КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 22-а-10573/08 р. Головуючий у першій інстанції: Швидкий В.А. Доповідач: Саприкіна І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2009 року м. Київ Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Саприкіної І.В., суддів: Дурицької О.М., Літвіної Н.М. при секретарі: Бадріашвілі К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали апеляційних скарг Черкаської обласної ради, Косарської сільської ради, КП «Кам’янська центральна районна аптека № 29» на постанову Господарського суду Черкаської області від 07.12.2007 року по справі за позовом державного підприємства «Косарський спиртовий завод» до Виконавчого комітету Косарської сільської ради та комунального підприємства «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації», треті особи: Черкаська обласна рада, КП «Кам’янська центральна районна аптека № 29», про визнання протиправними та скасування рішення і свідоцтво про право власності, - в с т а н о в и л а : ДП «Косарський спиртовий завод» звернулися до Господарського суду Черкаської області із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Косарської сільської ради та комунального підприємства «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації», треті особи: Черкаська обласна рада, КП «Кам’янська центральна районна аптека № 29», про визнання протиправними та скасування рішення № 12 від 21.03.2007 року «Про надання права власності» і свідоцтво про право власності від 24.03.2007 року, виданого на підставі оскаржуваного рішення. Постановою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2007 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Косарської сільради № 12 від 21.03.2007 року. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Черкаська обласна рада, Косарська сільська рада, КП «Кам’янська центральна районна аптека № 29», подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати, незаконну на їх думку, постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції ряду норм матеріального права та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвели до неправильного вирішення справи по суті. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова Господарського суду Черкаської області – частковому скасуванню виходячи із наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оспорюється правомірність рішення Виконавчого комітету Косарської сільської ради щодо надання дозволу на оформлення право власності Черкаській обласній раді на нежитлове приміщення аптеки. У відповідності до змісту згаданого вище рішення на підставі п. 10 ч. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» Виконавчий комітет Косарської сільської ради фактично передає приміщення аптеки № 31 у власність Черкаській обласній раді. Відповідно до законодавства України посадові особи, органи державної влади повинні діяти тільки в межах та у спосіб, що прямо передбачено цими законами. Апеляційна колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, прийнявши спірне рішення Виконавчий комітет Косарської сільської ради вийшов за межі наданих йому законом і Конституцією повноважень, оскільки п.10 ч. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» не передбачено право надавати дозволи на оформлення право власності будь – яким суб’єктам цивільного обороту. Доводи апеляційних скарг про те, що дане приміщення, з приводу якого виник спір, належить до нежитлового фонду не відповідає вимогам Житлового кодексу УРСР та обставинам справи. Згідно акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченої спорудженням будівлі житлово-громадського призначення від 26 грудня 1980 року, будинок (де знаходиться спірне приміщення) збудовано на підставі Плану капбудівництва по Укрспиртпрому на 1980 рік, а єдиним замовником будівництва є Кам’янський спирткомбінат, отже, враховуючи положення ст.ст. 4, 5 ЖК УРСР, будинок відноситься до відомчого житлового фонду. Згідно Акту даний будинок поділено на 24 квартири. Інших приміщень, окрім підвальних, він не містить. Однак оскаржуване рішення стосується саме надземного приміщення у зазначеному вище будинку. Оскільки, згідно Акту, будинок не містить вбудованих приміщень, дане рішення фактично вирішує питання про передачу до комунальної власності саме квартири. Відповідно до ст. 6 ЖК України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у ч. 2 статті 7 цього Кодексу (ст. 8 ЖК України). Статтею 7 ЖК України визначено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів (ч.2). Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР (ч. 4 ст. 7 ЖК України). До цього часу радами відповідного рівня не приймалося рішення про переобладнання жодних приміщень у вказаному будинку для використання в цілях інших ніж проживання. Переобладнання житлових приміщень для використання їх в інших цілях проводиться в разі визначення їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх в нежилі, що регулюється постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.1084 року № 189 «Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання». Таким чином, у відповідача не було підстав визначати житлове приміщення, яким користується третя особа, як нежитлове та визнавати за ним право власності останньої. Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст врегульовані Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності». Передача цих об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій. Оскільки позивач не відноситься до самоврядних організацій, таким органом є Фонд державного майна України. Рішення щодо передачі житлового фонду у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад (ч. З ст. 4-1 Закону). Пропозиції щодо передачі об'єктів житлового фонду, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від числа працівників підприємства ( абз. 2 ч. 3 ст. 4-1 Закону). Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі. Даний акт у сторін відсутній. Постановою Кабінету міністрів України від 06.11.1995 року №891 затверджено «Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій». У відповідності до приписів п. 5 цього Положення передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність проводиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради. Вказане Положення також регламентує діяльність комісії щодо приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність. Оскаржуване рішення суперечить вимогам зазначеного Положення, яке є спеціальним актом, що регулює суспільні відносини у сфері передачі об'єктів житлового фонду з державної у комунальну власність. Таким чином рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Косарської сільської ради від 21 березня 2007 року № 12 не суперечить вимогам законодавства України, а тому є правомірним. Відмовивши у задоволенні решти позовних вимог, а саме: скасування свідоцтва про право власності від 24.03.2007 року та рішення про реєстрацію права власності, Господарський суд Черкаської області не звернув увагу на ту обставину, що дані позовні вимоги взагалі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суду першої інстанції для розгляду відповідного спору необхідно було б звернути увагу на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч.1 ст. 3 КАС України). Окрім цього судова колегія вбачає за необхідне роз’яснити, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого(інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта. У випадку, якщо суб’єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАСУ ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом. Отже, правовідносини, що склалися між сторонами, є лише господарсько-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності спір про право. Скасування свідоцтво про право власності від 24.03.2007 року, виданого на підставі оскаржуваного рішення – в будь-якому випадку призводять до порушення права власності, що є непорушним, а тому ніяким чином наявні спірні правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз’яснити позивачеві, що даний спір з таким предметом як скасування свідоцтва про право власності, в даному випадку, відноситься до юрисдикції господарських судів в порядку господарського судочинства. Згідно ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції по суті правильно вирішено заявлений спір, проте помилково розглянуто вимоги позивача про скасування свідоцтва про право власності та не закрито провадження в цій частині. У зв’язку з цим суд апеляційної інстанції змінює постанову Господарського суду Черкаської області області, закриваючи провадження у справі в частині зазначених позовних вимог, а в іншій частині залишає її без змін. Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 206, 212 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Черкаської обласної ради, Косарської сільської ради, КП «Кам’янська центральна районна аптека № 29» – задовольнити частково. Змінити постанову Господарського суду Черкаської області від 07.12.2007 року у справі за позовом державного підприємства «Косарський спиртовий завод» до Виконавчого комітету Косарської сільської ради та комунального підприємства «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації», треті особи: Черкаська обласна рада, КП «Кам’янська центральна районна аптека № 29», про визнання протиправними та скасування рішення і свідоцтво про право власності, виклавши резолютивну частину постанови наступним чином: «Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Косарської сільської ради Кам’янського району Черкаської області від 21 березня 2007 року № 12. Провадження у справі в частині позовних вимог державного підприємства «Косарський спиртовий завод» до Виконавчого комітету Косарської сільської ради та комунального підприємства «Черкаське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації», треті особи: Черкаська обласна рада, КП «Кам’янська центральна районна аптека № 29» про скасування свідоцтво про право власності від 24.03.2007 року, виданого на підставі рішення № 12 від 21.03.2007 року «Про надання права власності» - закрити.» Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Головуючий суддя: Судді: