К/скарга №К-30613/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м.Київ, вул.Московська, 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.01.2009 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого Ланченко Л.В. суддів Брайка А.І. Нечитайла О.М. Пилипчук Н.Г. Степашка О.І. при секретарі: Остапенку Д.О. за участю представників: позивача: не з’явився. відповідача: не з’явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 31.05.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 у справі №АС-04/190-06 за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Харківської області від 31.05.2006, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2006, позов ДП «Харківський завод транспортного устаткування» задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №10/15-206 від 30.01.2006 в частині 607,91 грн. В іншій частині відмовлено. У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення, судові рішення – без змін. Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог частини 4 статті 221 КАС України. Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем податкового зобов’язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з лютого 2004 по березень 2005 років. На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №10/15-206 від 30.01.2006, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 756,83 грн. відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення граничних строків сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, передбаченого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктом 7.6 Інструкції про порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту від 01.10.1999. Підставою для часткового скасування штрафних санкцій, визначених спірним податковим повідомленням-рішенням, стали висновки суду першої інстанції, з чим погодився апеляційний господарський суд, що у період з грудня 2002 року по грудень 2004 року позивач знаходився у процедурі банкрутства, а тому, згідно з частиною 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за цей період штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не нараховуються. Згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, розмір якого залежить від кількості днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Судами встановлена відсутність порушень правових норм при розрахунку штрафни х санкцій, а також відсутність заперечень позивача з цього приводу, у зв’язку з чим нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання після грудня 2004 року визнано правомірним. Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Стаття 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) стосується вимог, зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію, тобто, - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов’язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв’язку з чим у нього виникають права та обов’язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, і не зупиняє виконання боржником грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а, отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані податковому органу розрахунки збору за спеціальне використання водних ресурсів №67321 від 03.02.2004, №19977 від 05.05.2004, №41357 від 29.07.2004, №65965 від 04.11.2004, №90803 від 08.02.2005, сплата якого проведена несвоєчасно. Таким чином, дані податкові зобов’язання виникли у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не розповсюджувалась. Даний висновок кореспондується зі змістом ч.1 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано правила ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати судові рішення в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення щодо застосування санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 607,91 грн. В решті судові рішення залишити без змін. Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова задовольнити частково. Постанову Господарського суду Харківської області від 31.05.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 в частині задоволення позову скасувати. В цій частині ухвалити нове рішення. В позові про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова №10/15-206 від 30.01.2006 на суму 607.91 грн. відмовити. В решті судові рішення залишити без змін. Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин. Головуючий Л.В.Ланченко Судді А.І.Брайко О.М.Нечитайло Н.Г.Пилипчук О.І.Степашко