К/скарга №К-8845/07
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м.Київ, вул.Московська, 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.01.2009 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого Ланченко Л.В. суддів Нечитайла О.М. Пилипчук Н.Г. Сергейчука О.А. Степашка О.І. при секретарі: Остапенку Д.О. за участю представників: позивача: не з’явився. відповідача: не з’явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області на постанову Господарського суду Луганської області від 22.12.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі № 9/776н-ад за позовом Повного товариства «ВІТ» до Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Луганської області від 22.12.2006, з врахуванням додаткової постанови Господарського суду Луганської області від 05.01.2007, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 13.03.2007, позов Повного товариства «ВІТ» задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 29.09.2006 №0001131710/0 про визначення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 12612,00 грн. У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову у задоволенні позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано п.1.12 та 1.15 ст.1, п.7.1 ст.7, п.12.1та 12.3 ст.12, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у задоволенні скарги відмовити судові рішення залишити без змін. Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2006, за результатами якої складено акт №1573/221-24188617 від 28.09.2006. Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.12, 1.15 статті 1, пункту 7.1 статті 7, статті 8, пункту 12.1 статті 12, пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за Ш-ІУ квартали 2004 року, 2005 рік та І-ше півріччя 2006 року в сумі 4204 грн. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001131710/0 від 29.09.2006, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 4204 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 8408 грн. Суд першої інстанції задовольняючи позов, з чим погодився апеляційний господарський суд, мотивував рішення тим, що діяльність ломбардів за операціями з закладеними виробами не є посередництвом при продажу об’єктів рухомого майна, а реалізацією предметів застави з метою звернення ломбардом стягнення на це майно у зв’язку з невиконанням фізичними особами зобов’язань щодо повернення суми позики відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України. У зв’язку з чим, судами зроблено висновок, що ломбард не є податковим агентом, оскільки не може виконувати обов’язок щодо нарахування, утримання і перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, тому що під час видачі позики вона не є доходом позичальника, а при не викупі заставленої речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок. За висновками судів попередніх інстанцій, дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду у зв’язку з невиконанням нею своїх обов’язків за договорами позики щодо викупу закладних речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку, в порядку визначеному підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, виходячи з такого. Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента – юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього ж Закону. Згідно з підпунктом 4.2.6 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб включаються частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону. Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна сума, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя (ломбарду), є об’єктом оподаткування в платника податку, якому вона повертається, та підлягає оподаткуванню ломбардом згідно зі статтею 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». При цьому ломбард як податковий агент має виконати всі свої функції щодо нарахування (виплати) доходу, утримання (сплати) та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, надання, відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податковому органу звітності за формою № 1-ДФ. Враховуючи, що доводи відповідача про неутримання позивачем податку з суми виплаченої позики у разі невиконання фізичною особою договору позики, а також з суми перевищення розміру забезпечення заставою вимог заставодержателя (після сплати податку з суми позики) податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 4204 грн., знайшли своє підтвердження, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для визнання нечинним рішення відповідача. Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Алчевської об’єднаної державної податкової інспекції у Луганській області задовольнити. Постанову Господарського суду Луганської області від 22.12.2006, з урахуванням додаткової постанови Господарського суду Луганської області від 05.01.2007, та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 скасувати. В позові відмовити. Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин. Головуючий Л.В.Ланченко Судді О.М.Нечитайло Н.Г.Пилипчук
О.А.Сергейчук О.І.Степашко