ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2009 року Київ К-16739/07 Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Головуючого - судді Фадєєвої Н.М. Суддів - Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Матолича С.В. За участю секретаря – Мудренко А.О. розглянувши у судовому засіданні матеріали касаційної скарги Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області на постанову господарського суду Сумської області від 29.03.2007р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2007р. у справі за позовом Сумської обласної санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про скасування рішення, - В С Т А Н О В И Л А : Доповідач Фадєєва Н.М 26.01.2007р. Сумська обласна санітарно-епідеміологічна станція звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати протиправним рішення відповідача № 51 від 26.12.2006р. про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким було вирішено вилучити у позивача в доход державного бюджету м. Суми 183 726 грн. 99 коп. безпідставно отриманого прибутку і стягнути в доход державного бюджету м. Суми штраф в розмірі 367 525 грн. 98 коп. та скасувати вказане рішення. Постановою господарського суду Сумської області від 29.03.2007р. позов задоволено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2007р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Сумської області від 29.03.2007р. – без змін. Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідно до статуту Сумської обласної санітарно-епідеміологічної станції, позивач є самостійною юридичною особою і взятий на облік ДПІ в м. Суми як платник податків відповідно до довідки № 952/219 від 01.08.2005р. Відповідно до свідоцтва № 25700542 від 07.10.1997р. є платником податку на додану вартість. Однак, з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав. Як встановлено судом, відповідно до статуту Сумської обласної санітарно-епідеміологічної станції, позивач є самостійною юридичною особою і взятий на облік ДПІ в м. Суми як платник податків відповідно до Довідки № 952/219 від 01.08.2005 р. Відповідно до Свідоцтва .№ 25700542 від 07.10.1997 р. є платником податку на додану вартість. Згідно акту перевірки від 11.12.2006 р., працівниками державної інспекції з контролю за цінами встановлено порушення вимог постанови КМУ № 662 від 11.05.2006 р. «Про внесення змін до постанов КМУ № 1544 від 15.10.02 р. та № 1351 від 27.08.03р.», яка змінює тарифи на надання послуг органами СЕС, оскільки, на думку осіб, що здійснювали перевірку, в період з 11.05.06 р. по 15.06.06 р. Сумською обласною СЕС застосовувалися тарифи на послуги, визначені Постановою КМУ № 1351 від 27.08.06 р., яка на той момент втратила чинність. На підставі зазначено акту Державною інспекцією з контролю за цінами було прийняте рішення №51 від 26.12.2006р. про застосування до Сумської обласної санітарно - епідеміологічної станції економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким було вирішено вилучити у позивача в доход державного бюджету м. Суми всього 183 726 грн. 99 коп. безпідставно отриманого прибутку та стягнутий штраф в розмірі 367 525 грн. 98 коп. Статтею 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення» передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. При визначені тарифів враховано витрати на розвиток закладів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10% та податок на додану вартість -20 % згідно чинного законодавства (оскільки у постанові не було зазначене протилежне).Відповідно до статті 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов’язковими для виконання. Частина 1 статті 10 Закону України „Про ціноутворення» передбачає, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до даного Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи). Відповідно до ч. 4 ст.35 Закону України „Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994р. № 4004 оплата послуг у зазначеній сфері здійснюється за тарифами і прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Отже, суди попередніх інстанцій ухвалюючи судові рішення безпідставно мотивували їх тим, що відповіддю Державної податкової адміністрації України від 15 вересня 2003 року № 8101/5/15-2416 в якій зазначено, що до ціни послуг, що надаються установами й закладами державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі постанови №1351, необхідно додавати ПДВ, оскільки Державна податкова адміністрація України, даючи відповідь, виходила з помилкового припущення про те, що до тарифів (прейскурантів), установлених постановою № 1351, ПДВ не включено. Крім того, відповідно до підпункту г» підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону податкове роз’яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами в межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Таким чином, на спірні правовідносини згадана відповідь не поширюється. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем порушено вимоги чинного законодавства з питань державної дисципліни цін, то відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень. Зазначена обставина відповідно до ст.. 229 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області задовольнити, постанову господарського суду Сумської області від 29.03.2007р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2007р. у справі № АС16/44-07 - скасувати. Постановити нове рішення, яким відмовити Сумській обласній санітарно-епідеміологічній станції в задоволенні позову. Постанова набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Судді :