КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.02.2009 № 18/188 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Григоровича О.М. суддів: за участю секретаря судового засідання: представників сторін: позивача: Авраменко Г.М. - голова; відповідача: Кудерська Н.І. (дов. від 01.09.08 № 313), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Адвокатського об"єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.2008 (головуючий суддя – Сидоренко А.С., судді – Михайлюк С.І., Кушнір І.В.) у справі № 18/188 за позовом Адвокатського об"єднання "Чернігівська обласна колегія адвокатів" до Державної академії керівних кадрів культури і містецтв про усунення перешкод у користуванні майном, Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.09.08 в позові відмовлено повністю. Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов’язати Державну академію керівних кадрів культури і мистецтв не чинити перешкод в користуванні приміщеннями загальною площею 42,4 кв.м. за адресою: Чернігівська область, м. Бобровиця, вул. Незалежності, 43, забезпечити вільний доступ адвокатів Бобровицької юридичної консультації до вказаних приміщень та заборонити проводити будь-які будівельно-ремонтні роботи по їх реконструкції без вирішення питань щодо правомірності користування адвокатами Бобровицької юридичної консультації спірними приміщеннями в установленому актами цивільного законодавства порядку. Скарга мотивована тим, що оскільки ст. 13 Цивільного кодексу України не встановлює вичерпного переліку способів зловживання правами, а встановлює заборону зловживання правом в будь-яких формах, здійснення відповідачем без рішення суду перешкод в доступі адвокатів Бобровицької юридичної консультації адвокатського об’єднання “Чернігівська обласна колегія адвокатів” до приміщень, які вони займали на протязі 17 років, є протиправним. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення та покласти всі витрати по забезпеченню судового процесу на позивача. Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 3 нової редакції Статуту Адвокатського об'єднання „Чернігівська обласна колегія адвокатів", затвердженого Загальними зборами адвокатів (протокол від 19.12.02 № 2) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.05 за № 240, встановлено, що юридичні консультації входять в АО „Чернігівська обласна колегія адвокатів", як її складова частина, очолюються завідуючими, які обираються колективами юридичних консультацій і затверджуються президією АО „Чернігівська обласна колегія адвокатів". Юридичні консультації діють згідно Положення, яке затверджується президією АО „Чернігівська обласна колегія адвокатів". В матеріалах справи знаходиться Положення про юридичну консультацію, затверджене на засіданні президії адвокатського об’єднання “Чернігівська обласна колегія адвокатів” 02.06.98. Згідно з п. 1 вказаного вище Положення юридична консультація є об’єднання вільно практикуючих адвокатів, які входять до складу АО „Чернігівська обласна колегія адвокатів" і не являється юридичною особою. Пунктом 3 Положення передбачено, що для виконання покладених функцій консультація може мати свої печатку та штамп, відкривати рахунки у банках, мати свої основні та оборотні фонди або орендувати їх. Відповідно до п. 1.1. Статуту Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв, затвердженого Міністерством культури і туризму України 18.12.07 № 1725/0/16-07, Академію створено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.98 № 1358 на базі Інституту підвищення кваліфікації працівників культури. Академія віднесена до державної форми власності, підпорядкована Міністерству культури і туризму України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Структурні підрозділи Академії утворюються відповідно до законодавства України і головних завдань діяльності та функціонують згідно з окремими положеннями, що розробляються Академією. В структурі Академії функціонують регіональні Рівненський, Чернігівський та Вінницький факультети, Житомирський інститут культури і мистецтв, Бобровицьке відділення, а також Канівський, Теребовлянський, Кам”янець-Подільський, Керченський навчально-консультаційній пункти (п. 1.8. Статуту). В пункті 4.3. Статуту зазначено, що безпосереднє управління діяльністю Академії здійснює її керівник – ректор, який призначається відповідно до вимог ст. 39 Закону України “Про вищу освіту”. За Академією, з метою забезпечення діяльності, передбаченої цим Статутом, закріплюються на правах оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, виділені земельні ділянки, а також інше необхідне майно (п. 6.1. Статуту). Згідно з п. 6.2. вказаного вище Статуту майно Академії є державною власністю і належить їй на правах оперативного управління, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством. Дослідивши надану позивачем копію договіру оренди приміщення від 28.09.06 між Державною академією керівних кадрів культури і мистецтв та Юридичною консультацією Бобровицького району, колегія суддів вважає, що в частині істотних умов договір не відповідає типовому договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 23.08.00 № 1774, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.00 за № 931/5152, з наступних підстав. Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі-ГК України) передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч. 2 ст. 179 ГК України). Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України). Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 ГК України). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування. В договорі оренди приміщення від 28.09.06 відсутні істотні умови, необхідні для договорів оренди державного майна, як порядок використання амортизаційних відрахувань, умови повернення орендованого майна, забезпечення виконання зобов’язань – неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо, обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Вказаний вище договір не підписаний ректором Академії Чернецем В.Г. замість нього договір від імені Академії підписаний особами, посадове становище яких не вказано, та скріплений печаткою Бобровицького відділення Академії. До того ж, в договорі не міститься вказівок про наявність повноважень у інших осіб, крім Чернеця В.Г. на укладення такого договору і документів, які підтверджують відповідні повноваження цих осіб. Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Частиною 1 ст. 209 Цивільного кодексу (далі-ЦК України) встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України). Відповідно до ст. 793 ЦК України (в редакції на момент підписання договору оренди від 28.09.06) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації (ст. 794 ЦК України). Тобто, договір оренди від 28.09.06 підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України ). Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України). Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що договір оренди приміщення від 28.09.06 є неукладеним, більш того, даний договір є нікчемним у зв’язку з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. За загальним правилом, звертаючись з позовом, саме позивач повинен довести порушення його прав. Однак, матеріали справи свідчать, що структурний підрозділ позивача (юридична консультація Бобровицького району) безпідставно знаходився у спірному приміщенні, в зв’язку з цим позивач не має матеріального права для задоволення позову в контексті заявлених позовних вимог. Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення. За таких умов рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.08 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.09.08 усправі №18/188 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. 2. Матеріали справи №18/188 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Головуючий суддя Судді