ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2009 року м. Київ Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого-судді Бутенка В.І., суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В., при секретарі: Козаченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2006 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій та відшкодування моральної шкоди, - встановила: В червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - УПСЗЖС Мелітопольської міської ради, відповідач). Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ в редакції згідно із Законом від 21.09.2006 року, чинній на момент звернення (надалі - Закон №3551-ХІІ) йому, як учаснику бойових дій, щорічно до 5 травня має виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, фактично такі виплати у 1999 році не проводились взагалі, а в період з 2000 по 2006 роки відповідач нараховував суми, які не відповідають розміру виплат передбачених Законом №3551-ХІІ. У зв'язку з цим, позивач вважав, що у відповідача за вказаний період перед ним утворилася заборгованість у розмірі 9004,60 грн., яку просив суд стягнути у примусовому порядку. В судовому засіданні позивач відмовився від частини вимог та просив суд стягнути на його користь з відповідача суму недоплаченої грошової допомоги за період з 2004 по 2006 рік у розмірі 4123,45 грн. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 14 липня 2006 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з відповідача на його користь недоплачену щорічну грошову допомогу за період з 2004 по 2006 рік у розмірі 4123,45 грн. Постановою апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2006 року частково задоволено апеляційну скаргу УПСЗЖС Мелітопольської міської ради. Постанову суду першої інстанції змінено та зобов'язано стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу як учаснику бойових дій у розмірі 1545,00 грн. за 2006 рік. В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позову. Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим відповідачем 29.03.2006 року. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ, в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, пунктом 18 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-IV було зупинено на 2006 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Натомість, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було визначено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону №3551-ХІІ здійснюється, зокрема, учасникам бойових дій - у розмірі 250 гривень. Зазначені норми Закону, в період протягом якого позивач мав право на отримання грошової допомоги, не визнані неконституційними. Їх положень суд апеляційної інстанції не врахував та помилково застосував норму закону, дію якої було зупинено, дійшовши хибного висновку про неправомірність дій відповідача. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду змінюючи постанову суду першої інстанції, правомірно застосувала строки позовної давності, так як на цьому наполягав відповідач та відмовила у позові щодо стягнення коштів за період 2004-2005 р.р. Оскільки по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині задоволення позову. З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - постановила: Касаційну скаргу Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради - задовольнити частково. Постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2006 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь недоплаченої щорічної допомоги у розмірі 1545,00 грн. за 2006 рік - скасувати. В цій частині постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. В решті постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2006 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 грудня 2006 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді: