КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 22-а-10990/08 р. Головуючий у 1 інстанції Ковзель П.О. Суддя-доповідач Літвіна Н.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2009 року м. Київ. Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого: Літвіної Н.М., Суддів: Саприкіної І.В. Дурицької О.М., при секретарі: Поліщук І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр "Пратт і Уітні - Патон" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр "Пратт і Уітні - Патон" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2007 року позов задоволено. Судом першої інстанції скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 08.06.2007 року № 0000422303/0 та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 16.08.2007 року № 0000422303/1. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2007 року по справі № 10\47 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Дослідний центр «Пратт і Уітні – Патон» відмовити повністю. Відповідач мотивує доводи апеляційної скарги тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями дослідний центр «Пратт і Уітні-Патон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.12.2006 року, за результатами якого складено акт від 01.06.2007 року № 302/1-23-03-19355384 в якому зазначено про порушення позивачем п.1.2, 1.43 та пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 378 907,00 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2006 рік на суму 674 584,00 грн. Як встановлено актом перевірки, до статутного фонду позивача було внесено виключне право користування рухомими та нерухомим майном на загальну суму 16 864 603,00 грн. на 25 років. Позивач у перевіряємому періоді нараховував амортизацію на виключне право користування рухомими та нерухомим майном згідно пп.8.3.9 п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на загальну суму 1 686 460,00 грн., чим на думку відповідача, порушив вимоги п.1.2, 1.43 та пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В п.3.1.4 акту перевірки зазначено, що в результаті вказаних порушень позивачем занижено оподатковуваний прибуток на загальну суму 1 684 480,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 378 907,00 грн. та у 2006 році до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування року у розмірі 674 584,00 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2007 року № 0000422303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 56 8361,00 грн., в тому числі 378 907,00 грн. за основним платежем та 189 454,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Не погоджуючись з винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку начальнику Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва. За результатами розгляду скарги, відповідачем прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 13.08.2007 року №14250/10/25-011, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. 16.08.2007 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове-повідомлення-рішення № 000422303/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 568 361,00 грн., в тому числі 378 907,00 грн. за основним платежем та 189 454,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр "Пратт і Уітні - Патон", Окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нематеріальний актив – це об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Пунктом 1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів. Відповідно до абз.5 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 №750/4043 (далі - Положення) нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Пунктом 5 Положення встановлено, що бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо); права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо); права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо); авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо); незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи; інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). Згідно змісту пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення. Підпунктом 8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Відповідно до пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для цілей цього пункту: до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп. Відповідно до пп.4.4.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погаяіення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Суд першої інстанції обґрунтовуючи своє рішення зазначав про лист Державної податкової адміністрації України від 07.09.2006 року №1 6636/7/31-3017 «Щодо надання брошур з питань оподаткування», яким роз'яснено окремі положення податкового законодавства з питання амортизації у податковому обліку платника податку а прибуток, зокрема, вказано, що у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» право на оренду приміщень є нематеріальним активом і підлягає амортизації за правилами, встановленими пп. 8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що виключне право користування рухомими та нерухомим майном є нематеріальним активом і підлягає амортизації за правилами, встановленими пп. 8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виходячи з наступного. Підпунктом 1.2 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що нематеріальний актів це об'єкти інтелектуальної в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку. Таким чином для наявності підстав вважати право користування майном внесеним до статутного фонду (обладнанням, нерухомим майном) нематеріальним активом необхідно довести, що останнє є аналогічним праву інтелектуальної та промислової власності. Однак відносини щодо володіння користування та розпорядження об'єктами інтелектуальної власності, а також іншими результатами інтелектуальної праці регулюються спеціальними законами України та іншими нормативно - правовими актами в яких зокрема встановлено, що право на користування і розпорядження об'єктом інтелектуальної власності підтверджується охоронювальним документом (патентом чи свідоцтвом). Отже, аналізуючи норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що нематеріальний актив у податковому обліку вважається лише той об'єкт права власності, який є аналогічним праву інтелектуальної та промислової власності. Посилання позивача на листи Державної податкової адміністрації України як на офіційне визначення того, що право користування майном є нематеріальним активом у розумінні ст.1.2 Закону є невірним, оскільки у спільному Наказі № 14\32\26\22 від 15.01.2002 року та у листі № 16636\7\31-3017 від 07.09.2006 року не міститься твердження про те, що виключне право користування майном є нематеріальним активом у розумінні ст.1.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". З огляду на викладене, судом першої інстанції було невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного судового рішення. Відповідно до п.4 ст. 202 ЦПК України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідний центр "Пратт і Уітні - Патон" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2007 року скасувати, постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України. Головуючий суддя: Судді: