КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.02.2009 № 11/177 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Григоровича О.М. суддів: Гольцової Л.А. Рябухи В.І. при секретарі: Терещенко Я.О. За участю представників: від позивача - Вовк П.І., дов.від 23.06.08 № 3-16/593, від відповідача 1 - Овчаренко О.В. - директор, Костирко Ю.В., дов.від14.01.09, від відповідача 2 - не з"явились, від третьої особи позивача - не з"явились, від третьої особи відповідача - не з"явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Десна-Партнер" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2008 (підписано 11.11.08) у справі № 11/177 (Бобров Ю.М.) за позовом Чернігівської міської ради до 1. Комунального підприємства "Стадіон ім. Ю.О. Гагаріна" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Десна-Партнер" третя особа позивача Фонд комунального майна Чернігівської міської ради третя особа відповідача Міська громадська організація "Футбольний клуб "Десна" про визнання недійсним доповнення до правочину, ВСТАНОВИВ: Чернігівська міська рада (далі – позивач) звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства “Стадіон ім. Ю.О.Гагаріна” Чернігівської міської ради (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Професійний футбольний клуб “Десна-партнер” (далі – відповідач 2), третя особа на стороні позивача - Фонд комунального майна Чернігівської міської ради, третя особа на стороні відповідача 2 - Міська громадська організація “Футбольний клуб “Десна” про визнання недійсним доповнення до правочину. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний додаток до договору позички, укладений між відповідачем 1 та третьою особою на стороні відповідача 2, не відповідає вимогам чинного законодавства. На думку позивача, зміни та доповнення до цього договору щодо майна, яке належить територіальній громаді м. Чернігова, в обов’язковому порядку підлягають погодженню з Фондом комунального майна Чернігівської міської ради, тобто органом, уповноваженим управляти даним майном. Оскільки такого погодження не відбулося, оспорюване доповнення від 12.03.08 № 6 до договору позички окремого індивідуально визначеного майна, що належить територіальній громаді м. Чернігова № 1, підлягає визнанню недійсним. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.11.08 позов задовольнено повністю. Рішення мотивоване тим, що будь-які доповнення до договору позички в обов’язковому порядку підлягали погодженню з Фондом комунального майна Чернігівської міської ради – органом, уповноваженим управляти даним майном; ТОВ “ПФК “Десна-партнер” не є правонаступником МГО “Футбольний клуб “Десна” в розумінні випадків правонаступництва, передбачених чинним цивільним законодавством України. Не погодившись з рішенням, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої доводи заявник аргументує тим, що прийняте рішення не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Заявник зазначає, що Закон України “Про місцеве самоврядування” не регулює порядок укладання господарських договорів; факт визнання банкрутом Міської громадської організації “Футбольний клуб “Десна” не може впливати на правовідносини сторін; непогодження позивачем доповнення № 6 до договору позички не тягне за собою визнання його недійсним. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.08 № 11/177 порушено апеляційне провадження у даній справі з призначенням її розгляду на 14.01.09. В день судового засідання від представника відповідача 2 (апелянта) надійшла заява про перенесення слухання справи. В судовому засіданні представник відповідача 1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що, на його думку, рішення у даній справі є законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Представник позивача також надав письмовий відзив, в якому просить рішення Господарського суду Чернігівської області залишити без змін, оскільки судом досліджені всі докази у справі, надано відповідну правову оцінку та прийнято законне рішення. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.09 № 11/177 розгляд справи було відкладено на 04.02.09. В судове засідання представники відповідача 2 та третіх осіб не з’явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Присутні представники сторін просили суд розглянути апеляційну скаргу по суті в даному судовому зсіданні. Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги відповідача 2 по суті. Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв’язаний доводами апеляційної скарги. Заслухавши пояснення присутніх представників, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзивів, колегія суддів встановила наступне. 21.01.06 між Комунальним підприємством “Стадіон ім. Ю.О. Гагаріна” (за текстом договору “позичкодавець”) та Міською громадською організацією “Футбольний клуб “Десна” (за текстом договору “користувач”) був укладений договір позички окремого індивідуально визначеного майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова № 1 (далі – договір). Згідно п.1.1 договору позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове безоплатне користування окреме індивідуально визначене майно: частина окремо розташованої будівлі по вул. Шевченка, 61 в м. Чернігові, загальною площею 355 кв.м, вартістю 36369,00 грн., яке знаходиться в повному господарському віданні Комунального підприємства “Стадіон ім.Ю.О. Гагаріна”. Майно передається в користування з метою розташування фізкультурно-оздоровчого центру футбольного клубу. Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що передача майна в користування не тягне за собою виникнення у користувача права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Чернігова, а користувач користується ним протягом строку користування. Згідно п.9.1 договір діє з 21 січня 2006 року до 31 грудня 2006 року (включно). Додатки до договору є його невід’ємною і складовою частиною (п.10 договору). До матеріалів справи залучене Положення про фонд комунального майна Чернігівської міської ради, затверджене рішенням міської ради від 15.05.06 (третя сесія п’ятого скликання), згідно якого на фонд покладенні обов’язки здійснення управління майном комунальної власності територіальної громади міста Чернігова. Пунктом 2.2.38 зазначеного Положення закріплено, що фонд надає дозволи підприємствам, установам та організаціям міського підпорядкування на передачу ними в оренду майна, погоджує укладені ними договори оренди, розрахунки орендної плати та контролює їх виконання. Даний договір у встановленому порядку було погоджено з Фондом комунального майна Чернігівської міської ради, про що є відповідна відмітка на останньому аркуші договору. В подальшому сторонами неодноразово продовжувався строк дії договору, до нього вносилися зміни та доповнення, що оформлювалися відповідними додатковими угодами, які погоджувалися з Фондом комунального майна. Доповнення № 6, яке оспорюється позивачем, було прийнято стосовно КП “Стадіон ім. Ю.О. Гагаріна” та ТОВ “ПФК “Десна-партнер” в зв’язку з передачею МГО “Футбольний клуб “Десна” прав та обов’язків учасника змагань відповідачу 2. Як вбачається з матеріалів справи, передача прав та обов’язків учасника змагань автоматично потягла за собою перехід майнових прав та обов’язків третьої особи відповідача 2 до його правонаступника відповідача 2, тобто зумовило надання ТОВ “ПФК “Десна-партнер” повноважень сторони за договором позички. Доповнення № 6 скріплено печатками КП “Стадіон ім. Ю.О. Гагаріна” Чернігівської міської ради та ТОВ “Професійний футбольний клуб “Десна-партнер”. Доповнення № 6 не було погоджено з Фондом комунального майна Чернігівської міської ради. Пунктом 2 ст. 327 Цивільного кодексу України встановлено, що управління майном, яке є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Господарський суд Чернігівської області необґрунтовано послався на положення Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що положення Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” не регулюють порядок укладання господарських договорів. Однак, п.5 ст.60 Закону України від 21.05.97 № 280/97 “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачає, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Крім того, п.31 ст. 26 згаданого Закону визначено, що до виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення. Отже, посилання суду першої інстанції на положення зазначеного закону є обґрунтованими, оскільки саме його норми закріплюють повноваження власника комунального майна, яким у даній справі є територіальна громада м. Чернігова в особі Чернігівської міської ради. Відповідно до п.1 ст.205 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (п.1 ст.207 ЦК України). Однією з форм правочину є договір. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Будь-яке доповнення до договору або зміна його умов за своєю суттю також є окремим правочином, який, згідно ст.654 ЦК України, за формою має відповідати основному договору. Таким чином, Господарський суд Чернігівської області обґрунтовано дійшов висновку, що будь-які доповнення, в т.ч. й доповнення № 6, до договору позички в обов’язковому порядку підлягали погодженню, як і основний договір позички, з Фондом комунального майна Чернігівської міської ради. Зазначене цілком узгоджується з положеннями ст.5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” щодо отримання дозволу від державних органів, зазначених у абзацах 2, 3 вказаної статті, на передання державного та комунального майна в оренду. Оскільки по відношенню до спірного доповнення № 6 процедуру погодження не дотримано, то розпорядження майном фактично відбулося без отримання передбаченого законом обов’язкового дозволу органу, уповноваженого цим майном управляти та здійснювати контроль за його використанням. Тобто, доповнення № 6 до договору позички не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним. Стаття 203 ЦК України перераховує загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, ч. 1 згаданої статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Колегія суддів не погоджується з позицією апелянта, що передача прав та обов’язків учасника змагань автоматично потягла за собою перехід майнових прав та обов’язків МГО “Футбольний клуб “Десна” до відповідача 2 та сама по собі зумовила надання відповідачу 2 повноважень сторони договору позички. Майнові права та обов’язки юридичної особи можуть перейти від неї до іншої особи в результаті правонаступництва та/або на підставі угод, умови яких прямо передбачають такий перехід. З матеріалів справи вбачається, що відповідач 2 не є правонаступником Міської громадської організації “Футбольний клуб “Десна”, а діє на засадах господарського розрахунку, самоокупності та самофінасування (п.1.9 статуту відповідача 2). Крім того, колегія суддів приймає до уваги і той факт, що МГО “Футбольний клуб “Десна” ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.05.08 № 9/56б було визнане банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру. Ця обставина згідно п. 9.7 договору позички є підставою припинення цього договору, оскільки ліквідація МГО “Футбольний клуб “Десна” (користувача за договором) не передбачає правонаступництва. За таких обставин, рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.08 у справі № 11/177 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для скасування рішення не вбачається. Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.08 усправі № 11/177 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Професійний футбольний клуб “Десна-партнер” – без задоволення. 2. Матеріали справи № 11/177 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Головуючий суддя Григорович О.М. Судді Гольцова Л.А. Рябуха В.І.