Гражданка Украины вышла замуж за гражданина Турции на территории республики Турции.Жена хочет развод ,на что муж отвечает, едь домой я все сделаю сам.Детей в браке нет.Брак на территории Украины не легализован.Подскажите пожалуйста,как поступить правильно в данной ситуации, какие права и обязанности?
Она может считать, что на территории Украины она незамужняя. Да так оно и есть в данный момент. А возможные личные конфликты на этой почве - нужно решать путём переговоров.
На сегодня большинство демократических государств являются учасниками единого правового пространства, имеющего своей основой международные договоры. В частности, брак, заключенный в любой стране, признается другими странами. Турецкая Республика является светским государством, которое участвует в большинстве таких договоров. В любом случае, для решения Вашего вопроса необходимо ознакомиться с семейным законодательством Турции или обратиться за консультацией тамошнему юристу.
Уже однозначно понятно, что если "брак на территории Украины не легализирован", то его НЕТ на территории Украины. Именно об этом и гласят те "международные договора" (то есть - "конвенции"). А на "нет" и "суда НЕТ"! Зачем рассуждать не предметно? Типа "как-то это регулируется, не ведомо как, но лучше спросить у других". Зачем такие ответы? Они что, полезны для кого-то или даже для себя? Ведь вопрос о том, как быть/жить этой женщине именно на территории Украины, а не на территории Турции... или вообще "в мире".
Нажаль, шановний колега помиляється. Між Україною та Турецькою Республікою укладено Угоду про правову допомогу у кримінальних та цивільних справах. Згідно зі ст.13 цієї Угоди документи, які були складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї з Договірних Сторін, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони. Документи, видані офіційними органами Договірних Сторін, мають таку саму доказову силу й на території другої Сторони. Отже, легалізація шлюбу, укладеного офіційно між гр-ю України та гр-м Туреччини на території останньої, законодавством України не передбачена, адже цей цей шлюб однаково визнається обома державами без необхідності додаткової легалізації "
За ч.2 ст.23 названої Угоди якщо на момент подання заяви про розірвання шлюбу та роздільне проживання один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - другої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї Договірної Сторони, тоді компетентні установи обох Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати справу. У цьому випадку вони застосовують законодавство своєї держави. Отже, суто теоретично з заявою про розірвання шлюбу можно звернутися за правилами ЦПК України. Однак, ст.ст.27, 28 останнього визначено, що позов про розірвання шлюбу подається за місцем проживання відповідача. У випадку шановної дописувачки це є Туреччина. Ст.30 цього Кодексу визначає особливості визначення підсудності лише щодо таких справ, коли обидві сторони проживають за межами України. відсутність
Виходячи з наведених правових та фактичних обставин я й дозволила собі порадити шановній дописувачці звернутися до адвоката у Турецькій Республіці та ознайомитися з вимогами їхнього законодавства, яке регулює це питання, - самостійно.
На мою думку, моя порада більш розумна та фахова у порівнянні з тою, що надав шановний Анатолій Миколайович. Адже суть його паради з погляду права - стати "двочоловічицею"))) Навіть не можу підібрати належного терміну українською. Вважаю, що основний принцип у роботі правника, як власне і лікаря, -не нашкодити клієнту. Знаєш хоть щось, кажи що знаєш, а якщо не знаєш - краще визнай це або просто помовч.
В цьому і була "фішка"-провокація - спонукати не давати сирих відповідей, а біль належно попрацювати над ними, :-) То виходить, що й без іншого адвоката таки можливо трохи більш досконало розібратись?
Слідуючий етап буде - спонукати належно зареєструвати аккаунт. :-) Це корисно, бо тоді можна накопичувати бали, рейтинг тощо. А не просто, як початківцю лиш "пробувати свої сили".
А ПО СУТІ ПИТАННЯ (ЯКЩО СЕРЙОЗНО!) НЕ ТАК ВСЕ ПРОСТО. АДЖЕ В ТУРЕЧЧИНІ МОЖНА, НАПРИКЛАД, МАТИ ДЕКІЛЬКА ДРУЖИН (АДЖЕ ТАМ МУСУЛЬМАНИ!), А В УКРАЇНІ - НІ. ПРО ЦЕ, НАПРИКЛАД, ОСЬ ТУТ:
Зареєстрований за кордоном шлюб потрібно легалізувати в Україні, якщо пара хоче мати права та гарантії, встановлені законами України для подружжя, такі як: спадкові права, права в медичній сфері, батьківські права і т.д. В Україні основним законом, який регулює сімейні відносини, є Сімейний кодекс України, а для інтернаціональних пар також застосовуються норми Закону України “Про міжнародне приватне право”. Щодо останнього закону, то варто згадати важливу деталь, а саме встановлене частиною 1 статті 58 правило, що шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. З більшістю країн труднощів у визнанні шлюбу, укладеного на їх території з громадянином України, не виникає, однак у ситуаціях з деякими арабськими країнами можливі нюанси, тому що іноді їх закони ставлять жінку в гірше становище, ніж чинний закон в Україні. Документом, який встановлює безпосередні процедури легалізації шлюбу, укладеного за кордоном, є Наказ Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року “Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні” (із змінами та доповненнями). Відповідно до цих Правил, документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать про акти громадянського стану, вчинених за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявностілегалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Тобто, щоб держава Україна визнало шлюб, укладений в іншій країні, з усіма правовими наслідками, цей шлюб необхідно легалізувати. За загальним правилом, легалізація – це процедура приведення документів у ту форму, яка відповідає законодавству іноземної держави і визнається державними органами цієї держави. Процедура легалізації в Україні таких документів, як: свідоцтво про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України №113 від 04.06.2002 року. Зацікавленим особам необхідно звернутися в консульство України тієї країни, в якій був укладений шлюб, де український консул поставить відповідний посвідчувальний напис на документі. У разі відсутності в країні походження документів консульської установи України, іноземні документи можуть бути легалізовані Міністерством закордонних справ України за умови їх засвідчення в міністерстві закордонних справ країни походження документів та в консульській установі цієї країни, яке представляє її інтереси в Україні. За фактом в’їзду в Україну необхідно буде зробити офіційний переклад документа (свідоцтва про шлюб), після чого документом можна буде користуватися нарівні з документами, що видаються в Україні. Окремо хочеться відзначити, що в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 5 жовтня 1961 року, немає необхідності проходити консульську легалізацію, а досить проставити апостиль в Міністерстві юстиції відповідної країни. При цьому треба знати, що не всі країни визнають апостиль, проставлений Україною, зокрема Німеччина вимагає обов’язкової консульської легалізації не дивлячись на те, що є учасником зазначеної Конвенції. Варто також звернути увагу на те, що проставлення апостиля або проходження консульської легалізації документів взагалі не потрібно, якщо вони видані країнами, з якими Україна уклала угоди про взаємодопомогу в цивільних і кримінальних справах. Приміром, документи, видані в Азербайджані, Білорусі, Грузії, Росії, Литві, Польщі, Чехії, Болгарії і т.д.
Як видно з написаного, легалізація документів про укладення шлюбу, як і інших документів про цивільний стан (свідоцтва про народження, свідоцтва про розірвання шлюбу, свідоцтва про смерть, тощо) не представляє особливої складності. У будь-якому випадку, якщо зацікавлена особа не захоче самостійно займатися цим питанням або просто немає часу на оформлення документів, українські юристи допоможуть в цьому питанні.
~~~
Зокрема, згідно статті 13 "Дійсність документів" (Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах):
1, Документи, які були складені, видані чи засвідчені та
скріплені офіційною печаткою на території однієї з Договірних
Сторін, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на
території іншої Договірної Сторони.
2, Документи, видані офіційними органами Договірних Сторін,
мають таку саму доказову силу й на території другої Договірної
Сторони.
~~~
Тобто, ні легалізації, ні навіть проставлення апостилю для свідоцтва про шлюб, оформленого та виданого в Турецькій республіці, - не потрібно, але у випадку, якщо цей шлюб не суперечить вимогам Сімейного кодексу України (зокрема, "про декілька дружин"). Інакше його можна визнати недійсним офіційно через суд і на території України (що буде мати силу і в Турецькій республіці). Або це буде вчинено в Туреччині аналогічно чоловіком - турком.
То для чого тут шукати порад у юристів Туреччини?
В цьому і була "фішка"-провокація - спонукати не давати сирих відповідей, а біль належно попрацювати над ними, :-) То виходить, що й без іншого адвоката таки можливо трохи більш досконало розібратись?
Слідуючий етап буде - спонукати належно зареєструвати аккаунт. :-) Це корисно, бо тоді можна накопичувати бали, рейтинг тощо. А не просто, як початківцю лиш "пробувати свої сили".
А ПО СУТІ ПИТАННЯ (ЯКЩО СЕРЙОЗНО!) НЕ ТАК ВСЕ ПРОСТО. АДЖЕ В ТУРЕЧЧИНІ МОЖНА, НАПРИКЛАД, МАТИ ДЕКІЛЬКА ДРУЖИН (АДЖЕ ТАМ МУСУЛЬМАНИ!), А В УКРАЇНІ - НІ. ПРО ЦЕ, НАПРИКЛАД, ОСЬ ТУТ:
Зареєстрований за кордоном шлюб потрібно легалізувати в Україні, якщо пара хоче мати права та гарантії, встановлені законами України для подружжя, такі як: спадкові права, права в медичній сфері, батьківські права і т.д. В Україні основним законом, який регулює сімейні відносини, є Сімейний кодекс України, а для інтернаціональних пар також застосовуються норми Закону України “Про міжнародне приватне право”. Щодо останнього закону, то варто згадати важливу деталь, а саме встановлене частиною 1 статті 58 правило, що шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. З більшістю країн труднощів у визнанні шлюбу, укладеного на їх території з громадянином України, не виникає, однак у ситуаціях з деякими арабськими країнами можливі нюанси, тому що іноді їх закони ставлять жінку в гірше становище, ніж чинний закон в Україні. Документом, який встановлює безпосередні процедури легалізації шлюбу, укладеного за кордоном, є Наказ Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року “Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні” (із змінами та доповненнями). Відповідно до цих Правил, документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать про акти громадянського стану, вчинених за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявностілегалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Тобто, щоб держава Україна визнало шлюб, укладений в іншій країні, з усіма правовими наслідками, цей шлюб необхідно легалізувати. За загальним правилом, легалізація – це процедура приведення документів у ту форму, яка відповідає законодавству іноземної держави і визнається державними органами цієї держави. Процедура легалізації в Україні таких документів, як: свідоцтво про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України №113 від 04.06.2002 року. Зацікавленим особам необхідно звернутися в консульство України тієї країни, в якій був укладений шлюб, де український консул поставить відповідний посвідчувальний напис на документі. У разі відсутності в країні походження документів консульської установи України, іноземні документи можуть бути легалізовані Міністерством закордонних справ України за умови їх засвідчення в міністерстві закордонних справ країни походження документів та в консульській установі цієї країни, яке представляє її інтереси в Україні. За фактом в’їзду в Україну необхідно буде зробити офіційний переклад документа (свідоцтва про шлюб), після чого документом можна буде користуватися нарівні з документами, що видаються в Україні. Окремо хочеться відзначити, що в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 5 жовтня 1961 року, немає необхідності проходити консульську легалізацію, а досить проставити апостиль в Міністерстві юстиції відповідної країни. При цьому треба знати, що не всі країни визнають апостиль, проставлений Україною, зокрема Німеччина вимагає обов’язкової консульської легалізації не дивлячись на те, що є учасником зазначеної Конвенції. Варто також звернути увагу на те, що проставлення апостиля або проходження консульської легалізації документів взагалі не потрібно, якщо вони видані країнами, з якими Україна уклала угоди про взаємодопомогу в цивільних і кримінальних справах. Приміром, документи, видані в Азербайджані, Білорусі, Грузії, Росії, Литві, Польщі, Чехії, Болгарії і т.д.
Як видно з написаного, легалізація документів про укладення шлюбу, як і інших документів про цивільний стан (свідоцтва про народження, свідоцтва про розірвання шлюбу, свідоцтва про смерть, тощо) не представляє особливої складності. У будь-якому випадку, якщо зацікавлена особа не захоче самостійно займатися цим питанням або просто немає часу на оформлення документів, українські юристи допоможуть в цьому питанні.
Зокрема, згідно статті 13 "Дійсність документів" (Угоди між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах):
1, Документи, які були складені, видані чи засвідчені та
скріплені офіційною печаткою на території однієї з Договірних
Сторін, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на
території іншої Договірної Сторони.
2, Документи, видані офіційними органами Договірних Сторін,
мають таку саму доказову силу й на території другої Договірної
Сторони.
Тобто, ні легалізації, ні навіть проставлення апостилю для свідоцтва про шлюб, оформленого та виданого в Турецькій республіці, - не потрібно, але у випадку, якщо цей шлюб не суперечить вимогам Сімейного кодексу України (зокрема, "про декілька дружин"). Інакше його можна визнати недійсним офіційно через суд і на території України (що буде мати силу і в Турецькій республіці). Або це буде вчинено в Туреччині аналогічно чоловіком - турком.
То для чого тут шукати порад у юристів Туреччини?
"Початківець" є д.ю.н. та заслуженим юристом України))) Тому може дозволити собі іноді надавати безкоштовні консультації тим, хто не може за них сплатити))
Что касается многоженства в Турции, то это типичный стереотип любителей мелодрам типа «Роксолана»)) Как указала выше, Турецкая Республика является светским государством, которое допускает только один официальный брак. Именно об таком браке спрашивает уважаемая Виктория. О нем же говорится в цитированном выше межгосударственном Соглашении))
А турецкий юрист может понадобится для судебных процедур, поскольку, как чётко указала выше, териториальная подсудность вопроса расторжения брака определена местом жительства ответчика. Мне непонятно, что может быть непонятно, уважаемый Анатолий Николаевич!))
Относительно предложения зарегистрироваться на этом сайте, все просто. Если даже не принимать во мнимание, что мне не позволяет работать муж, я вынуждена учитывать интересы других уважаемых коллег, особенно Ваши. В случае моей регистрации Вы бы потеряли и тех немногих клиентов, над темой которых настоятельно предлагаете поработать в личном формате))) Тогда даже сигарет Вам не за что будет купить))) Так что думайте впредь, что и кому предлагаете и о последствиях принятия таких предложений)))