КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.02.2009 № 30/302 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Мартюк А.І. суддів: Євсікова О.О. Лосєва А.М. при секретарі: Царенко А.М. За участю представників: від позивача - Логвиненко К.О. – довіреність №09104 від 04.09.2008р.; від відповідача-1: Лімонтова В.С. – довіреність №1/599 від 17.12.2008р.; від відповідача-2: Василенко О.О. – довіреність №2-1/4-55 від 06.09.2006р.; від третьої особи: не з’явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інститут захисту рослин Української академії аграрних наук на рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2008 у справі № 30/302 (Ващенко Т.М.) за позовом Свято-Троїцький Китаєвський чоловічий монастир Української Православної Церкви до Інститут захисту рослин Української академії аграрних наук Українська академія аграрних наук третя особа відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву про визнання права на постійне користування та виселення ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права на постійне безоплатне користування будинками 32-А та 32-Б по вул. Китаївській у м. Києві, виселення з будинків 32-А та 32-Б по вул. Китаївська у м. Києві відповідача, а також інших осіб, які займають приміщення будинків 32-А та 32-Б по вул. Китаївська у м. Києві. В судовому засіданні 18.09.2008р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати право позивача на постійне безоплатне користування будинками 32-А та 32-Б по вул. Китаївській у м. Києві та виселити відповідача з приміщень будівель 32-А та 32-Б по вул. Китаївській у м. Києві. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. провадження у справі №30/302 було зупинено, у зв’язку призначенням судової будівельно-технічної експертизи. Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. у справі №30/302 скасувати в частині зупинення провадження у справі. Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що розгляд справи, всупереч вимог ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, триває більше двох місяців, у зв’язку з чим, на думку відповідача-1, відсутня необхідність у зупиненні провадження в справі. Окрім того, відповідач-1 зазначає про те, що питання, поставлені судом на вирішення експерта, взагалі не підлягають вирішенню в межах будівельно-технічної експертизи, а відповідачів та третю особу було позбавлено можливості запропонувати свої питання для експертизи. Зважаючи на вищевикладене, відповідач-1 стверджує. що місцевим господарським судом було безпідставно зупинено провадження у справі та призначено судову експертизу. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2009р. апеляційну скаргу відповідача-1 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2009р. 29.01.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов лист №2-1/4-1 від 28.01.2009р., в якому відповідач-2 повідомляв суд про те, що підтримує апеляційну скаргу і просить скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. у справі №30/302 в частині зупинення провадження у справі. В судовому засіданні 04.02.2009р. представник відповідача-1 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. у справі №30/302 в частині зупинення провадження у справі. Представник позивача у судовому засіданні 04.02.2009р. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача-1, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. у справі №30/302 як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Представник третьої особи у судове засідання 04.02.2009р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Оскільки явка представників сторін та третьої особи не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представника третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність повноважних представника третьої особи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. Позивачем були заявлені вимоги про визнання права на постійне безоплатне користування будинками 32-А та 32-Б по вул. Китаївській у м. Києві, а також виселення відповідача з приміщень будівель 32-А та 32-Б по вул. Китаївській у м. Києві. 11.12.2008р. до Відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання №1933 від 11.12.2008р. про призначення судової експертизи у справі, мотивоване тим, що на підтвердження належності спірних будівель до переданого позивачу цілісного майнового комплексу, позивач надав суду висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08.04.2004р. №1912. Однак, вказаний висновок був складений за результатами дослідження, проведеного на підставі прохання керівництва Монастиря „Китаївський пустинницький скит” про експертне дослідження будівель, які були передані Монастирю, в зв'язку з чим спеціаліст, який підготував висновок, не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, що призвело до порушення вимог ст. 4 Закону України „Про судову експертизу” щодо гарантії правильності вказаного висновку. Задовольняючи клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи, господарський суд виходив з того, що для повного та всебічного розгляду спору у справі №30/302 необхідно з'ясувати чи входять будинки 32-А та 32-Б по вулиці Китаївська у м. Києві до складу цілісного майнового комплексу, який був переданий Монастирю. В апеляційній скарзі відповідач-1 зазначає про те, що підстави для зупинення провадження у справі та призначення судової будівельно-технічної експертизи відсутні. Окрім того, на думку відповідача-1, питання, поставлені судом на вирішення експерта, не підлягають вирішенню в межах будівельно-технічної експертизи, а відповідачів та третю особу було позбавлено можливості запропонувати свої питання для експертизи. З урахуванням викладеного, відповідач-1 вважає, що оскаржувана Ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині зупинення провадження у справі. Апеляційний суд не погоджується з даними твердженнями відповідача-1, вважає їх помилковими, з наступних підстав. Згідно з ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу. В ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наведено вичерпний перелік підстав, які зумовлюють зупинення провадження у справі, серед яких призначення господарським судом судової експертизи, надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, заміна однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації. Однак, при цьому згідно з ч.5 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України оскарженню підлягає саме ухвала про зупинення провадження у справі. В апеляційній скарзі відповідач-1 заперечує проти питань, які суд першої інстанції поставив на вирішення експертизи, при цьому апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Однак, остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Окрім того, як уже зазначалось вище, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено право на оскарження ухвали суду про зупинення провадження у справі, а не про призначення судової експертизи. Заперечуючи проти призначення у справі судової експертизи, відповідач-1 зазначає, що до матеріалів справи надано копію рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2005р. №41/257, в якому встановлено, що спірні будинки належать на праві оперативного управління Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук (відповідачу-1). Тобто, з вищенаведеного вбачається, що відповідач-1 заперечує проти проведення експертизи, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують позицію відповідачів. Однак, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Окрім того, згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В ч.2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони мають право брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу тощо. Відповідно до ч.3 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. В ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість участі судового експерта у судовому процесі. Зокрема, судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Тобто, в разі наявності у будь-якої із сторін сумніву щодо обґрунтованості висновків експертного дослідження або суперечностей в них, законодавець не обмежує сторони у можливості скористатись наданими їм процесуальним правом звернутися до суду з відповідними клопотаннями, зокрема, про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертне дослідження у справі, з метою з’ясування питань (суперечностей), які можуть виникнути. До того ж, відповідачем-1 не надано належної оцінки тій обставині, що відповідно до ч.5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Також відповідач-1 стверджує про порушення судом першої інстанції положень процесуального права, що призвело до безпідставного зупинення провадження у справі, однак обґрунтування апеляційних вимог стосується безпосередньо призначення судової експертизи та питань, поставлених судом на вирішення експертів, а не зупинення провадження у справі, хоча в ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Натомість, ухвала про зупинення провадження у справі, як процесуальний документ, має своїм наслідком лише тимчасове припинення здійснення процесуальних дій у справі, оскільки в даному випадку спір по суті не було вирішено і, відповідно, остаточне рішення у справі також не прийнято. Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд констатує, що доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача-1, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. у справі №30/302 прийнята з повним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв’язку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача-1, з викладених у ній підстав, відсутні. Керуючись ст. ст. 32, 33, 41, 43, 75, 79, 99, 101-103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, – ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Інституту захисту рослин Української академії аграрних наук залишити без задоволення, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. у справі №30/302 – без змін. 2. Матеріали справи №30/302 повернути до Господарського суду міста Києва. 3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку. Головуючий суддя Мартюк А.І. Судді Євсіков О.О. Лосєв А.М.