КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 22-а-10458/08 Головуючий у І-й інстанції – Євграфова Є.П. Суддя-доповідач Зайцев М.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Зайцева М.П. суддів Бабенка К.А., Межевича М.В. при секретарі Джуринській Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 15 листопада 2007 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 260 030,58 грн., - В С Т А Н О В И В : 22 червня 2007 року Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області звернулася в суд з позовом, в якому просила стягнути з відповідача в доход державного бюджету УДК у м. Бориспіль за кодом бюджетної класифікації 21081100 код ЗКПО 23570059 на рахунок 31112106700004 банк одержувача УДК у Київській області МФО 821018 необґрунтовано одержану суму виручки та штраф в розмірі 260 030,58 грн. (двісті шістдесят тисяч тридцять грн. 58 коп.). Постановою Господарського суду Київської області від 15 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 15.11.2007 року по справі № А9/232-07 в повному обсязі та задовольнити позов Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області. Вислухавши пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав. Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» №507 від 03.12.1990 р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Згідно зі статтею 4 ЗУ «Про ціни і ціноутворення» забезпечення здійснення державної політики цін, визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, визначення повноважень органів виконавчої влади в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами) покладено на KM України. Ці повноваження KM України у сфері ціноутворення відповідають пункту 3 статті 116 Конституції України, відповідно до якого KM України «забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики». Забезпечення проведення цінової політики Кабінетом Міністрів України означає реалізацію ним визначених названим Законом України основних начал встановлення і застосування цін і тарифів, що логічно включає регулювання цін (тарифів), а також контроль за ними. Статтею 35 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Кабінету Міністрів України надані повноваження щодо визначення переліку та тарифів на платні послуги, що надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби. На виконання своїх повноважень, 27.08.2003р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби». Постановляючи постанову суд першої інстанції погоджується з неправомірним нарахуванням Бориспільською СЕС 20 % ПДВ до фіксованого тарифу, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби». Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Постановою № 1351 були затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Ці тарифи включали ПДВ (оскільки у постанові не було зазначене протилежне). При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції посилається на законодавчі акти, які втратили чинність: Закон України «Про власність» (втратив чинність – 27.04.2007 року) та Постанову Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 р. №915 «Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України» (втратила чинність – 18.07.2007 року). Згідно з Постановою КМУ «Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України» від 19 серпня 2002 p. N 1218 державна санітарно-епідеміологічна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, положеннями про державну санітарно-епідеміологічну службу відповідних державних органів, наказами МОЗ та Держсанепідемслужби, наказами та постановами головного державного санітарного лікаря України, а також цим Положенням. В порушення норм вищезазначених нормативно-правових актів, а саме постанови КМУ від 27.08.2003 року № 1351, Бориспільською районною санітарно-епідеміологічною станцією понад фіксований тариф, нараховувалось 20 % ПДВ за послуги, які надавались відповідачем. Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, – П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області – задовольнити. Постанову Господарського суду Київської області від 15 листопада 2007 року – скасувати. Позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області – задовольнити. Стягнути з Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції в доход державного бюджету УДК у м. Бориспіль за кодом бюджетної класифікації 21081100 код ЗКПО 23570059 на рахунок 31112106700004 банк одержувача УДК у Київській області МФО 821018 необґрунтовано одержану суму виручки та штраф в розмірі 260 030,58 грн. (двісті шістдесят тисяч тридцять грн. 58 коп.). Повний текст постанови виготовлений 24 лютого 2009 року. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 25 лютого 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Головуючий суддя: Судді: