ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2009 р. № 48/44 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Дерепи В.І. суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на рішення господарського суду міста Києва від 24 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року у справі № 48/44 за позовом акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про вирішення переддоговірного спору за участю представників сторін: від позивача –Носкова А.В. відповідача –Володько В.О. ВСТАНОВИВ: В січні 2008 року акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про вирішення переддоговірного спору, а саме визнання договору № 05-047-1-1-1 укладеним в редакції позивача. Рішенням господарського суду міста Києва від 24 липня 2008 року (суддя –В.Сулім), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року від 26 листопада 2008 року (головуючий –Л.Смірнова, судді –С.Алданова, В.Шапран), у задоволенні позову відмовлено. В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року і постановити нове рішення про задоволення позову. Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, листом від 28.12.2007 р. № 03/4847 позивач направив відповідачу 47 проектів договорів про надання послуг з підвищення тиску холодної води, в тому числі договір № 05-047-1-1-1, який був підписаний з боку позивача директором філіалу „Теплові розподільчі мережі Київенерго" Голубевим А.Г. Відповідач листом від 10.01.2008 р. № 104/12-13/11-08 повернув договір, підписаний зі свого боку з протоколом розбіжностей. У листі відповідач зазначив, що на його думку, дані договори суперечать вимогам чинного законодавства, попередньо досягнутим домовленостям між підприємствами та не відповідають законним інтересам ВАТ „АК „Київводоканал", тому вони не можуть бути підписані товариством у такій редакції. У протоколі розбіжностей до договору відповідач, посилаючись на п. 5.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 р. № 65, виклав свої заперечення щодо умов договору та свої пропозиції щодо внесення змін до редакції договору. Позивач, отримавши протокол розбіжностей, зазначив зокрема, що надіслані протоколи розбіжностей до договорів фактично є іншими договорами з іншим предметом та іншими суттєвими умовами, а не запереченнями щодо його окремих умов, запропоновані відповідачем умови спірного договору не відповідають законодавству, порушують законні інтереси позивача як самостійного господарюючого суб'єкта, метою діяльності якого є отримання прибутку, та який володіє пристроями для підвищення тиску, суперечить раніше досягнутим домовленостям та є неприйнятними для позивача. Отже, позивач не погодився на укладення зазначених договорів із запропонованими протоколами розбіжностей та відмовився від їх підписання. Також, позивач повідомив відповідача про намір передати спір до господарського суду м. Києва, а тому просив письмово підтвердити згоду відповідача на передачу переддоговірного спору на вирішення суду. Вищезазначений лист відповідач отримав 16.01.2008 р. вхід. № 167/1. Матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач не отримав від відповідача згоди на передачу переддоговірного спору до суду. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов’язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, серед яких вказано й договори, визначено статтею 11 Цивільного кодексу України.
Також частиною 2 статті 67 Господарського та статті 627
Цивільного кодексів України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета
договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що
не суперечать законодавству України.
Загальні умови укладання договорів, що породжують
господарські зобов’язання, визначено статтею 179 Господарського кодексу
України. Згідно з пунктом 3 цієї статті укладення договору є обов’язковим для
сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору
для певних категорій суб’єктів господарювання.
Згідно частини 1 статті 187 Господарського кодексу України
спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним
замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та
в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші
переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це
передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний
господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Відповідно до частин 2, 3, 5 статті 181 Господарського
кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У
разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій
стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди
з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті
і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на
лист, факсограму, тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом
двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання
розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції,
а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до
суду, якщо на це є згода другої сторони.
Статтею 649 Цивільного кодексу України передбачено, що
розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі
правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим,
органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках,
встановлених за домовленістю.
Звертаючись до господарського суду з вимогою про
зобовязання відповідача укласти договори про надання послуг з підвищення тиску
холодної води, позивач послався на Правила користування системами комунального
водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, якими встановлено
загальний порядок користування системами комунального водопостачання та
водовідведення. При цьому, позивач зазначив, що вказаними Правилами не
встановлено зобов’язань між сторонами щодо підвищення тиску в системах
холодного водопостачання, а тому сторони повинні врегулювати свої відносини
самостійно, на власний розсуд, шляхом укладення спірного договору.
Господарський суд міста Києва та Київський апеляційний
господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, повно та всебічно
дослідили всі суттєві обставини справи, правильно дійшли висновку щодо їх
безпідставності у зв'язку з спростуванням відповідачем доводів позивача щодо
обовязковості укладення вказаного договору про надання послуг з підвищення
тиску холодної води у запропонованій позивачем редакції.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального
кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на те, що жодним правовим актом органу державної
влади та органу місцевого самоврядування не встановлена обов’язковість
укладання договору про надання послуг з підвищення тиску холодної води, спірні
правовідносини сторін під час укладання таких договорів про надання послуг з
підвищення тиску холодної води можуть бути вирішені судом лише за домовленістю
сторін.
Крім того, враховуючи, що сторонами не погоджено всіх
істотних умов договорів про надання послуг з підвищення тиску холодної води в
силу відсутності імперативної норми закону щодо укладення відповідачем з позивачем
договору вищевказаного характеру та відсутності на це згоди ВАТ “АК
“Київводоканал”, розбіжності, які виникли між сторонами, не можуть бути
вирішені судом в примусовому порядку, а тому колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з висновком господарського суду міста
Києва про безпідставність позовних вимог АЕК “Київенерго”.
Доводи касаційної скарги висновків місцевого та апеляційного
господарських судів не спростовують і підстав для скасування рішення
господарського суду міста Києва від 24 липня 2008 року та постанови Київського
апеляційного господарського суду від 26 листопада 2008 року не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним
господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного
дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим
обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-
11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії
"Київенерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду
міста Києва від 24 липня 2008 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 26 листопада 2008 року у справі за № 48/44 –без змін.
Головуючий, суддя
В.Дерепа
Суддя Б.Грек Суддя Л.Стратієнко