Питання таке: чи можна ВІДПОВІДАЧЕВІ оскаржувати рішення суду, прийняте за результатом визнання позову в повному обсязі ним самим? Якщо так, то на яких підставах з передбачених ст. 295 ЦПК? Дуже вдячний буду, якщо надасте судову практику з цього питання чи лінк на теоретичні дослідження.
295-я не предусматривает оснований, а только форму и содержание. Может сыграть ч.4или 5 со. 174
С наилучшими пожеланиями, Георгий Короп.
А як же п. 5) "в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин)", який стосується вимог щодо змісту.
Как, это уже дело того человека, который будет готовить документы или вести дело. Я не склонен к проведению онлайн уроков по теории гражданского процесса. Вы поставили некорректно вопрос, я вас поправил и указал на те нормы закона, которые могут служить основание для подачи апелляции. В том случае, если вы хотите увидеть, как сработает приведенный пункт, я могу предоставить вам на выбор развернутую консультацию в письменном виде, написание апелляционной жалобы или же ведение дела, если вы находитесь в Киеве. Мои контакты указаны в профиле.
С наилучшими пожеланиями, Георгий Короп.
Мене, насамперед, теоретичний аспект питання і цікавил, якщо б ви уважніше читали первинний пост, ви би звернули увагу на "Дуже вдячний буду, якщо надасте судову практику з цього питання чи лінк на теоретичні дослідження." Питання залишається відкритим, яку поведінку слід очікувати від суду в такому випадку? Чи можна спростувати якимось чином визнання позову в першій інстанції при апеляційному розгляді, окрім зазначених Георгієм пунктів ст 174 ЦПК (не вдасться їх у конкретній справі довести)?