КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 22-а-11028/08 р. Головуючий у першій інстанції: Усатенко І.В. Доповідач: Саприкіна І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2009 року м. Київ Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Саприкіної І.В., суддів: Дурицької О.М., Маслія В.І., при секретарі: Трибой І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕР-ТЕХ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними рішень, - в с т а н о в и л а : ТОВ «Авер-Тех» звернулись до Господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005162311/0 від 30.10.2006 року, № 0005162311/1 від 28.12.2006 року, № 0005162311/2 від 29.03.2007 року, № 0005162311/3 від 26.06.2007 року; рішення про результати розгляду скарги № 276/25-007 від 28.12.2006 року. Постановою Господарського суду м. Києва від 27 листопада 2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись з зазначеною постановою, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного: Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Авер-Тех» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 р. по 01.04.2006 р. За результатами перевірки складено акт № 450/23-10/21665318 від 17.10.2006 р., яким встановлено, що земельна ділянка по вул. Пимоненко, 13 в м. Києві зареєстрована за позивачем в автоматизованій системі «Кадастр» (кадастровий номер земельної ділянки 91:132:046). В порушення вимог ст. 13,14 Закону України «Про плату за землю» розрахунки по земельному податку за період 2005-2006 роки не надавались, земельний податок не сплачувався, у зв’язку з чим відповідач донарахував ТОВ «Авер-Тех» земельний податок на загальну суму 110459,77 грн. На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005162312/0 від 30.10.2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 166029,66 грн. (110459,77 грн. – основний платіж, 55569,89 грн. – штрафні санкції). Зазначене податкове повідомлення-рішення в порядку ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» оскаржувалось позивачем внаслідок чого відповідач по результатам розгляду скарги № 276/25-007 від 28.12.2006 року залишив податкове повідомлення-рішення № 0005162312/0 – без змін. 28.12.2006 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005162312/1, яким ТОВ «Авер-Тех» визначено суму податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 166029,66 грн. (110459,77 грн. – основний платіж, 55 569,89 грн. – штрафні санкції). 29.03.2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005162312/2, яким ТОВ «Авер-Тех» визначено суму податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 166029,66 грн. (110459,77 грн. – основний платіж, 55 569,89 грн. – штрафні санкції). 26.06.2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005162312/3, яким ТОВ «Авер-Тех» визначено суму податкового зобов’язання із земельного податку на загальну суму 166029,66 грн. (110459,77 грн. – основний платіж, 55 569,89 грн. – штрафні санкції). Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та результатами розгляду скарги позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, а апеляційна інстанція не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції чинній на момент проведення перевірки) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від грошової оцінки земель. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст.. 3 Закону). Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону). Як було встановлено перевіркою відповідача (стор. 33 Акту) позивачем було набуто у власність і взято на баланс нежитлові приміщення у Шевченківському районі м. Києва за адресами: - по вул. Пимоненко, 13-ж в м. Києві (договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 19.08.99 р. з ВАТ «Славутич»); - по вул. Пимоненко, 13-є в м. Києві (договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 02.11.00 р. з ВАТ «Славутич»); - по вул. Пимоненко, 13 в м. Києві (договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 05.09.02 р. з ВАТ «Славутич»). Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених Законом. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, акцентуючи увагу на ст. 15 ЗУ «Про плату за землю», ст. 125, 126 Земельного кодексу України прийшов до висновку, що земельний податок сплачується з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками, і що таке право юридичні особи набувають тільки після одержання відповідного документу (державного акту). Проте судом першої інстанції не було прийнято до уваги судову практику щодо вирішення спорів, пов’язаних зі сплатою земельного податку, зокрема лист голови Вищого арбітражного суду України № 05-4/95 від 03.03.2000 року, п. 3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 07.02.2000 року № 01-02-5/743, з яких вбачається, що відсутність документів, котрі підтверджують право власності або право користування земельними ділянками не може бути підставою для несплати земельного податку. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (ст. 14 Закону України «Про плату за землю»). Проте, в порушення ст. 14 Закону України «Про плату за землю», ТОВ «Авер-Тех» не подавали податкові розрахунки земельного податку за 2005-2006 рр., у зв’язку з чим виникла заборгованість по земельному податку. Відповідно до пп.. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. За таких підстав суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що позов ТОВ «Авер-Тех» підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ Шевченківського району м. Києва – визнанню недійсними. За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції повинен був встановити, що позовні вимоги незаконні та необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги. Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 року та постановлення нової, якою необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва – задовольнити. Постанову Господарського суду м. Києва від 27.11.2007 року – скасувати. Постановити нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕР-ТЕХ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсними рішень – відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України. Головуючий суддя: Судді: