15.01.2009 

№ К-1647/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2009 року                                                                                            м. Київ Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О. при секретарі                                  Коваль Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об‘єднання» на ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 р. у справі № 8/697н-ад господарського суду Луганської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об‘єднання» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним податкового роз‘яснення ВСТАНОВИВ: Постановою господарського суду Луганської області від 26.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 р., в позові відмовлено з тих підстав, що надаючи податкове роз’яснення на запит позивача від 23.06.2006 р. щодо застосування пункту 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»  при відтворенні в податковому обліку з податку на додану вартість операції  з отримання в липні 2006 року суми дебіторської заборгованості, яка виникла у вересні 2003 року, стягнута згідно рішення суду та відтворена в податковому обліку за правилами, встановленими законом стосовно врегулювання сумнівної заборгованості, СДПІ діяла відповідно до ст. 58 Конституції України, Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту «і» підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пункту 17 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». В касаційній скарзі ВАТ « Луганське енергетичне об’єднання»    просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального  права. Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну. Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з абзацом третім пункту 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 16.01.2003 р. N 469-IV  правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом. Законом України « Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та  деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ пункт 4.5 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість» викладено в новій редакції з виключенням, зокрема положення про застосування встановлених ним правил на врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості. Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів / справа № 1-7/99 / ухвалено, що за частиною першою статті 58 Конституції України   дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості може складатися більш як з однієї процедури, що, однак, не означає, що таке врегулювання починається з кожною процедурою. А відтак відтворення в податковому обліку врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості повинно здійснюватися за правилами, встановленими законом, під час дії якого мало місце /розпочалося в разі наявності кількох процедур/ таке врегулювання. Листом від 14.07.2006 р. № 3768/31-013 СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську надала відповідного змісту відповідь на запит позивача від 23.06.2006 р. щодо застосування пункту 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»  при відтворенні в податковому обліку з податку на додану вартість операції  з отримання в липні 2006 року від ВАТ «Машинобудівний завод» суми дебіторської заборгованості, яка виникла у вересні 2003 року, стягнута згідно рішення суду та відтворена в податковому обліку за правилами, встановленими законом стосовно врегулювання сумнівної заборгованості, шляхом зменшення податкових зобов’язань на суму податку на додану вартість, нарахованого в ціні поставки товару. Роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»  є одним із завдань  органів державної податкової служби, а надавати відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, встановлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та іншими законами України відповідно до пункту 17 ст. 10 цього ж Закону  входить до функцій органів державної податкової служби. Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 17 цього Кодексу  компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. КАС України не містить визначення термінів нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії. За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт – виданий суб’єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов’язкових правил поведінки, обмежених  в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії – виданий суб’єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту / актів / щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов’язкових правил поведінки та стосується прав і обов’язків чітко визначеного суб’єкта / суб’єктів /, якому він адресований. Обов’язковою ознакою як нормативно-правового, так  і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов’язковість його приписів для відповідного суб’єкта / суб’єктів /, дотримання якої забезпечується правовими механізмами. Відповідь СДПІ на запит платника податків щодо застосування податкового законодавства не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов’язків платника податків, не містить обов’язкового для нього припису, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду. Дійшовши правильного висновку стосовно змісту листа СДПІ від 14.07.2006 р. № 3768/31-013 та відсутності у нього ознак рішення суб’єкта владних повноважень в розумінні КАС України, суди першої та апеляційної інстанції разом з тим помилково вважали, що є передбачені процесуальним законом підстави для його оскарження в адміністративному судочинстві, не застосували пункт 1 частини 1 ст. 157 зазначеного Кодексу, яким передбачено закриття провадження у справі, якщо справу не належить розглядати а порядку адміністративного судочинства. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права відповідно до частини 1 ст. 228 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень із закриттям провадження у справі. Керуючись ст.ст. 157, 220, 223, 228, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об‘єднання» задовольнити частково, скасувати постанову господарського суду Луганської області від 26.10.2006р. та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 18.12.2006 р., провадження у справі закрити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А. Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.                                                                        підпис                                    Голубєва Г.К.                                                                        підпис                                    Маринчак Н.Є.                                                                        підпис                                    Рибченко А.О. З оригіналом згідно Відп. секретар Коваль Є.В.