КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 22-а-10996/08 р. Головуючий у 1 інстанції Винокуров К.С. Суддя-доповідач Літвіна Н.М. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2009 року м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого: Літвіної Н.М., Суддів: Саприкіної І.В. Дурицької О.М. при секретарі: Поліщук І.В. розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Пі Сі Бі Радіозавод» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Пі Сі Бі Радіозавод» про стягнення штрафних санкцій, - В С Т А Н О В И В : Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2007 року позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Пі Сі Бі Радіозавод» про стягнення штрафних санкцій задоволено. На вказану постанову суду ВАТ «Пі Сі Бі Радіозавод» подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, за 2006 рік середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача становила 150 осіб. Чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача, створених відповідно до чотирьох відсоткового нормативу, у 2006 році становила 6 осіб, але фактично працевлаштовано 4 особи-інваліда. Таким чином, відповідачем було не виконано відсотковий норматив по працевлаштуванні інвалідів. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Частиною 1 та 4 статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем нормативу по створенню робочих місць для інвалідів, оскільки ним фактично були виконані всі умови для створення робочих місць по працевлаштуванню інвалідів відповідно до вимог Закону. Так, відповідач створив атестаційну комісію для атестації робочих місць для інвалідів, повідомляв Дарницький центр зайнятості про створення робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів. Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України (далі- ГК України) – адміністративно-господарські санкції є різновидом господарсько–правової відповідальності. Згідно з ч. 2 ст 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. А тому, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, оскільки відповідач не був зобов`язаний відшуковувати та працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця. Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не дав належну оцінку всім обставинам справи, не вірно застосував законодавство, що регулює дані правовідносини. Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Пі Сі Бі Радіозавод» задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2007 року – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Пі Сі Бі Радіозавод» про стягнення штрафних санкцій відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України. Головуючий суддя Судді: