КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2009 року м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Горбань Т.І. Суддів: Попович О.В. Мамчура Я.С.
при секретарі Лисенко М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 172» на постанову Господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №172», третя особа без самостійних вимог - Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно – експлуатаційне управління №7», до Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа без самостійних вимог - Черкаська обласна державна адміністрація, про визнання нечинним пунктів 21 рішень Черкаської міської ради № 8-192 від 02.06.2005 року, № 2-516 від 08.02.2007 року та рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №793 від.06.2005 року, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним п.21 рішення восьмої сесії Черкаської міської ради від 02.06.05 року № 8-192 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.02.2005 року № 8-7 «Про міський бюджет на 2005 рік»; п. 21 рішення другої сесії Черкаської міської ради «Про міський бюджет на 2007 рік» від 08.02.2007 року № 2-515; рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території». Постановою Господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2007 року в позові відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ТОВ «Аптека №172» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення , яким повністю задовольнити позов, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.п. 5.11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. Пунктом 9 частини 3 ст. 42 цього ж Закону, передбачено, що міський голова оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання. Оспорюване рішення від 02.06.2005 року №8-192 "Про внесення змін до рішення міської ради від 15.02.2005 року №8-7 "Про міський бюджет на 2005 рік" офіційно було оприлюднено 15.06.2005 року в газеті "Місто" за № 25. Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оспорюване рішення оприлюднено 15.06.2005 року в газеті "Місто" №25, позов до суду подано 28.12.2006 року. Таким чином, позивач пропустив строк звернення з адміністративним позовом в цій частині до суду. Порушення строку звернення до адміністративного суду згідно ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умов , якщо на цьому наполягає одна із сторін. У відзиві на позов представники першого відповідача та третьої особи на стороні відповідачів в судовому засіданні наполягали на застосуванні строку звернення до суду. Позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в цій частині. На підставі вищевикладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що в частині позовних вимог про визнання п. 21 рішення 8 сесії Черкаської міської ради від 02.06.2005 року №8-192 "Про внесення змін до рішення міської ради від 15.02.2005 року №8-7 "Про міський бюджет на 2005 рік" , в позові слід відмовити. Оспорюваним п. 21 рішення другої сесії Черкаської міської ради від 08.02.2007 року №2-516 "Про місцевий бюджет на 2007 рік" було встановлено , що юридичні та фізичні особи, які мають в багатоквартирному житловому будинку у власності або користуванні нежитлові приміщення, укладають з міською радою строкові угоди про плату за користування частиною прибудинкової території з розрахунком площі (частки) для нарахування такої плати у порядку, визначеному рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради. Такі угоди мають передбачати відшкодування власнику землі заподіяних збитків за період фактичного землекористування ( дати виникнення права власності на майно або право найму ( крім житлового фонду) , містити площу ( частку) та місцезнаходження земельної ділянки, за яку проводиться відшкодування збитків. Сума збитків визначається в акті про визначення збитків власнику землі, який затверджується міськвиконкомом. Розрахунок відшкодування збитків та плати за користування частиною прибудинкової території є невід"ємною частиною угоди. Такі угоди на вимогу однієї із сторін можуть посвідчуватися нотаріально. Підписує угоду міський голова після попереднього погодження її управлінням земельних ресурсів та землеустрою і фінансовим управлінням міськвиконкому. Органи місцевого самоврядування згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень. Відповідно до ст.ст. 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст віднесено : а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу; в) надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу та інші. Згідно ст. 2 Закону України "Про плату за землю" та ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Приміщення ТОВ "Аптека-172" знаходиться в багатоквартирному житловому будинку за адресою : м. Черкаси, вул. Крупської, 54. Позивач є співвласником земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку. Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також нежилі до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Постановою Кабінету Міністрів України №588 від 31.07.1995 року та спільним наказом Держкомзему України, Держбуду України, Держкомунгоспу України, Фонду державного майна №31/30/53/396 від 05.04.1996 року затверджено Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне використання або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження жилих будинків. Відповідно до п. 4.4 вищеназваного наказу виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежилих приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається, договір оренди землі в зазначеному випадку не укладається, а розмір плати визначається відповідно до розміру використання відповідної частки прибудинкої території. Порядок укладення договорів оренди землі визначений ст. 16 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-ХГУ і має спеціальну процедуру надання в оренду земельної ділянки. В зв"язку з цим прибудинкова ж територія відповідно до цієї статті не може надаватися в оренду. Черкаська міська рада є власником землі, що перебуває у комунальній власності територіальної громади, в тому числі і прибудинкових територій житлового фонду. Тому, як власник, міська рада , відповідно до ст. 6 ЦК України має право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Підставою для визнання нечинним акту державного та іншого органу є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу , який видав цей акт. Обов"язковою умовою визнання акту ( його частини) нечинним є також порушення в зв"язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову. На думку суду першої інстанції, пункт 21 рішення Черкаської міської ради від 08.02.2007 року №2-516 "Про міський бюджет на 2007 рік" не поширюється на позивача і не порушує ніяких його прав, оскільки позивачу окремим рішенням Черкаської міської ради від 21.08.1996 року №523 "Про затвердження результатів обміру земельних ділянок, які знаходяться в користуванні підприємств, організацій і установ м. Черкаси" під аптеку №172 була надана земельна ділянка загальною площею 0,0375 га спільного користування по вул.Крупської, 54. Відповідно до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768 - ІІІ рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення ( викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього кодексу. У засіданні суду позивач підтвердив, що ним розроблена технічна документація на відведення земельної ділянки площею 0,0375 га. Таким чином, правовідносини позивача і відповідачів підпадають під регулювання ст.ст. 12,93,124,125, 126 Земельного кодексу України. Отже, п. 21 рішення Черкаської міської ради від 08.02.2007 року №2-516 "Про міський бюджет на 2007 рік" прийнятий відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України. Як вбачається з п. 21 оспорюваного рішення він є складовою частиною місцевого бюджету і відноситься до бюджетного законодавства. Контроль за відповідністю бюджетному законодавству України показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів бюджетних установ згідно ст.115 Бюджетного кодексу України здійснюється обласними державними адміністраціями -стосовно районних та міських ( міст обласного значення) бюджетів. Тому, приймаючи рішення від 08.02.2007 року № 2-516 в частині п. 21, на думку суду першої інстанції, перший відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року №793 "Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території" було затверджено Положення про справляння плати за користування частиною прибудинкової території , за яким юридичні та фізичні особи, які мають у власності ( користуванні) нежитлові приміщення та використовують частку прибудинкової території, укладають строкові угоди ( до трьох років) про справляння плати за користування частиною прибудинковї території. Оспорюване рішення прийняте на підставі п. 21 рішення Черкаської міської ради від 02.06.2005 року №8-192 "Про внесення змін до рішення міської ради від 15.02.2005 року №8-7 "Про міський бюджет на 2005 рік", Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування та спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держтеплокомунгосп України та Фонду державного майна України від 05.04.1996 року №31/30/53/396, ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про плату за землю" , ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", тому суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові повністю. Колегія cуддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. П. 21 рішення 8 сесії Черкаської міської ради від 02.06.2005 року №8-192 "Про внесення змін до рішення міської ради від 15.02.2005 року №8-7 "Про міський бюджет на 2005 рік", та положення прийнятого на його виконання рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території», які носять нормативно-правовий характер, були застосовані щодо позивача, починаючи з 05.01.2006 року листами-вимогами Управління земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради про необхідність укладення «угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території» за вих. № 1665/04-25 від 05.01.2006 року, вих. № 182/06-25 від 14.03.2006 року, вих. № 394/06-25 від 26.05.2006 року та за вих. № 453/06-25 від 31.05.2006 року. У зв'язку саме з фактом застосування цих актів щодо позивача були порушені законні права та інтереси ТОВ «Аптека № 172», а тому на підставі ч. 2 ст. 171 КАС України позивач ТОВ «Аптека № 172», як особа, щодо якої були застосовані ці нормативно-правові акти, має право оскаржити їх законність у судовому порядку. У зв'язку з цим положення статті 99 КАС України про строки звернення до адміністративного суду необхідно застосовувати з урахуванням вищенаведених положень статті 171 КАС України, а тому строки звернення до адміністративного суду необхідно обраховувати не з часу прийняття чи опублікування оскаржуваного нормативно-правового акта, а з часу застосування цього нормативно-правового акта до особи, або з часу, коли особа стала суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Неправильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оспорювані акти відносяться до бюджетного законодавства Судом не враховано, що відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України «Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів». Відповідно тільки такі правовідносини є бюджетними. Відповідно до ст. 20 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнаються права й обов'язки учасників бюджетних правовідносин. А тому позивач, який не наділений бюджетними повноваженнями, не є учасником бюджетного процесу і відповідно бюджетних правовідносин. У той же час оспорювані акти врегульовують правовідносини позивача, як приватного підприємства, та відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, щодо порядку і розмірів плати за використання землі. Такі правовідносини регулюються земельним законодавством у частині щодо порядку набуття, зміни та припинення користування землею (Земельний кодекс України, Закон України «Про оренду землі», Закон України «Про плату за землю»), а також податковим законодавством у частині щодо порядку та розмірів плати за використання землі (Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про плату за землю»), і ніяким чином не є бюджетними правовідносинами. Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, помилково визнав, що на правовідносини, що врегульовуються оспорюваними актами відповідачів, як суб'єктів владних повноважень, щодо справляння плати за користування частиною прибудинкової території, розповсюджуються положення ст. 6 Цивільного кодексу України щодо права відповідача Черкаської міської ради, як власника землі, відступати від положень актів цивільного законодавства і врегульовувати свої відносини щодо встановлення порядку та розмірів плати за землю на власний розсуд. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і внаслідок неправильного визначення природи правовідносин між позивачем та відповідачами щодо встановлення ними порядку та розмірів плати за землю. Відповідно до ч. 1 ст. З Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Питання справляння плати за використання землі врегульовано Законом України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535. Так, відповідно до ст. 2 цього Закону плата за землю справляється тільки у вигляді земельного податку або орендної плати. Земельний податок сплачують власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів. Орендна плата сплачується за земельні ділянки, надані в оренду. Відповідно до абз. З ст. 1 Закону України «Про плату за землю» земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками. Відповідно до ч. 4 ст. 2 цього Закону за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Правові засади оренди земельних ділянок та сплати орендної плати за них визначаються статтею 93 Земельного кодексу України та Законом України «Про оренду землі». Відповідно до ст.ст. 1, 13, 16 Закону України «Про оренду землі» в оренду може бути передана лише земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості). Орендна плата сплачується орендарем за користування саме такою виокремленою земельною ділянкою (ст. 21 Закону України «Про оренду землі»). Пунктом 21 оспорюваного рішення Черкаської міської ради від 15.02.2005 року №8-7 «Про міський бюджет на 2005 рік» у редакції рішення Черкаської міської ради від 02.06.2005 року за №8-192, а також пунктом 21 рішення другої сесії Черкаської міської ради «Про міський бюджет на 2007 рік» від 08.02.2007 року № 2-516 на порушення вищеназваних положень ст.ст. 2, 4 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 1, 13, 16, 21 Закону України «Про оренду землі», а також ч. 7 ст. 1, п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» фактично встановлено на території міста Черкаси новий вид плати за користування землею, тобто плату (яка не є земельним податком) за землю на підставі «строкових угод про плату за користування частиною прибудинкової території з розрахунком площі (частки) для нарахування такої плати». При цьому цей новий вид плати за користування землею не є і орендною платою, оскільки відповідні земельні ділянки не передаються платникові в оренду. У зв'язку з цим пункти 21 оспорюваних рішень Черкаської міської ради є незаконними. Також є незаконним на підставі цього і зазначене в абзаці 2 пункту 21 першого рішення Черкаської міської ради доручення виконавчому комітетові Черкаської міської ради розробити та затвердити відповідне «Положення про справляння плати за користування частиною прибудинкової території», оскільки таке положення є конкретизацією порядку і розмірів справляння незаконно встановленого нового виду плати за користування землею, який не передбачений чинним законодавством України, - тобто плати за землю на підставі «строкових угод про плату за користування частиною прибудинкової території з розрахунком площі (частки) для нарахування такої плати». У зв'язку з цим є незаконним також і все оспорюване рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території». Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що пункт 21 рішення Черкаської міської ради від 08.02.2007 року № 2-516 «Про міський бюджет на 2007 рік» не поширюється на позивача і не порушує ніяких його прав, оскільки позивачу окремим рішенням Черкаської міської ради від 21.08.1996 року № 523 «Про затвердження результатів обміру земельних ділянок, які знаходяться в користуванні підприємств, організацій і установ, м. Черкаси» під аптеку №172 була надана земельна ділянка загальною площею 0,0375 га спільного користування по вул. Крупської, 54, а також у зв'язку з тим, що позивачем розроблена технічна документація на відведення цієї земельної ділянки. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про плату за землю» оренда - це засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою. ТОВ "Аптека №172" в установленому законом порядку набуло права власності на нежиле приміщення (приміщення аптеки), по даний час є власником нежилого приміщення (приміщення аптеки), що належить до житлового комплексу багатоквартирного жилого будинку, який разом із земельною ділянкою, на якій розташовано цей будинок та прибудинковою територією створюють цілісний майновий комплекс відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 року № 2866. Ст. 42 Земельного кодексу України, прийнятого Законом України від 25.10.2001 року № 2768, врегульовано правовий статус земельних ділянок багатоквартирних жилих будинків. Відповідно до положень ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної та комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами цього будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню співвласників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Таким чином, чинне законодавство не містить вимоги про необхідність оформлення кожним із співвласників багатоквартирного жилого будинку окремого права на користування своєю відповідною частиною земельної ділянки, на якій розташований цей багатоквартирний жилий будинок. ТОВ "Аптека №172" є співвласником багатоквартирного жилого будинку, який розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Крупської, 54, а тому відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України не повинно оформляти окреме право на користування частиною земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, а також на частину прибудинкової території, як того вимагається оспорюваними рішеннями. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (ч.4 ст.42 ЗК України). Така позиція підтверджується також листом Державного комітету України по земельних ресурсах від 18.03.2005 року за вих. № 14-17-2-Ко291/1900, де зокрема вказано: "На виконання постанови Кабінету Міністрів України №588 від 31.07.1995 року спільним наказом Держкомзему України, Держбуду України, Держжитлокомунгоспу України, Фонду держмайна № 31/30/53/396 від 05.04.1996 року затверджено "Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або у спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження жилих будинків". Відповідно до пункту 4.4 вищезгаданого наказу частка власності (користування) земельної ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі квартир і нежитлових приміщень будинку. Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається, позаяк договір оренди земельної ділянки у зазначеному випадку не укладається, а розмір плати визначається відповідно до розміру використання відповідної частки прибудинкової території". Відповідно до абз.З п. 4.4 цього Положення право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки. Порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та передачі їх у спільне користування членам об'єднань власників багатоквартирних будинків визначено у розділі 2 вищеназваного Положення. Відповідно до п.2.1 Положення "прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій, квартир тощо)". Порядок та розміри плати за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, тобто плати за користування прибудинковою територією, встановлено у вигляді земельного податку частинами 1 та 5 статті 7 Закону України «Про плату за землю», у зв'язку з чим органи місцевого самоврядування не мають права встановлювати чи змінювати ці порядок та розмір плати за землю. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, лише в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року № 1251 встановлено, що «плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)» належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). Частиною 7 статті 1 цього Закону встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають. Фактично оспорюваними пунктом 21 рішення Черкаської міської ради від 15.02.2005 року № 8-7 «Про міський бюджет на 2005 рік» у редакції рішення Черкаської міської ради від 02.06.2005 року за №8-192, а також рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території», було незаконно встановлено новий вид плати за землю, а саме «плата за користування частиною прибудинкової території», а також незаконно встановлено механізм і порядок її сплати. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачі, заперечуючи проти адміністративного позову, не довели правомірності своїх дій. З урахуванням вищенаведеного дії відповідачів є неправомірними, вчиненими не відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України. Апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2007 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 172» задовольнити. Постанову Господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2007 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №172» задовольнити. Визнати незаконними та нечинними: П.21 рішення 8 сесії Черкаської міської ради від 02.06.2005 року за № 8-192 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.02.2005 року № 8-7 «Про міській бюджет на 2005 рік»; Рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справління плати за користування частиною прибудинкової території»; П.21 рішення другої сесії Черкаської міської ради «Про міській бюджет на 2007 рік» від 08.02.2007 року № 2-516. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України. Головуючий суддя судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (вступна та резолютивна частина) 18 лютого 2009 року м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Горбань Т.І. Суддів: Попович О.В. Мамчура Я.С. при секретарі Лисенко М.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 172» на постанову Господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №172», третя особа без самостійних вимог - Комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно – експлуатаційне управління №7», до Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа без самостійних вимог - Черкаська обласна державна адміністрація, про визнання нечинним пунктів 21 рішень Черкаської міської ради № 8-192 від 02.06.2005 року, № 2-516 від 08.02.2007 року та рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №793 від.06.2005 року, Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека № 172» задовольнити. Постанову Господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2007 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №172» задовольнити. Визнати незаконними та нечинними: П.21 рішення 8 сесії Черкаської міської ради від 02.06.2005 року за № 8-192 «Про внесення змін до рішення міської ради від 15.02.2005 року № 8-7 «Про міській бюджет на 2005 рік»; Рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.06.2005 року № 793 «Про справління плати за користування частиною прибудинкової території»; П.21 рішення другої сесії Черкаської міської ради «Про міській бюджет на 2007 рік» від 08.02.2007 року № 2-516. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України. Головуючий суддя судді: