власне і вказується в коментарі, якщо його весь та уважно проштудіювати. Проте практики мало, оскільки НЕ ДОХОДИТЬ справа до звинувачень за цією статтею, особливо за частиною першою, коли факту зараження не потрібно досягати, а лише достатньо "свідомого поставлення в небезпеку іншої особи" !
===========================
Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
Свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини,- карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Зараження (ТУТ ЙДЕТЬСЯ ПРО "НЕУМИСНЕ ЗАРАЖЕННЯ", ОСКІЛЬКИ ПРО "УМИСНЕ" В ЧАСТИНІ ЧЕТВЕРТІЙ ЙДЕТЬСЯ) іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу,- карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо двох чи більше осіб або неповнолітнього,-караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що е небезпечною для життя людини,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
===========================
Коментар до статті 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
Синдром набутого імунодефіциту людини (СНІД) - це особливо небезпечна інфекційна хвороба, що викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і через відсутність у даний час специфічних методів профілактики та ефективних методів лікування призводить до смерті.
Об'єктом злочину виступають життя і здоров'я людини.
Об'єктивна сторона злочину виражається у: 1) свідомому поставленні іншої особи у небезпеку зараження ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що е небезпечною для життя людини (ч. 1 ст. 130); 2) зараженні Іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу (ч. 2 ст. 130); 3) умисному зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ч. З ст. 130).
До ВІЛ-інфікованих, тобто осіб, в організмі яких виявлено вірус імунодефіциту людини, належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНІД. ВІЛ вражає імунну систему людини, покликану захищати її від інфекційних та інших хвороб. В організмі особи, хворої на СНІД як кінцевої стадії ВІЛ-інфекції відбуваються глибокі патологічні зміни, які роблять людину беззахисною від різноманітних хвороб, у т.ч. тих, які в звичайних умовах не становлять небезпеки для життя.
Взагалі до інфекційних хвороб належать розлади здоров'я людей, які виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, гельмінтами, іншими патогенними паразитами), передаються від заражених осіб здоровим і мають властивість масового поширення. Законодавство про охорону здоров'я не вживає поняття невиліковної інфекційної хвороби. Однак виділяють особливо небезпечні інфекційні хвороби, тобто хвороби, які характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення. Крім СНІДу, це чума, холера, хвороба Марбург, гарячка Ебола, туберкульоз, кримська гарячка, хвороба Лайма тощо.
Свідоме поставлення іншої особи у небезпеку зараження ВІЛ може полягати, зокрема, у здійсненні без застосування запобіжних засобів статевих контактів, наданні донором - ВІЛ-інфікованою особою своєї крові або тканин, недотриманні профілактичних заходів, спрямованих на недопущення розповсюдження ВІЛ-інфекції (наприклад, спільне використання нестерилізованих шприців для ін'єкцій наркотичних засобів).
Чинне законодавство покладає на ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД такі обов'язки:
а) вживати заходів щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров'я;
б) повідомити осіб, які були з ними у статевих контактах, до виявлення факту інфікованості про можливість їх зараження; в) відмовитися від донорства крові, її компонентів, інших біологічних рідин, клітин, органів і тканин для використання їх у медичній практиці.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 130, належить до формальних складів і визнається закінченим з моменту вчинення дій, які створюють реальну небезпеку зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини. Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 не має значення те, чи знав потерпілий про хворобу винної особи, чи погоджувався він на вчинення щодо нього дій, які ставлять у небезпеку зараження вірусом невиліковної інфекційної хвороби.
На кваліфікацію за ч. 2 ст. 130 не впливає те, в який конкретно спосіб потерпілого заражено вірусом невиліковної інфекційної хвороби. Даний злочин вважається закінченим з моменту фактичного зараження ВІЛ-інфекцією або іншим вірусом. Для визнання злочину закінченим не має значення те, було потерпілого лише ВІЛ-інфіковано або він фактично захворів на СНІД.
Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, яке сталося внаслідок зґвалтування потерпілої особи або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, охоплюється ч. 4 ст. 152 або ч. 4 ст. 153 (за ознакою спричинення особливо тяжких наслідків) і додаткової кваліфікації за ст. 130 не потребує. Якщо зараження вказаним вірусом сталося в результаті вчинення інших злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості. вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 130 і, зокрема, ст. ст. 155 або 156.
- Суб'єкт злочину - осудна особа, якій виповнилось 16 років, що хворіє на невиліковну інфекційну хворобу (у т.ч. ВІЛ-інфікований) і знає про це.
Особі, в якої, за даними медичного огляду, виявлено ВІЛ-інфекцію, повідомляється про це працівником закладу охорони здоров'я, в якому проведено огляд, з урахуванням вимог законодавства щодс конфіденційності зазначеної інформації. Одночасно ВІЛ-інфікованому повідомляється про необхідність дотримання певних профілактичних заходів, про гарантії дотримання прав і свобод ВІЛ-інфікованих, а також про кримінальну відповідальність за свідоме поставлення у небезпеку зараження та зараження інших осіб вірусом імунодефіциту людини.
- Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 130, характеризується непрямим умислом або злочинною самовпевненістю. Вчинення з прямим умислом дій, спрямованих на те, щоб заразити іншу особу вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що е небезпечною для життя людини, якщо фактичне зараження не відбулося, слід розцінювати як замах і кваліфікувати за ст. 15, ч. 4 ст. 130.
Для суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 130, характерна необережність у вигляді злочинної самовпевненості. Зараження іншої людини вірусом невиліковної інфекційної хвороби, вчинене особою, яка не знала, що вона є носієм такого вірусу, але за обставинами справи могла і повинна була передбачати настання суспільне небезпечних наслідків (злочинна недбалість), за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. ст. 119 або 128.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4 ст. 130, характеризується прямим або непрямим умислом. У тому разі, коли встановлено умисел на позбавлення життя потерпілого, дії винного необхідно додатково кваліфікувати за ст. 115.
- Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 130, є зараження: 1) двох або більше осіб, 2) неповнолітнього (ч. З ст. 130). Про поняття цих ознак див. коментар до ст. 133.
ЗАКОНОДАВСТВО.
Закон України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" в редакції від 3 березня 1999 p.
Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994р. (ст. 28)
Закон України "Про захист населення від Інфекційних хвороб" від 6 квітня 2000 p.
Закон України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" від 5 липня 2001 p.
Правила медичного огляду з метою виявлення Віл-інфекції, обліку ВІЛ-інфікованих хворих на СН!Д та медичного нагляду за ними. Затверджені постановою KM № 2026 від 18 грудня 1998 p.
Інструкція про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності. Затверджена наказом МОЗ № 66 від 14 квітня 1995р.
Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб. Затверджений наказом М03№ 133 від 19 липня 1995 р.
Балаушко еще раз подтверждаешь свой маразм! Какой нестерилизованный шприц?! уже сто лет пользуются только одноразовыми шприцами в ЛЮБОЙ больнице. Какой донор?! Какая чума?! Горе от ума....
Будь-яка халатність, ще раз кажу, це порушення з боку мед. персоналу, наразити на небезпеку при цьому можуть і без наявності ВІЛ інфікованого хворого, є ще сіфіліс, гепатити і безліч і тд... Якщо у хворого не було навмисних дій по зараженню інших, пацієнт нічого не порушив. А сан. епід. норми мають бути дотримані за будь-яких обставин і не залежно від того, чи є в лікарні, відділенні чи палаті пацієнт з хворобою, що передається при недотримані правил. Якщо всі норми виконуються, все належним чином дезінфікується, ризики для інших пацієнтів відсутні. Я розумію, чому були "в шоці" медперсонал, все тому, що є безліч вимог не тільки по проведенню процедур, а й про утилізації ти же шприців одноразових після використання, систем для крапельниць, дез. розчини для замочування яких часто не розводять належним чином або й просто не замочують такий використаний інвентар, а роблять полоскання під краном і здають, при цьому в порушення правил самі це роблять без рукавичок... Подібного можна перераховувати багато...
да и как они могли определить вид по общему анализу крови ? . Если он определяется специальным анализом и результат может узнать только тот кто задаёт..
Один із способів заразитись ВІЛ/СНІД це побутовий або професійний - зараження через пошкоджені слизові оболонки і ушкоджені шкірні покриви людей, які контактують з кров'ю або деякими секретами ВІЛ-інфікованих.
ВІЛ/СНІД інфіковані мають багато прав, захист від дискримінації тощо, але вони повинні стаціонарно лікуватись в спеціалізованих диспанцерах (на зразок туберкульозних та інших іефекційних), щоб запобігати поширенню ВІЛ/СНІД.
А також ст. 130 КК У, про що деталізовано вище.
У хворого може не бути навмисних дій, але якщо відбудеться побутове або професійне - зараження через пошкоджені слизові оболонки і ушкоджені шкірні покриви людей, які контактують з кров'ю або деякими секретами ВІЛ-інфікованих, - то це становить склад злочину, передбаченого частиною 2 ст. 130 КК У. так як для нього не потрібно "навмисних" дій, а достатньо лише самого факту зараження.
Чинне законодавство покладає на ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД в тому числі і такий обов'язок, як а) вживати заходів щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції, запропонованих закладами охорони здоров'я;
На кваліфікацію за ч. 2 ст. 130 не впливає те, в який конкретно спосіб потерпілого заражено вірусом невиліковної інфекційної хвороби. Даний злочин вважається закінченим з моменту фактичного зараження ВІЛ-інфекцією або іншим вірусом. Для визнання злочину закінченим не має значення те, було потерпілого лише ВІЛ-інфіковано або він фактично захворів на СНІД.
Хтось взагалі читає, сприймає науковий коментар до ст. 130 КК У чи ні ??? Чи взагалі тільки вперто свою точку зору викладати не підтверджену??? Ніхто не забороняє цього робити (можна й не сприймати очевидного - справа "господаря"!!!) - просто це не продуктивно, не правильно і не призводить до розуміння ситуації з перекосом черезмірного захисту інтересів хворого у порівнянні з інтересами зрорової людини.
За точку зору тут анонімів - взагалі нема мови, адже вона тупо-несерйозна та навіжена.
таке зараження (побутове) теоретично і транспорті, басейні і тд. можливе... Але до речі, згідно досліджень, вірус імунодефіциту поза звичним для нього середовищем (на предметах загального користування тощо) живе і залишається небезпечним зовсім не довго (хвилини) і далеко не в кожному випадку потрапляння на слизові оболонки іншої особи може відбутись зараження. Навіть через поцілунок заразитись практично не реально....
Але це загальна інформація і ми відволіклись від теми, суть питання була про відповідальність такого пацієнта, що потрапив в лікарню і не повідомив про свій діагноз і особливо сусідам по палаті....і відповідь на це вже надана, він не вчинив нічого протизаконного і не потрібно з людини з ВІЛ робити вигнанця тільки з тієї причини, що в лікувальному закладі можливі погрішності з дотриманням санітарних норм і з підстав страху перед захворюванням.
Все ж краще було би (навіть враховуючи те, що не достатньо чітко все законодавчо врегульовано у суспільстві як завжди!), якби він сам добровільно скористався спеціальним диспацером для інфекційних захворювань там де він мав би перебувати на обліку, як носій чи хворий на ВІЛ/СНІД, особливо для стаціонарного лікування. А так, що вийшло? Він "поліз" прямо як звичайна людина до загального закладу та ще й на стаціонар, де апріорі медики повинні/зобов'язані активно та постійно виявляти інфекційних хворих саме з метою запобігання розповсюдження та їх належнорї ізоляції від ігших хворих згідно діючих у медицині інструкцій (адже є ще й інші не менш небезпечні інфекційні захворювання, як ви вірно вказали!). Тоді виходить ЩО?? Він зробив собі чимось краще чи конфіденеційніше ? Адже НІ, лише нажив проблеми з тим, що непідготовлений медперсонал до таких випадків (не кажучи вже про інших хворих!) - будуть лише шарахатись від нього, як від прокаженого і що в результаті??? Він отримає при таких уморвах належне лікуваненя? Наврят. Чи може ми тут зараз "докладемся" і змінимо психологію людей, які не бажають ризикувати заразою від смертельних захворювань. Чи може покинутих шприців наркоманів на дитячих площадках, пляжах, парках, під'їздах та інших закоулках - ми теж "сміливо" зовсім не будемо опасатись, а будемо твердо ступати босими ногами, "міцно пам'ятаючи", що вірус ВІЛ/СНІД живе всього декілька хвилин "на волі" і тому він "не є настільки небезпечний"?? Краще сумнівающимся перечитати вірші на схожу ТЕМУ
Чи знайти та прочитати твір ТУТ
Автору вопроса - просьба продолжить эту историю и рассказать что же произошло далее ???????????????????
нагадую, мова йшла про наявність порушень у діях пацієнта, а переросло вже в нікому не потрібну дискусію..., чи потрапив він "по швидкій" із захворюванням, що не стосується ВІЛ, чи (як на думку окремих осіб) "поліз" до загального закладу..., кожен має право на свою позицію по відношенню до хворих, в т.ч. на ВІЛ
Це правда! Але навряд чи постороння людина захоче реально знаходитись не для гарного слівця...
гарне слівце ні до чого, у кожного своє відношення, звісно, всі бояться, а чому ж тоді не страшно у громадських місцях знаходитись? Десь зустрічала статистику, що кожен сотий є ВІЛ інфікованим, просто потрібно завжди самому дотримуватись елементарних правил гігієни і санітарії, набагато більше ризиків підчіпити інші інфекції, які передаються повітряно-крапельних шляхом і теж можуть мати летальні наслідки і ускладення небезпечні для життя
Больным ВИЧ и СПИД не ходить в магазин? не ездить в общественном транспорте? или повесить на шею "партизан" т.е. больной СПИДом?
Щоб більше не спорити на цю тему і закінчити її не лише впертістю, що прав той хто напише останніший пост - нагадую ще раз і категорично (бо це вимога закону!).
А також ст. 130 КК У, про що деталізовано вище:
У хворого на ВІЛ/СНІД може і не бути навмисних дій (в тій лікарняній палаті в тому числі!!), але якщо відбудеться побутове або професійне - зараження через пошкоджені слизові оболонки і ушкоджені шкірні покриви людей, які контактують з кров'ю або деякими секретами ВІЛ-інфікованих, - то це вже саме по собі для такого хворого становить склад злочину, передбаченого частиною 2 ст. 130 КК У, так як для нього не потрібно "навмисних" дій, а достатньо лише самого факту зараження. оскільки це означає, що він наприклад мав поранену руку і почав наприклад доторкатись (в палаті, автобусі чи будь-де!!!) до пошкоджених слизових оболонок та/чи ушкодженої шкіри інших людей, або аналогічно проробляв з деякими своїми ВІЛ-інфікованими рідинами секретів (грубо кажучи: не помив руки після туалету і почав здороватись з людьми, у яких є травми шкіри на руках), в результаті чого інфікував їх. Адже зрозуміло очевидно і ясно, що згідно чинних вимог КК У - в таких випадках ("як великий бик") видно і є склад злочину, передбачений ч.2 ст. 130 КК У. Як з цим можна не погоджуватись чи заперечувати, люди?
При цьому, так, якщо ніякого зараження інших людей не відбулось - то так, в такому випадку складуу злочину НЕ БУДЕ. Але скажіть, хтось бажає провести такі експерименти на собі, без бла-бла-бла?... щоб переконатись наступить реально склад злочину (і відповідно зараження/інфікування) чи не наступить. По-моєму, вже навіть аноніми все зрозуміли і притихли... і більше не будуть тут питати, чи "здороватись в магазині" пораненою рукою з підозрілими типами, які часом безпричинно підбігають до незнайомого, хапають за руку і "трясуть" її як старому друганові. Або може подобається екстрім - тоді так, відповідайте такому взаємністю, можете навіть його поцілувати, адже "через поцілунок не передається" (це якщо розуміти мудро і знати чи бува губи не потріскались на морозі чи не пересохли в жару).
так ось у чому справа, Ви хочете бути останнім у цьому пості? Дивлюсь, таке бажання часто виникає? Не хотіла заважати Вам написати останній пост, але не втрималась, завжди можете ще щось скопіювати і все ж завершити обговорення Вашою реплікою. Навіть підкажу тему, ну хіба ж Ви самі не розумієте, що притягуєте "за вуха" щось кудись і заплутуєте звичайного (не юриста) читача купою якихось частин з коментарів до статтей, по яких пацієнт з питання відповідальності не несе...
То що, іншим юристам варто пам*ятати, що Ваша репліка має бути останньою ? :)))
Вы. Юлия Викторовна, меткий стрелок - не в бровь, а в глаз!
Іншим юристам потрібно готуватись до життя в 2018-му році, оскільки вимоги до юридичної роботи сильно зміняться... Вам, Юлія Вікторівна, можна критичні висловлювання, оскільки ви ветеран даного форуму та сайту і як людина адекватна, що викликає особисто у мене повагу, не дивлячись на не завжди співпадіння поглядів. Ви саме той один з опонентів, яким "після бою" віддаю почесті, оскільки ваша точка зору частіше за інших не гола формальність, а відчувається "практична хватка". Тому у будь-якому випадку з мого боку наш діалог ніколи не перейде в повальну свару. Чого не скажу про декого з інших, в основному цинічних "дозріваючих першоразників", "паркетних теоретиків" та "анонімів". Але ж не вони будуть робити тут погоду, їх роль створювати тло, на якому буде все тільки чіткіше проглядатись.
Навіть радий, що завдяки нашої дискусії вам перепав своєрідний лайк від одного з тих цинічних анонімів. Їх роль якраз така, стояти збоку та "лайкати", при чому все одно кому і для чого, адже в суті питання не утруднюють себе розібратись чи бути об'єктивними. Це як глядачі, які спостерігають за грорю в шахи інших людей і підкрикують під руку, типу "лошадью ходи, лошадью"...
/\../\
("00")
...=*=...
(.\.|.|/.)~~~**
т.е. опять балаушко хочет быть последним?
А есть еще сомнения? :)
навіщо вагітних ганяють на аналізи по Сніду 3 рази за вагітність (перші два в нормі) і що буде, якщо відмовитись?