КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.01.2009 № 38/209 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шипка В.В. суддів: при секретарі: За участю представників: від позивача - Шемяткіна О. В. дов. б/н від 10.07.2008 року Шихов Г.Р. дов. №б/н від 10.07.2008 року від відповідача - Требух Г.М. дов. №170 від 01.12.2008 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" на рішення Господарського суду м.Києва від 02.10.2008 у справі № 38/209 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик карта" до Закритого акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення 32985,69 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Пластик карта” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного підприємства “Телесистеми України” про стягнення 32 985, 69 грн., посилаючись на те, що відповідач за укладеним договором №ПК-ТСУ АБ 2103/2008 від 28.03.2008 року свої зобов’язання щодо повної оплати вартості поставлених позивачем картонних скреч-карток не виконав.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.10.2008 року у справі № 38/209 позов задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного підприємства “Телесистеми України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Пластик карта” основний борг в сумі 31197, 60 грн., пеню в сумі 1788,09 грн., державне мито в сумі 329, 86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі №38/209 від 02.10.2008 року, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки не було повно з’ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, викладені судом висновки не відповідають обставинам справи та справу розглянуто у відсутність відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2008 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 27.01.2009 року. 26.01.2009 року представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення господарського суду м.Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2008 року у справі № 38/209 скасувати, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2008 року у справі № 38/209 - залишити без змін. Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 28.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Підприємство “Пластик карта” (далі - Виконавець) та Закритим акціонерним підприємством “Телесистеми України” (далі - Замовник) було укладено договір №ПК-ТСУ АБ 2103/2008 (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник сплачує, а Виконавець постачає картонні скретч – картки (далі - Картки) відповідно до додатку №1 до даного договору. Відповідно до п.1.2 Договору загальний тираж карток складає 120000,00 шт. Згідно з п.2.2 Договору вартість карток в рамках цього договору складає 51996,00 грн., ПДВ - 10399,20 грн., а всього до сплати 62395,20 грн. Відповідно до п.3.1 Договору Виконавець гарантує здійснити поставку карток Замовнику протягом 7 календарних днів з моменту надходження передоплати на поточний рахунок Виконавця, затвердження оригінал-макету, а також надання бази даних для персоналізації, до того ж початок перебігу строку поставки починається з більш пізньої події. Зобов’язання по затвердженню оригінал-макету покладається на Замовника. Згідно п. 3.3 Договору оплата у розмірі 50 % вартості карток в межах даного договору повинна відбутися на рахунок Виконавця протягом трьох банківських днів з дня підписання сторонами даного Договору, залишок суми протягом трьох банківських днів після отримання Замовником готової продукції. 28.03.2008 року на розрахунковий рахунок позивача від відповідача відповідно Договору надійшла передплата в сумі 31197, 60 грн., після чого було розпочато виробництво замовленої кількості скретч-карт. 02.04.2008 року від відповідача на адресу електронної пошти позивача надійшла база унікальних номерів для персоналізації скретч-карт, відповідно до якої і були виготовлені картки. Відповідно до п.3.1 р.3 Договору обов”язок по затвердженню оригінал-макету покладався на відповідача. Макет скретч-карт виготовляється Виконавцем відповідно до описання процесу створення макету скретч-карти, який і викладається на макеті. Оригінал макету Відповідачем був затверджений, а саме підписаний, заперечень та змін до оригіналу макету з боку Відповідача, на адресу позивача не надходило. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору Позивач передав Відповідачу скретч-картки на суму 62395,20 грн., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 31197,60 грн., що підтверджується банківською випискою. На час вирішення спору заборгованість відповідача складає 31197,60 грн. Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово намагався врегулювати спір в досудовому порядку шляхом надіслання відповідачу претензій про сплату заборгованості за поставлений товар та нарахованої пені, які відповідачем були залишені без уваги. Факт поставки товару та наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 31197,60 грн. належним чином доведений та документально підтверджений позивачем, а відповідачем не спростований. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно із частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Згідно з абз.1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати, відповідно до п.3.3 Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Як вбачається з матеріалів справи загальна сума пені за прострочення виконання зобов’язання становить 1788,09 грн.(а.с.7). Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження заперечень проти позову, отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав належним чином та в установлений строк свої зобов’язання щодо повної оплати поставлених позивачем карток відповідно до договору №ПК-ТСУ АБ 2103/2008 від 28.03.2008 року, тому позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 31197,60 грн. та пені в сумі 1788,09 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Згідно з ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Посилання відповідача на повне скасування рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2008 року у справі №38/209 у зв’язку з порушенням ст. 42, 43, 56, 64, 84, 87 Господарського процесуального кодексу України, неявкою представника відповідача в судові засідання через неотримання ухвал суду про розгляд справи і прийняття рішення без його участі не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи. Відповідно до п.3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 року із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Відповідно до Договору №ПК-ТСУ АБ 2103/2008 від 28.03.2008 року , укладеного між позивачем та відповідачем місцезнаходження останнього: м.Київ, вул.Червоногвардійська, 27/А. Згідно витягу з ЄДРПОУ №374159 Серія АА (оригінал знаходиться в матеріалах справи) відповідач знаходиться за адресою: 02090, м.Київ, вул.Червоногвардійська, 27-А. Вказана адреса зазначена позивачем у позовній заяві і всі процесуальні документи у справі №38/209 (в тому числі ухвала господарського суду м.Києва від 07.08.2008 року про порушення провадження у справі, ухвали від 04.09.2008 року, від 18.09.2008 року про відкладення розгляду справи у зв”язку з неявкою відповідача) надсилались судом саме на цю адресу. Оскільки відповідач в порушення вимог ухвал господарського суду м.Києва, не надав відзив на позов з документальними запереченнями та 02.10.2008 року, повторно не направив свого представника в судове засідання, суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами згідно ст.75 ГПК України. Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вимог ст. 42, 43, 56, 64, 84, 87 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованими. Відповідно до приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковими. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, є невмотивованим, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 02.10.2008 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, про що зазначив у рішенні. Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2008 року по справі № 38/209 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Закритого акціонерного підприємства “Телесистеми України”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Закритого акціонерного підприємства “Телесистеми України” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2008 року у справі № 38/209 залишити без змін. Матеріали справи № 38/209 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття. Головуючий суддя Судді